Фрідріх (князь Вальдек-Пірмонту)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фрідріх
нім. Friedrich
Фрідріх
Фрідріх
Світлина князя Фрідріха
7-й князь Вальдек-Пірмонту
Початок правління: 12 травня 1893
Кінець правління: 13 листопада 1918

Попередник: Георг Віктор
Наступник: Йозіас (титулярно)

Дата народження: 20 січня 1865(1865-01-20)
Місце народження: Арользен, Вальдек-Пірмонт
Дата смерті: 26 травня 1946(1946-05-26) (81 рік)
Місце смерті: Арользен
Дружина: Батільда Шаумбург-Ліппська
Діти: Йозіас, Максиміліан, Олена, Георг Вільгельм
Династія: Вальдекський дім
Батько: Георг Віктор
Мати: Олена Нассауська
Нагороди:
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Серафимів
ордена Лазні
Великий Хрест ордена Корони Румунії
Великий Хрест ордена Корони Румунії
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Фрідріх Адольф Герман (нім. Friedrich Adolf Hermann), (нар. 20 січня 1865 — пом. 26 травня 1946) — останній князь Вальдек-Пірмонту у 1893—1918 роках, син попередньго князя Вальдек-Пірмонту Георга Віктора та принцеси Нассау Олени. Генерал кінноти прусської армії. Учасник Першої світової війни. Кавалер орденів.

Єдиний з німецьких князів, що не підписав зречення в ході Листопадової революції, через що отримав від Філіпа Шайдемана прізвисько Фрідріх Непокірливий.[1]13 листопада 1918 року був відсторонений від влади представниками Кассельських робочих та військових рад. Продовжував жити в Арользенському замку до самої смерті у 1946 році. Також мав маєток Ейльхаузен як домен.

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство та юність[ред. | ред. код]

Народився 20 січня 1865 року в Арользені. Був шостою дитиною та єдиним сином в родині князя Вальдек-Пірмонту Георга Віктора та його першої дружини Олени Нассауської. Мав старших сестер Софію Ніколіну, Пауліну, Марію, Емму та Олену. Згодом сімейство поповнилося молодшою донькою Єлизаветою.

Замок Пірмонту

Офіційною резиденцією був Арользенський замок. Літо проводили у замку Пірмонту.

В Арользені часто гостювали родичі, у тому числі, принцеса Аліса Олбані, яка описала подробиці перебування у Вальдеку в своїх мемуарах. Матір займалася благодійністю та була прикладом доброї християнки, однак в кінці життя набула інвалідність і майже не покидала ліжко. Її не стало у жовтні 1888 року. Батько за три роки одружився вдруге із принцесою Луїзою Глюксбурзькою, від якої у нього народився син Вольрад.

Фрідріх вивчав право в університетах Геттінгена та Лейпціга. У 1884 році став членом студентського братства «Корпус Бременсія» (нім. Corps Bremensia).

Князь Вальдек-Пірмонту[ред. | ред. код]

Світлина дружини близько 1910 року

Навесні 1893 року став князем Вальдек-Пірмонту. Його змальовували як високого величного джентльмена, неупередженого, розсудливого та дотепного.[2]

У віці 30 років узяв за дружину 22-річну принцесу Шаумбург-Ліппе Батільду. Весілля відбулося 9 серпня 1895 в Наході. У подружжя народилося четверо дітей:

У 1899 році Арользен відвідав кайзер Вільгельм II з приводу встановлення пам'ятника імператору Вільгельму I.[2]

У 1908 році у Пірмонті був заснований краєзнавчий музей,[3][4] а само містечко від 1914 року почало йменуватися Бад-Пірмонт.[5]

Фрідріх брав участь у Першій світовій війні як генерал кінноти прусської армії. Його молодший брат Вольрад загинув на фронті у Західній Фландрії у жовтні 1914 року.

Подальші роки[ред. | ред. код]

13 листопада 1918 року князь був відсторонений від влади представниками Кассельських робочих та військових рад, однак зречення не підписав.[2] Було проголошено створення Вільної держави Вальдек. У березні 1919 року відбулися вибори до Конституційного Земельного представництва, проте конституція так і не була прийнята. У 1922 році від регіону був відділений район Пірмонт і переданий Пруссії. У 1929 році Вільна держава Вальдек увійшла до складу Пруссії.

Фрідріх після втрати трону проживав у родовому замку, займаючись сільським господарством. Згідно з угодою з ландтагом Вільної держави Вальдек, у 1920 році його проживання в Арользенському замку було оформлене як узуфрукт. Також князь отримав у своє володіння Арользенський ліс та домен Хюнігхайзен, який згодом поміняв на Ейльхаузен. У його віданні залишався і замок Шаумбург на південь від Бальдуйнштайна.

Підтримував зв'язки з родичами і був присутній при кончині королеви Емми у 1934 році. На відміну від старшого сина Йозії, не поділяв погляди нацистів.

Пережив Другу світову війну і помер в Арользені 26 травня 1946 року. Похований на цвинтарі в Родені.[6]

Арользенський замок

Нагороди[ред. | ред. код]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Георг I
 
Августа Шварцбург-Зондерсгаузенська
 
Віктор II
 
Амалія Нассау-Вайльбурзька
 
Фрідріх Вільгельм Нассау-Вайлбург
 
Луїза Ізабелла Кірхберг
 
Павло Вюртемберзький
 
Шарлотта Саксен-Хільдбурґхаузенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг II
 
 
 
 
 
Емма Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймська
 
 
 
 
 
Вільгельм Нассау
 
 
 
 
 
Пауліна Вюртемберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг Віктор
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олена Нассауська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Всі монархи світу. Фрідріх, князь Вальдек-Пірмонту [1] (рос.)
  2. а б в Правління князя Фрідріха [2] [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. Музей Бад-Пірмонту [3] (нім.)
  4. Офіційний сайт музею Бад-Пірмонту [4] [Архівовано 13 березня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. Офіційний сайт міста Бад-Пірмонт [5] [Архівовано 12 березня 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
  6. Князівська усипальня в Родені [6] [Архівовано 23 лютого 2019 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]