Перейти до вмісту

Фрідріх Август III (король Саксонії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фрідріх Август III
Friedrich August III.
Фрідріх Август III
Фрідріх Август III
Фото Фрідріха Августа Саксонського близько 1900 року
7-й король Саксонії
Початок правління:17 жовтня 1904
Кінець правління:13 листопада 1918

Попередник:Георг
Наступник:Фрідріх Крістіан (титулярно)

Дата народження:25 травня 1865(1865-05-25)
Місце народження:Дрезден
Країна:Королівство Саксонія
Дата смерті:18 лютого 1932(1932-02-18) (66 років)
Місце смерті:Замок Сибілленорт, Веймарська республіка
ПохованняДрезденський собор
Дружина:Луїза Тосканська
Діти:Георг, Фрідріх Крістіан, Ернст Генріх, Маргарита Карола, Марія Алікс, Анна
Династія:Альбертинська лінія Веттінів
Батько:Георг Саксонський
Мати:Марія Анна Кобург-Браганса
Нагороди:
Орден Рутової корони
Орден Рутової корони
Великий хрест ордена Альберта (Саксонія)
Великий хрест ордена Альберта (Саксонія)
Великий хрест ордена Заслуг (Саксонія)
Великий хрест ордена Заслуг (Саксонія)
Медаль «За вислугу років» (Саксонія)
Медаль «За вислугу років» (Саксонія)
Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха
Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха
Орден Вірності (Баден)
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Святого Губерта
Орден Святого Губерта
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена Білого Сокола
Великий хрест ордена Білого Сокола
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Орден Королівського дому Чакрі
Орден Королівського дому Чакрі
Ланцюг ордена Карлоса III Орден Серафимів
Орден «Святі Рівноапостольні Кирило та Мефодій»
Орден «Святі Рівноапостольні Кирило та Мефодій»
Бальї Великого хреста честі і відданості Мальтійського ордену
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Олександра Невського

Фрідріх Август III (нім. Friedrich August III.), повне ім'я Фрідріх Август Йоганн Людвіг Карл Густав Грегор Філіп Саксонський (нім. Friedrich August Johann Ludwig Karl Gustav Gregor Philipp von Sachsen), ( 25 травня 1865 — 18 лютого 1932) — король Саксонії з династії Веттінів. Правив після свого батька у 1904—1918 роках до Листопадової революції. Генерал-фельдмаршал прусської армії (від 1912 року).

Після зречення йому, єдиному з колишніх володарів, дозволили залишитися на території Німеччини. Надалі вів життя приватної особи.

Біографія

[ред. | ред. код]

Фрідріх Август народився 25 травня 1865 року у Дрездені. Він був старшим сином та четвертою дитиною в сім'ї саксонського принца Георга та його дружини Марії Анни Португальської. Мав старшу сестру Матильду. Згодом родина поповнилася ще однією донькою Марією Йозефою та синами Йоганном Георгом, Максиміліаном та Альбертом.

Країною в цей час правив дід Фрідріха Августа — Йоганн. Батько був другим у лінії успадкування престолу, тому старший син розглядався як можливий претендент на трон, що вплинуло на його освіту та кар'єру.

У віці дев'яти років принц відвідував Королівську школу граматики, де викладав, зокрема, відомий фізик Август Теплер. У віці 12 років отримав чин молодшого лейтенанта в саксонському війську. Першим місцем служби юнака став Королівський гренадерський полк №100. До цього часу королем Саксонії став вже його дядько Альберт.

Фрідіх Август у військовій формі на листівці того часу

У 1883 році Фрідріх Август відмінно звітував екзаменаційній комісії, очолюваній міністром культури. Після цього навчався у Страсбурзькому та Лейпцизькому університетах, де відвідував курси права, політології та історії. Освіту можливого спадкоємця довершили численні поїздки Саксонією, іншими німецькими державами, Австро-Угорщиною, Британією, Італією, Грецією та Близьким Сходом.

У 1886 році він повернувся на дійсну службу до 7-ї роти гренадерського полку. Швидко роблячи кар'єру, у 1891 році став підполковником та командиром першого батальйону гвардійського полку №108. У тому ж році він одружився із принцесою з династії Габсбургів.

Наступного року отримав чин полковника та очолив увесь 108-й полк. 20 вересня 1894 року став генерал-майором та отримав під своє командування 1-й Королівську Саксонську стрілецьку бригаду № 45[1]. 22 травня 1898 був підвищений до генерал-лейтенанта та прийняв командування над 1-ю Королівською Саксонською стрілецькою дивізією №23.

У червні 1902 року його батько став королем Саксонії. Фрідріх Август отримав статус кронпринца. Невдовзі він прийняв на себе командування XII армійським корпусом і став генералом піхоти. У грудні місяці дружина кронпринца Луїза залишила королівство. У лютому було оформлене їхнє розлучення.

Король Георг помер у жовтні 1904, і Фрідріх Август успадкував саксонський престол. Новий володар розділяв типову точку зору того часу, що він є батьком всієї країни. Під час свого правління йому вдалося знову здобути прихильність народу, втрачену після попереднього правління Георга, та пожвавити розвиток економіки. Фрідріх Август цікавився мистецтвом, полюбляв полювання і навіть з іншими німецькими королівськими родинами розмовляв на саксонському діалекті. У вересні 1912 року він отримав чин генерал-фельдмаршала. Однак, після початку Першої світової, не взяв на себе командування армією, доручивши це воєнному міністру.

Замок Сибілленорт

У листопаді 1918 революційні заворушення охопили саксонські міста Лейпціг, Дрезден та Хемніц. Король заборонив стріляти у натовп. 13 листопада у замку Ґутеборн він зрікся престолу, звільнивши перед цим всіх посадових осіб від присяги. Новий уряд ухвалив рішення не висилати колишнього правителя за межі Німеччини, на відміну від інших королівських родин.

Після зречення Фрідріх Август оселився у силезьких володіннях, які перебували у його приватній власності. Резиденцією колишнього короля став замок Сибілленорт. Він вів усамітнене життя в родинному колі, займався полюванням та подорожував. Так, Фрідріх Август відвідав Канарські острови, Бразилію та Цейлон. Разом з тим колишній володар продовжував користуватися неабиякою популярністю, що породило численні анекдоти.[2]

Він помер в останній рік Веймарської республіки, 18 лютого 1932 після інсульту. Його тіло доправили до Дрездена і поховали 23 числа у крипті Веттінів собору Святої Трійці з військовими почестями. Попрощатися з Фрідріхом Августом приїхало близько півмільйона людей з усіх куточків колишньої Саксонії.

Приватне життя

[ред. | ред. код]
Луїза Тосканська

У віці 26 років Фрідріх Август одружився із 20-річною тосканською принцесою Луїзою з дому Габсбургів. Весілля відбулося у Відні 21 листопада 1891. На святкування було витрачено 20000 марок. Наречену описували як жваву дівчину із чудовим відчуттям смаку. Живими у подружжя народилося шестеро дітей:

  • Георг (1893—1943) — кронпринц Саксонії у 1904—1923 роках, зрікся прав на користь меншого брата та подався у ченці, був зарученим із Марією Амалією Вюртемберзькою, дітей не мав;
  • Фрідріх Крістіан (1893—1968) — титулярний король Саксонії у 1932—1968 роках, був одруженим із принцесою Турн-унд-Таксіс Єлизаветою Оленою, мав п'ятеро дітей;
  • Ернст Генріх (1896—1971) — був одруженим із люксембурзькою принцесою Софією Кароліною, а після її смерті — з Вірджинією Дюлон, мав трьох синів від першого шлюбу;
  • Маргарита Карола (1900—1962) — дружина принца Фрідріха Гогенцоллерна, мала семеро дітей;
  • Марія Алікс (1901—1990) — дружина принца Франца Йозефа Гогенцоллерна-Емден, мала четверо дітей;
  • Анна (1903—1976) — дружина ерцгерцога Йозефа Франца Австрійського, а після його смерті — Реджинальда Казаняна, мала восьмеро дітей від першого шлюбу.

В Саксонії Луїза стала дуже популярною, але із родиною Фрідріха Августа відносини у неї були натягнутими, особливо із його сестрою Матильдою. Будучи вагітною меншою донькою, 9 грудня 1902 вона втекла із Дрездена. Не зважаючи на погрози тестя, короля Георга, повертатися відмовилася. У лютому 1903 року було оформлене її розлучення з кронпринцем. Менша донька залишилася із матір'ю і повернулася до Саксонії лише після 1912 року. Фрідріх Август більше не одружувався, вважаючи, що католицька церква не розірвала його союзу з Луїзою.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Інші країни і династії

[ред. | ред. код]

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Максиміліан Саксонський
 
Кароліна Пармська
 
Максиміліан I
 
Кароліна Баденська
 
Фердинанд Саксен-Кобург-Гота
 
Марія Антонія Кохарі
 
Педру I
 
Марія Леопольдіна Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганн Саксонський
 
 
 
 
 
Амалія Августа Баварська
 
 
 
 
 
Фернанду II
 
 
 
 
 
Марія II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг Саксонський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Анна Португальська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Август
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Саксонські вищі армійські одиниці зазвичай носили два номери.
  2. Hellmut Kretzschmar: Friedrich August III.. In: Neue Deutsche Biographie. Band 5, Duncker & Humblot, Berlin 1961, ISBN 3-428-00186-9,стор. 577 [1] [Архівовано 2 липня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Albert Herzog zu Sachsen: Die Wettiner in Lebensbildern. Styria-Verlag Graz/Wien/Köln 1995, ISBN 3-222-12301-2
  • Hans Reimann: Der Geenich", Anekdoten über den letzten König der Sachsen, ISBN 978-3-937146-42-3 Lehmstedt, Leipzig 2007
  • Louisa of Tuscany, Ex-Crown Princess of Saxony: My own Story, London 1911
  • Erika Bestenreiner: Luise von Toskana. Skandal am Königshof, Piper, München 2000, ISBN 3-492-23194-2

Посилання

[ред. | ред. код]