Фриз Микола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Фриз
Народився 1914
Залокоть, Дрогобицький район, Україна
Помер 1969
Йонкерс, Вестчестер, штат Нью-Йорк, США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність Українець
Діяльність Диякон
Відомий завдяки діяч ОУН
Партія ОУН
У шлюбі з Катерина Біланіч
Діти Богдана
Володимир
Ігор
Михайло

Мико́ла Фриз, псевдо Верни́гора (нар. 1914, Залокоть, Австро-Угорщина нині Дрогобицький район, Львівська область — пом. 1969, Йонкерс, США) — діяч ОУН, командир УПА, керівник пропаганди на Лемківщині.

Життєпис[ред. | ред. код]

Микола Фриз народився 1914 року в селі Залокоть, нині Дрогобицького району Львівської області[1].

Закінчивши в рідному селі початкову школу, вчився в Українській гімназії в Дрогобичі. 1932 року став членом юнацтва ОУН. Успішно здавши 1934 року матуру, вступив до Духовної семінарії в Перемишлі. Успішно закінчив її в травні 1939 року. Після цього був висвячений на диякона. Того року був покликаний до обласного проводу ОУН на пост референта Юнацтва ОУН.

У 1943–1944 роках працював директором дівочої бурси в Ліську і продовжував підпільну працю в ОУН, особливо серед інтелігенції повіту.

Від липня 1944 року як окружний референт пропаганди під псевдонімом «Вернигора» проводив виховну роботу серед новоорганізованих сотень УПА. Того ж року одружився з Катериною Білани із Волі Матіяшової.

Микола Фриз "Вернигора" (1948, Мюнхен)
Микола Фриз "Вернигора" (1948, Мюнхен)

У травні 1945 року призначений референтом пропаганди надрайону «Бескид», який охоплював усю Лемківщину.

ОУН - Мюнхен, Німеччина (1948). Микола Фриз у центрі другого ряду, Степан Бандера в центрі першого ряду. Ярослав Стецько, праворуч у першому ряду.
ОУН - Мюнхен, Німеччина (1948). Микола Фриз у центрі другого ряду. Степан Бандера в центрі першого ряду. Ярослав Стецько, праворуч у першому ряду.

1947 року сотник Вернигора перейшов із групою вояків УПА на Захід. Їздив різними країнами з доповідями про український визвольний рух та працював у Проводі ЗЧ ОУН.

1948 року нелегально перейшов кордон Франції, де став провідним діячем ОУРФ, а також крайовим провідником ОУН у Франції (1948–1961 роки). Одночасно займався виданням часопису «Українець».

Більшовицька агентура весь час вела підступну роботу проти Вернигори. 1967 року із дружиною, дочкою Богданою і трьома синами Володимиром, Ігорем і Михайлом емігрував до США і поселився в Йонкерсі біля Нью-Йорку.

Микола активно включився в суспільно-громадське життя, працюючи в фармацевтичній фірмі. 1969 року несподівано помер на 54-му році життя.

Улітку 2002 року в селі Залокоть відкрито пам'ятник Миколі Фризу. На відкриття пам'ятника в село з'їхалося багато людей з усіх куточків України. Приїхав із Йонкерса і син Ігор із мамою — дружиною Миколи Фриза.

Праці[ред. | ред. код]

  • Микола Вернигора. «Про рейди УПА» // УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. 1942—1950. — Видання Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів, 1957. — Т. 1. — С. 67—76.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]