Фрідріх Кольрауш (фізик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фрідріх Кольрауш
нім. Friedrich Wilhelm Georg Kohlrausch
Friedrich Kohlrausch.jpg
Народився 14 жовтня 1840(1840-10-14)[1]
Рінтельн, Schaumburg, Нижня Саксонія, Німеччина
Помер 17 січня 1910(1910-01-17)[1] (69 років)
Марбург, Марбург-Біденкопф, Гіссен, Гессен, Німеччина
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Alma mater Університет Ерлангена—Нюрнберга
Марбурзький університет
Геттінгенський університет
Галузь фізика і Електротехніка
Заклад Дармштадтський технічний університет
Вюрцбурзький університет
Геттінгенський університет
Науковий керівник Вільгельм Едуард Вебер
Член Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Шведська королівська академія наук, Геттінгенська академія наук, Американська академія мистецтв і наук і Російська академія наук
Відомий завдяки: закон Кольрауша
Батько Rudolf Kohlrausch[d]
Нагороди

Фрідріх Кольрауш у Вікісховищі?

Фрідріх Вільгельм Георг Кольрауш (нім. Friedrich Wilhelm Georg Kohlrausch; 14 жовтня 1840(18401014), Рінтельн, Нижня Саксонія — 17 січня 1910, Марбург) — німецький фізик і фізико-хімік, дослідник в області фізико-хімії електролітів та електропровідності. Член Берлінської академії наук.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї відомого німецького фізика Рудольфа Кольрауша — одного з піонерів у дослідженні електричного струму. У 1863 році Фрідріх закінчив Геттінгенський університет, навчавшись у Вільгельма Вебера. У 1863—1866 роках працював у Франкфуртському університеті, а в 1866 році повернувся до Геттінгенського, обійнявши посаду професора. У 1870—1871 роках він нетривалий час працював у Політехнікумі Цюриху, після чого послідовно розпочав роботу у Дармштадтському (1871—1875), Вюрцбурзькому (у 1875) університетах. У 1888 році він перейшов до Страсбурзького університету, на зміну Августу Кундту. Після смерті Гельмгольца Кольрауш прийняв пропозицію очолити Фізико-технічний інститут у Шарлоттенбурзі (передмісті Берліна), а з 1900 також став професором Берлінського університету.

Наукова робота[ред.ред. код]

Дослідження Кольрауша велися в галузі електрики, магнетизму, оптики й електрохімії.

Він суттєво удосконалив методики й прилади для визначення електричних і магнітних величин. Розробив метод вимірювання електричного струму в абсолютних величинах і метод вимірювання електричного опору електролітів (за допомогою сконструйованого ним містка Кольрауша).

У 1874 році він встановив, що електропровідність у розчинах електролітів зростає із підвищенням температури. На основі експериментальних даних у 1879 році він встановив закон адитивності електропровідності при нескінченному розведенні (закон Кольрауша). Також у 1855 році він запропонував емпіричне рівняння, що описувало залежність електропровідності сильних електролітів від їхньої концентрації.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. . Выдающиеся химики мира. — М. : Высшая школа, 1991. — 656 с. (рос.)
  • Храмов Ю. А. Физики. Библиографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, исправленное и дополненное. — М. : Наука, 1983. — 399 с. (рос.)