Фрідріх Карл Рудольф Бергіус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фрідріх Карл Рудольф Бергіус
нім. Friedrich Bergius
Bergius.jpg
Народився 11 жовтня 1884(1884-10-11)
поблизу Бреслау
Помер 31 березня 1949(1949-03-31) (64 роки)
Буенос-Айрес
Поховання цвинтар Ла-Чакаріта[d]
Громадянство Flag of Germany.svg Німеччина
Національність німець
Діяльність хімік, викладач університету
Сфера роботи хімія
Alma mater Університет Бреслау (Вроцлава), Університет Лейпціг
Науковий ступінь докторський ступінь[d][1]
Науковий керівник Альберт Ладенбург
Ріхард Абегг
Артур Ганч
Заклад Університет Бреслау
Університет Лейпціг
Членство Гайдельберзька академія наук
Гайдельберзька академія наук
Гайдельберзька академія наук
Відомий завдяки: Методи високого тиску в хімії
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1931)
Медаль Лібіха (1928)

Фрідріх Бергіус нім. Friedrich Bergius, (11 жовтня 1884, поблизу Бреслау — 31 березня 1949 , Буенос-Айрес) — німецький хімік-технолог.

Біографія[ред. | ред. код]

Фрідріх Карл Рудольф Бергіус народився в Гольдшмідені (тепер це територія Польщі), в сім'ї Генріха і Марії (Хаазе) Бергіус. Хлопчик відвідував початкову та середню школи в розташованому неподалік Бреслау (нині польське м. Вроцлав). Там він приходив на хімічну фабрику свого батька і з великим захопленням спостерігав промислові процеси. Після закінчення середньої школи батько послав його на один з великих металургійних заводів Рура, щоб той за шість місяців ознайомився з виробництвом.

У 1903 р. Бергіус вивчав хімію в університеті Бреслау, займаючись у Альберта Ладенбурга і Ріхарда Абегга. Наступний рік він провів на військовій службі, а потім вступив до Лейпцігський університет, де під керівництвом Артура Ганча готував докторську дисертацію на тему про концентровану сірчану кислоту як розчинник. Закінчивши дисертацію, Бергіус в 1907 р. отримав в університеті Бреслау докторський ступінь.

Протягом наступних двох років Бергіус працював асистентом у Вальтера Нернста в Берлінському університеті, а потім у Фріца Габера в Карлсруе

Нагороди[ред. | ред. код]

У 1931 р. Бергіусу і Бошу спільно була присуджена Нобелівська премія з хімії «за заслуги по введенню та розвитку методів високого тиску в хімії». Представляючи лауреатів від імені Шведської королівської академії наук, К. В. Пальмайер розповів про труднощі технічного характеру, які довелося подолати Бергіусу в ході вдосконалення технології проведення реакцій під високим тиском. Він додав, що «введення методів високого тиску в хімію являє собою епохальну подію в галузі хімічної технології».

Крім Нобелівської премії, вчений був удостоєний ще декількох нагород, у тому числі престижної медалі Лібіха Німецького хімічного товариства. Йому були також присвоєні почесні ступені Гейдельберзького і Ганноверського університетів. Став членом Гайдельберзької академії наук.

Родина[ред. | ред. код]

Бергіус був одружений на Отілі Кразерт. У них було два сини і дочка.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. Т. 1. — М.: Прогресс, 1992. 740 с. (рос.)