Фрідріх Кольрауш (фізик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фрідріх Кольрауш
нім. Friedrich Wilhelm Georg Kohlrausch
Friedrich Kohlrausch.jpg
Ім'я при народженні нім. Friedrich Wilhelm Georg Kohlrausch
Народився 14 жовтня 1840(1840-10-14)[1]
Рінтельн, Шаумбург, Нижня Саксонія, Німеччина
Помер 17 січня 1910(1910-01-17)[1] (69 років)
Марбург, Гіссен, Гессен, Німеччина
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німеччина
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater Університет Ерлангена—Нюрнберга, Марбурзький університет і Геттінгенський університет
Науковий керівник Вільгельм Едуард Вебер
Володіє мовами німецька
Заклад Дармштадтський технічний університет[2], Вюрцбурзький університет[2], Геттінгенський університет[2], Федеральна вища технічна школа Цюриха[2], Страсбурзький університет[2] і Гумбольдтський університет Берліна[3]
Членство Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Шведська королівська академія наук[3], Геттінгенська академія наук, Американська академія мистецтв і наук[2], Російська академія наук[2] і Національна академія наук США[2]
Батько Rudolf Kohlrausch[d]
Нагороди

Фрідріх Вільгельм Георг Кольрауш (нім. Friedrich Wilhelm Georg Kohlrausch; 14 жовтня 1840(18401014), Рінтельн, Нижня Саксонія — 17 січня 1910, Марбург) — німецький фізик і фізико-хімік, дослідник в області фізико-хімії електролітів та електропровідності. Член Берлінської академії наук.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї відомого німецького фізика Рудольфа Кольрауша — одного з піонерів у дослідженні електричного струму. У 1863 році Фрідріх закінчив Геттінгенський університет, навчавшись у Вільгельма Вебера. У 1863—1866 роках працював у Франкфуртському університеті, а в 1866 році повернувся до Геттінгенського, обійнявши посаду професора. У 1870—1871 роках він нетривалий час працював у Політехнікумі Цюриху, після чого послідовно розпочав роботу у Дармштадтському (1871—1875), Вюрцбурзькому (у 1875) університетах. У 1888 році він перейшов до Страсбурзького університету, на зміну Августу Кундту. Після смерті Гельмгольца Кольрауш прийняв пропозицію очолити Фізико-технічний інститут у Шарлоттенбурзі (передмісті Берліна), а з 1900 також став професором Берлінського університету.

Наукова робота[ред. | ред. код]

Дослідження Кольрауша велися в галузі електрики, магнетизму, оптики й електрохімії.

Він суттєво удосконалив методики й прилади для визначення електричних і магнітних величин. Розробив метод вимірювання електричного струму в абсолютних величинах і метод вимірювання електричного опору електролітів (за допомогою сконструйованого ним містка Кольрауша).

У 1874 році він встановив, що електропровідність у розчинах електролітів зростає із підвищенням температури. На основі експериментальних даних у 1879 році він встановив закон адитивності електропровідності при нескінченному розведенні (закон Кольрауша). Також у 1855 році він запропонував емпіричне рівняння, що описувало залежність електропровідності сильних електролітів від їхньої концентрації.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б в г д е ж и Німецька Вікіпедія — 2001.
  3. а б англійська Вікіпедія — 2001.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. . Выдающиеся химики мира. — М. : Высшая школа, 1991. — 656 с. (рос.)
  • Храмов Ю. А. Физики. Библиографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, исправленное и дополненное. — М. : Наука, 1983. — 399 с. (рос.)