Фриз

Фриз (синоніми — пошивка, різьблянка; фр. frise від лат. phrygium — прикраса). Назва архітектурного елемента походить від стародавнього міста Фригія. В античній архітектурі фриз також називали зофором (від грец. Ζωφόρος).

1. Середня частина класичного антаблемента, яка розташована між архітравом і карнизом. У доричному ордері це — чергування метоп і тригліфів, в іонічному і коринфському — стрічка фризу залишається гладенькою або прикрашається рельєфними композиціями.
2. Витягнута по горизонталі скульптурна чи живописна композиція, яка прикрашає стіну (частіше її верхню частину) або підлогу.
3. Стрічкова орнаментальна композиція. Крім того, існують:

• Фриз алмазний — орнаментальна прикраса, виконана у вигляді гранованих кубиків.
• Фриз аркатурний — орнаментальна прикраса, виконана у вигляді багатьох арок.
• Фриз випуклий — у перетині має випуклу форму, внаслідок чого поверхня із скульптурним рельєфом відзначається багатством світлотіні. Бере початок у стародавньому Римі, коли прагнули до пишності і соковитості пластичних форм.
• Фриз городчастий — орнаментована стрічка, нижня частина якої вирішена у вигляді висячих зубців таким чином, що вони вписуються між однаковими рівнобедреними трикутниками, якщо їх умовно накреслити на поверхні стіни.

Галерея

• 

  Аркатурний фриз монастирської церкви (Лаврів)

• 
• 
• 

Література

• Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.

Посилання

• Фриз // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Фриз // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 204. — ISBN 978-966-7407-83-4.