Фріденталь Михайло Борисович
| Михайло Фріденталь | |
|---|---|
 Відкриття пам'ятника Івану Котляревському, Полтава, 1903. Автор М. Б. Фріденталь | |
| Ім'я при народженні | Меєр-Хацк чи Мойсей |
| Народився |
1868 Полтава |
| Помер |
1935 Харків |
| Підданство |
 Російська імперія .svg){kind=small} УНР  СРСР |
| Національність | єврей |
| Місце проживання | Полтава |
| Діяльність | фотограф |
| Відомий завдяки | фотографія 1903 року |
| Батько | Борох Фріденталь |
Михайло Борисович (Меєр-Хацк чи Мойсей Борохович) Фріденталь (1868[1], у інших джерелах 1849[2], Полтава — 1935, Харків) — полтавський фотохудожник кінця XIX / початку XX ст., учень та сподвижник Йосипа Хмелевського.
Біографія[ред. | ред. код]
.jpg)
Меєр-Хацк Борохович Фріденталь народився у Полтаві біля 1868 року[1] у бідній єврейській родині.
Навчався у гімназії, з 1882 року[1] у фельдшерській школі, в якій подружився з Григорієм Коваленком, але через брак грошей не зміг їх закінчити.
Приблизно з 1885 року працював помічником Йосифа Хмелевського у фотоательє, яке було на той час одним з найкращих у Російській імперії. Ательє працювало у Полтаві на вул. Олександрівській у буд. № 30.
У 1896 році відкрив власне ательє на Мало-Петровській вул., 26, на 2-му поверсі будинку Подземського[3] На його візитівці та паспарту було зазначено: «Фотографія М. Б. Фриденталя в Полтавѣ. Мало-Петровская улица, домъ Подзѣмскаго»[4].
Приміщення під фотоательє було заплановано ще на початку будівництва будинку Подземського. Це був великий павільйон зі скляним дахом і північної стіною. Зовні повз весь павільйон проходив вузький балкончик, де на спеціальних поличках виставлялися рамки з негативами, накладеними на фотопапір - для друку знімків при денному освітленні. У павільйоні був набір полотен для фону (пейзажі тощо), багато справжніх і бутафорських меблів. До скляної стіни кріпилися горизонтальні білі і сині завіси, які зсувалися і розсувалися для створення т.зв. «рембрандтівского» освітлення[en]. Такі ж фіранки були і на стелі.
Згідно з довідником Попова, ательє існувало у 1886-1915 роках.[5] Після 1917-го Фріденталь працював без помічників, а з 1925-го став, як і всі інші фотографи, членом «Полтавського товариства кустарів і ремісників-одинаків, що не експлуатують чужої праці». У 1931 р., коли всі фотоательє стали державними, Фріденталь їде до Харкова, де і помер у 1935 році ...
Фотографії[ред. | ред. код]
Ательє М. Б. Фріденталя спеціалізувалося на виготовленні салонних портретів, водночас, на відміну від інших фотографів Полтави, вагоме місце у діяльності художника займала документальна фотографія. Чимало світлин М. Фріденталь присвятив знаковим подіям які відбувалися в життя Полтавської губернії тих років. Серед таких, зокрема — святкування 200- річчя Полтавської битви й відкриття пам’ятника полковнику О. С. Келіну (1909), гастролі драматичної трупи Д. І. Басманова у Полтавському театрі (1913).
Фотографія, завдяки якій М. Б. Фріденталь нині став чи не найвідомішим фотографом Полтави початку XX століття — встановлення погруддя Іванові Котляревському у Полтаві 1903 року. Він виявився єдиним, хто увічнив у світлині цю подію виняткового національного значення – єднання навколо постаті основоположника української літератури національної культурної еліти.
Цій світлині Михайла Фріденталя була присвячена ретроспективна виставка в Полтавському краєзнавчому музеї «Історія однієї фотографії», яка діяла з 30 липня по 10 жовтня 2013 року[6]. Це був міжмузейний виставковий проект: виставка об’єднала рідкісні музейні експонати з фондових колекцій трьох провідних музеїв міста – Полтавського краєзнавчого, Полтавського художнього (Галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка та Полтавського літературно-меморіального музею Івана Котляревського.
Джерела[ред. | ред. код]
- Полтавські фотографи, ті, хто зупинив мить (фотографи Полтави 1861-1921 рр.) // Автор: Кім Скалацький. Підготував публікацію: Едуард Странадко, foto.ua, 2012-07-23
- Кім Скалацький. Полтавські фотографи, ті, хто зупинив мить (фотографи Полтави 1861-1921 рр.) / Ідея, верстка, сканування та дизайн сторінки Едуард Странадко: www.ukraine-photoart.narod.ru // Криниця. – 1995. – № 70/72. – С. 53 / Видавництво «Родовід», серія «Українське народне малярство». Кім Скалацький «Пошуки, знахідки, відкриття». 2004.
- Фотографи Полтави // Полтава історична / В основу цієї статті лягла стаття Кіма Скалацького «Полтавські фотографи, ті, хто зупинив мить». Журнал «Криниця», № 10-12, 1995 р. Видавництво «Родовід».
- О. В. Безверхий, Ю. Д. Москаленко. Виставка “Полтава. Фото минулих століть” // ISSN 2075-1451. Історична пам’ять. Науковий збірник. 2011. № 26, 170-171.
- Алла Литвиненко (Полтава). Дизайн візитівок полтавських фотохудожників початку ХХ століття // на стор. 228-231 у зб. Дизайн-освіта: проблеми та перспективи: матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції. – Полтава : ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2018. – 309 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Однокашник Фріденталя Григорій Коваленко народився 1868 року, навчався у фельдшерській школі з 14 років, тобто з 1882 року, і закінчив її 1886 року.
- ↑ роки життя Михайла Фріденталя (1849–1935) див. на стор. 229 у статті: Алла Литвиненко (Полтава). Дизайн візитівок полтавських фотохужодників початку ХХ століття // на стор. 228—231 у збірнику: Дизайн-освіта: проблеми та перспективи: матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції [Архівовано 2022-06-07 у Wayback Machine.]. – Полтава : ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2018. – 309 с.
- ↑ Подземський Давид Нотович, власник типографії, в якій працювало 53 робітника. Відкрита у 1891 році у будинку по вул. Мало-Петровській
- ↑ Паспарту М. Фріденталя, на стор. 72 у праці: Литвиненко Алла Іванівна. Повсякденне життя міста як феномен культури (на прикладі Полтави кінця ХІХ — початку ХХ століть). Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня магістра. Суми, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, 2020. 80 с.
- ↑ Попов, Анатолий Петрович. Российские фотографы (1839-1930). Словарь - справочник, в трёх томах.- Коломна : Музей органической культуры, 2013. ISBN 5446500504, ISBN ISBN 978-5-4465-0049-9, 978-5-4465-0050-5
- ↑ а б Віта Сарапин. Геній міста. 110-річчя відкриття пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві // Рідний край: альманах Полтавського національного педагогічного університету — 2013. — № 2. — С. 252-259.