Фруктан
Фруктан — полісахарид[1], побудований із залишків D-фруктози. Виявлений у вищих рослинах, зелених водоростях і бактеріях. Фруктани або глюкофруктани накопичуються у рослинах у різних формах. Фруктани — продукти трансфруктозилювання сахарози, тому кожна молекула містить один залишок D-глюкози, який не виявляє відновлювальних властивостей. В утворенні глікозитних зв'язків фруктани беруть участь тільки первинні групи –ОН. Особливу групу складають фруктани з коротким ланцюгом, звані фруктоолігосахаріди. Фруктани можна виявити в таких продуктах харчування як агава, артишок, спаржа, цибуля-порей, часник, цибуля (включаючи цибулю-шалот), якон, хікама і пшениця.
Фруктани також містяться в траві, і по одній з версій, можуть бути однією з причин ламініту (запалення копит) у коней та інших травоїдних тварин з родини коневих (Equidae).
Типи фруктанів[ред. | ред. код]
Фруктани поділяють на групи, в залежності від типу зв'язку між залишками фруктози. Зазвичай зв'язок здійснюється по першому (OH-1) або шостому (OH-6) гідроксилу і відповідно до цього виділяють два основні типи фруктанів:
- 1-пов'язані: інулін, залишки фруктози з'єднанні β-2,1.
- 6-пов'язані: леван (або флеін), залишки фруктози з'єднанні β-2,6.
До третьої групи відносяться грамінан-подібні фруктани: в них містяться як β-2,1- так і β-2,6-зв'язки[2].
Більш складні фруктани утворюються з кестотріозной ланцюга, в якій подовження відбувається з двох сторін. Як і в попередньому випадку, тут виділяють два типи фруктанів:
- неоінуліновий тип: переважають β-2,1-зв'язку
- неолевановий тип: переважають β-2,6-зв'язку
Функції та синтез[ред. | ред. код]
Фруктани виконують роль зберігаючих полісахаридів. Вони зустрічаються, наприклад, у злаків (Flein і флеіноподібні фруктани), а також айстрових (інулін і інуліноподібні фруктани). Помітним винятком є рис, який, будучи злаком, не синтезує фруктани[3]. Вважають, що у рослин фруктани синтезуються з сахарози в вакуолях[1], однак цей процес ще погано вивчений. Крім накопичувальної функції вони можуть виконувати осмотпротекторну функцію, а також є біологічним антифризами, роблячи рослини більш холодостійкими[4][5].
Крім рослин, фруктани можуть синтезуватися низкою бактерій. Фруктан-синтезуючі штами є серед Bacillus, Streptococcus, Pseudomonas, Erwinia, і Actinomyces. В основному вони синтезують β-2,6-пов'язані полісахариди — левани. Синтез леванів відбувається позаклітинно і здійснюється одним ферментом — левансахаразою (Шаблон:Шифр КФ). При зростанні на середовищі, багатому сахарозою, бактерія виділяє цей фермент, який розщеплює сахарозу на глюкозу і фруктозу; при цьому залишок фруктози переноситься на іншу молекулу сахарози. Вся глюкоза споживається мікроорганізмом, а фруктоза полімеризується ферментом з утворенням левана. Після вичерпання глюкози бактерія може розщепити полімер, використовуючи ферменти леванази і поглинути отриману фруктозу[6]. Хоча більшість бактерій синтезує левани, деякі штами Streptococcus mutans, що викликають карієс, синтезують β-2,1-фруктан, за допомогою якого вони можуть кріпиться до зубної емалі[7].
Вміст фруктанів у їжі[ред. | ред. код]
| Топінамбур | 16,0—20,0 %[8] |
| Артишок іспанський | 2,0—6,8 %[8] |
| Спаржа | 1,4—4,1 %[8] |
| Ядра ячменю (дуже молодий) | 22 %[9] |
| Часник | 17,4 %[10] |
| цибуля | 1,1—10,1 %[8] |
| Жито (висівки) | 7 %[11] |
| жито (зерно) | 4,6—6,6 %[11] |
| Хліб пшеничний (білий) | 0,7—2,8 %[8] |
| Пшеничне борошно | 1—4 %[9] |
| Макарони | 1—4 %[8] |
Медичне значення[ред. | ред. код]
Застосування фруктану цикорію протягом 3 місяців збільшує засвоєння кальцію на 42% серед жінок у період постменопаузи[12].
Див. також[ред. | ред. код]
- Мальабсорбція фруктози[en] (харчова непереносимість фруктози)
- Спадкова непереносимість фруктози
- Пробіотики
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Страсбургер, 2008, с. 220.
- ↑ DOI:10.3389/fpls.2013.00247
Нема шаблону {{Cite doi/10.3389/fpls.2013.00247}}.заповнити вручну - ↑ DOI:10.1093/jxb/erm367
Нема шаблону {{Cite doi/10.1093/jxb/erm367}}.заповнити вручну - ↑ DOI:10.1111/j.1469-8137.1986.tb00629.x
Нема шаблону {{Cite doi/10.1111/j.1469-8137.1986.tb00629.x}}.заповнити вручну - ↑ DOI:10.1146/annurev.pp.42.060191.000453
Нема шаблону {{Cite doi/10.1146/annurev.pp.42.060191.000453}}.заповнити вручну - ↑ PMID 10364386 (PMID 10364386)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота. - ↑ DOI:10.1111/j.1574-6968.2001.tb10522.x
Нема шаблону {{Cite doi/10.1111/j.1574-6968.2001.tb10522.x}}.заповнити вручну - ↑ а б в г д е PMID 17000196 (PMID 17000196)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота. - ↑ а б PMID 10875601 (PMID 10875601)
Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота. - ↑ Muir, J.G. et al. Fructan and Free Fructose Content of Common Australian Vegetables and Fruit // Journal of Agricultural and Food Chemistry[en] : journal. — 2007. — Vol. 55. — P. 6619—6627. — DOI:.
- ↑ а б Karppinen, Sirpa. Dietary fibre components of rye bran and their fermentation in vitro. Espoo 2003. VTT Publications 500. 96 p. + app. 52 p.[1] [Архівовано 16 травня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Ellen G. H. M. van den Heuvel, Margriet H. C. Schoterman, Theo Muijs. Transgalactooligosaccharides Stimulate Calcium Absorption in Postmenopausal Women // The Journal of Nutrition. — 2000-12-01. — Т. 130, вип. 12. — ISSN 0022-3166. — DOI:.
Література[ред. | ред. код]
- Sugar — Chemical, Biological and Nutritional Aspects of Sucrose. John Yudkin, Jack Edelman and Leslie Hough (1971, 1973). The Butterworth Group. ISBN 0-408-70172-2
- Зитте П. и др. Ботаника / Под ред. В. В. Чуба. — 35-е изд. — 495 с.