Фридріх Вільгельм Шадоу
| Фридріх Вільгельм Шадоу | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Friedrich Wilhelm von Schadow | ||||
|
| ||||
| Народження |
6 вересня 1788[1][2][3] Берлін, Королівство Пруссія[1] | |||
| Смерть | 19 березня 1862[1][4][3] (73 роки) | |||
| Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія[1] | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Пруссія | |||
| Діяльність | художник, викладач університету, art educator | |||
| Напрямок | образотворче мистецтво[5] | |||
| Вчитель | Йоганн Готтфрід Шадов | |||
| Відомі учні | Richard Freytagd, Elisabeth Baumannd, Крістіан Альбрехт фон Бензон, Moritz Berendtd, Andreas Müllerd, Johann Wilhelm Schirmerd, Wilhelm Schirmerd, Heinrich Mücked, Andreas Achenbachd і Отто Менгельбергd | |||
| Працівник | Дюссельдорфська академія мистецтв | |||
| Батько | Йоганн Готтфрід Шадов | |||
| Брати, сестри | Lida Bendemannd і Rudolph Schadowd[6] | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
 Фридріх Вільгельм Шадоу у Вікісховищі | ||||
Фридріх Вільгельм фон Шадоу (нім. Friedrich Wilhelm von Schadow; 6 вересня 1788, Берлін — 19 березня 1862 , Дюссельдорф) — німецький художник. Разом із представником назарейців Петером фон Корнеліусом заснував Дюссельдорфську художню школу.
Життєпис[ред. | ред. код]
Фридріх Вільгельм фон Шадоу — син скульптора Йоганна Готтфріда Шадоу. Свої перші уроки мистецтва Фридріх отримав від батька.
У 20 років Фридріх Вільгельм вступив до Берлінської академії мистецтв і навчався там у Фридріха Георга Вейча та Карла Вільгельма Ваха. У 1806 портрет Юлії Цельтер роботи Шадоу взяв участь у великій академічній виставці. Донька Карла Фрідріха Цельтера постала на портреті в образі святої Цецилії Римської у стилі Джона Флаксмана. У 1806—1807 Шадоу перебував на службі в прусській армії.
Успішно закінчивши Академію, Фридріх Вільгельм разом із братом скульптором Рудольфом Шадоу вирушив до Італії. Там він познайомився з датським скульптором Бертелем Торвальдсеном, а через нього увійшов до кола художників, які оберталися навколо Кароліни фон Гумбольдт. Творчість назарейців Петера фон Корнеліуса, Фрідріха Овербека, Філіпа Фейта та Карла Вільгельма Ваха справила на Шадоу велике враження, і він вирішив приєднатися до цієї групи у 1813 році.
У 1814 під впливом Фрідріха Овербека Шадоу перейшов у католицтво. Під час свого перебування у Римі Шадов писав переважно монументальні полотна на релігійну тематику в академічно-класицистському стилі.
У 1816—1818 разом із Корнеліусом, Овербеком та Фейтом Шадоу брав участь у оформленні вілли Бартольди. Влітку 1819 на прохання Карла Фрідріха Шинкеля Шадоу повернувся до Берліна, де отримав звання доцента в Берлінській академії мистецтв.
В 1820 Шадоу одружився з Шарлоттою фон Грошке, донькою придворного лікаря Йогана Готліба фон Грошке. У їхньому шлюбі народилися донька Софія, яка згодом стала дружиною Ріхарда Газенклевера, і син Йоганн Готфрід Рудольф Шадоу, який згодом став генерал-лейтенантом прусської армії.
У 1822—1825 Шадоу керував у Берліні великою майстернею, де завдяки заступництву короля навчалося багато учнів. В кінці 1825 Шадоу закрив майстерню і був призначений пруським міністром у справах культів Карлом фон Штейном цум Альтенштейном директором Дюссельдорфської академії мистецтв, став наступником Петера фон Корнеліуса. Через кілька років у Дюссельдорф прибули найталановитіші його учні, серед яких були Едуард Бендеман, Теодор Гільдебрандт, Юліус Гюбнер, Франц Іттенбах, Генріх Гофман, Карл Фрідріх Лессінг і Карл Фердинанд Зон, що сприяло становленню Дюссельдорфської художньої школи.
У 1857 напередодні свого 69-го дня народження Шадоу розбив удар, від якого він уже не зміг оговтатися. Через два роки Шадоу склав усі свої повноваження та пішов із громадського життя.
Галерея[ред. | ред. код]
Святе сімейство . 1818, Нова Пінакотека, Мюнхен .
Портрет юної римлянки (Ангелін Магтті). 1818, Нова Пінакотека, Мюнхен .
Марія Потоцька, уроджена Ржевуська, в одязі епохи ренесансу . 1820-ті, Національний музей (Варшава) .
Венцеслав та Костянтин Потоцькі, сини Марії Потоцької (Ржевуської) та Ярослава Потоцького . 1820, Національний музей (Варшава) .
Муза трагедії (малюнок). Після 1802, музей Кунстпаласт, Дюссельдорф .
Подвійний портрет принца Фрідріха Прусського та принца Вільгельма Сольмс-Браунфельського у кірасирській формі. 1830, музей Кунстпаласт, Дюссельдорф .
Пам'ятник Фрідріху Вільгельму фон Шадову у Дюссельдорфі . 1869, скульптор Август Віттіг. Пам'ятник зберігся .
_-_WGA20938.jpg)
_389.jpg)
Література[ред. | ред. код]
- Шадов // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118748181 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ http://www.deutsche-biographie.de/pnd118748181.html
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Wilhelm Schadow
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Шадов // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1903. — Т. XXXIX. — С. 94–96.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фридрих Вильгельм фон Шадов
- Бібліографія. Фридріх Вільгельм Шадоу // Німецька національна бібліотека
- Европейское искусство: Живопись. Скульптура. Графика: Энциклопедия: В 3 т. — М.: Белый город, 2006.[недоступне посилання з Октябрь 2019][недоступне посилання]