Фрідріх III (німецький імператор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фрідріх III
нім. Friedrich III.
Фрідріх III
Фрідріх III
Прапор
2-й Німецький імператор
9 березня 1888 — 15 червня 1888
Попередник: Вільгельм I
Наступник: Вільгельм II
8-й Король Пруссії
9 березня 1888 — 15 червня 1888
Попередник: Вільгельм I
Наступник: Вільгельм II
 
Ім'я при народженні: нім. Friedrich Wilhelm Nikolaus Karl von Preußen
Народження: 18 жовтня 1831(1831-10-18)
Потсдам, Королівство Пруссія
Смерть: 15 червня 1888(1888-06-15) (56 років)
Потсдам, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Поховання:
Церква миру, Потсдам : 
зображення місця поховання
Країна: Королівство Пруссія і Німеччина
Релігія: Прусська унія і лютеранство
Освіта: Боннський університет
Рід: Гогенцоллерни
Батько: Вільгельм I
Мати: Августа Саксен-Веймар-Ейзенахська
Шлюб: Вікторія Саксен-Кобург-Готська[1]
Діти: Вільгельм II Гогенцоллерн[1], Шарлотта (принцеса Прусська), Генріх Прусський (1862-1929), Prince Sigismund of Prussiad, Вікторія Прусська, Prince Waldemar of Prussiad, Софія Пруська, Princess Margaret of Prussiad і Agnes Dettmand[2]
Автограф: Signatur Friedrich III. (Deutsches Reich).PNG
Нагороди:
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
PRU Order of Crown ribbon.svg
Великий хрест Pour le Mérite
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Великий хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Вірності (Баден)
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Орден Військових заслуг Карла Фрідріха
Орден Святого Губерта
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден Людвіга (Гессен)
Хрест «За військові заслуги» (Гессен)
Орден Рутової корони
Великий хрест Військового ордена Святого Генріха
Лицар Королівського Гвельфського ордена
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Орден Корони (Вюртемберг)
Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Орден Вендської корони
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Золотого лева
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Ord.Lion.Nassau.jpg
Орден Генріха Лева
Медаль «За військові заслуги» (Ліппе)
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста Савойського військового ордена
Кавалер Золотої медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер ордена Марії-Терезії
Хрест «За вислугу років» (Австрія)
Орден підв'язки
Лицар Великого хреста вельмишановного ордена Лазні
Кавалер ордену Карла XIII
Орден Серафимів Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа
Кавалер ордена Золотого руна
Орден Святого Фердинанда
Лицар Великого хреста військового ордена Віллема
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Орден Заслуг (Османська імперія)
Орден Османие 1 ступеня
Медаль «Імтияз»
Подвійний орден Великий хрест ордена Вежі й Меча
Офіцер ордена Таковського хреста
Орден Білого орла (Сербія)
Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Орден Слона
Вищий орден Хризантеми
Кавалер Великого хреста ордена Південного Хреста
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Орден Камехамехи I
Орден Гваделупи
Орден Подвійного дракона
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Командор ордена Святого Марина
Кавалер Великого хреста ордена Святого Гробу Господнього Єрусалимського
Орден Білого слона
Орден Святого Фердинанда за заслуги Ланцюг ордена Визволителя
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Фрі́дріх III (нім. Friedrich III.; 18 жовтня 1831(18311018) — 15 червня 1888) — другий німецький імператор, восьмий прусський король (1888). Представник німецької династії Гогенцоллернів. Народився в Потсдамі, Пруссія. Син німецького імператора і прусського короля Вільгельма I. Батько останнього німецького імператора Вільгельма II. Брав участь у війнах проти Данії (1864), Австрії (1866), Франції (1871). Німецький кронпринц (18711888). Прусський (1870) та російський генерал-фельдмаршал (1872). Був виразником інтересів німецьких лібералів та британофілів у німецькому уряді; перебував у опозиції до канцлера Отто фон Бісмарка. Правив лише 99 днів. Помер у Потсдамі від раку гортані. Похований у потсдамській Церкві миру. Прізвисько — «Наш Фріц» (нім. Unser Fritz, через популярність серед німців).

Біографія[ред. | ред. код]

Син принца Вільгельма Прусського (майбутнього короля і імператора Вільгельма I) і Августи Веймарської, племінник Фрідріха Вільгельма IV.

Кронпринц Фрідріх

Кронпринц[ред. | ред. код]

У 1861, після вступу батька на престол, став кронпринцем Пруссії і командував військами в Пруссько-австрійській війні 1866 року і Франко-пруській війні. Володів полководницьким талантом, зіграв ключову роль у перемозі над австрійцями під Садовою. Користувався великою популярністю в армії і народі як «Наш Фріц» (нім. Unser Fritz). Після перемоги у Франко-пруській війні (1871) Фрідріх, що став вже спадкоємцем престолу нової Німецької імперії, отримав жезл російського генерал-фельдмаршала.

Через ліберальні погляди конфліктував з канцлером Бісмарком. Був противником посилення конфронтації в Європі, підтримував внутрішньонімецьку інтеграцію. Однак Бісмарк утримував його від будь-якого реального впливу на політику.

Правління[ред. | ред. код]

Коли помер Вільгельм I (9 березня 1888 року), Фрідріх, який вступив на престол, був уже смертельно хворий на рак гортані. Раніше, через помилковий діагноз, який було поставлено йому в 1887 році, скасували операцію, яка могла б зупинити ріст пухлини. Майже рік кронпринц провів на лікуванні в Англії, Тиролі і, нарешті, в Сан-Ремо, звідки повернувся в Німеччину, вже ставши імператором. За місяць до вступу на престол лікар змушений був зробити кронпринцу трахеотомію, аби він міг надалі дихати, але після цього Вільгельм втратив можливість говорити і спілкувався з оточуючими письмово. За 99 днів царювання помираючий імператор з державних справ встиг тільки відправити у відставку неефективного консерватора, міністра внутрішніх справ Роберта Віктора фон Путткамера (за шість днів до смерті, 9 червня). Так 1888 рік став у Німеччині роком трьох імператорів.

Оцінки[ред. | ред. код]

Фрідріх і його дружина вважалися подружжям з ліберальними симпатіями; спадкоємець обговорював можливі плани політичних реформ з тещею, британською королевою Вікторією. Згодом Вільгельм II волів посилатися на діда, Вільгельма I (який отримав при ньому офіційний епітет «Вільгельм Великий»), не згадуючи батька. Багато політиків й істориків говорили і тоді, й особливо після початку Першої світової війни, що якби Фрідріх III і загиблий через півроку після нього 30 січня 1889 ліберально налаштований австрійський кронпринц Рудольф прожили довго, доля Європи могла б бути іншою, і політика Німеччини з Австрією не привела б до Першої світової війні[3]. Існує також думка, що лібералізм і миролюбність Фрідріха і масштаб реформ, які він міг би зробити, перебільшені по контрасту з діяльністю Вільгельма II.

Культурна діяльність[ред. | ред. код]

Кронпринц був ініціатором створення художнього музею в Берліні, відкритого через 16 років після його смерті (1904) в його день народження під назвою «Музей імператора Фрідріха». З 1956 року він називається Музей Боде — на честь мистецтвознавця Вільгельма фон Боде, який керував збором першої колекції для музею.

Сім'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Гогенцоллерни

Нагороди[ред. | ред. код]

Німеччина[ред. | ред. код]

Королівство Пруссія[ред. | ред. код]

Велике герцогство Баден[ред. | ред. код]

Королівство Баварія[ред. | ред. код]

Велике герцогство Гессен[ред. | ред. код]

Королівство Саксонія[ред. | ред. код]

Королівство Ганновер[ред. | ред. код]

Королівство Вюртемберг[ред. | ред. код]

Мекленбург[ред. | ред. код]

Інші країни[ред. | ред. код]

Російська імперія[ред. | ред. код]

Королівство Сардинія[ред. | ред. код]

Австро-Угорщина[ред. | ред. код]

Британська імперія[ред. | ред. код]

Шведсько-норвезька унія[ред. | ред. код]

Іспанія[ред. | ред. код]

Нідерланди[ред. | ред. код]

Османська імперія[ред. | ред. код]

Королівство Португалія[ред. | ред. код]

Князівство Сербія[ред. | ред. код]

Інші країни[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Kindred Britain
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. Tipton, Frank (2003). A History of Modern Germany Since 1815. London: Continuum International Publishing Group. ISBN 978-0-8264-4910-8, p. 175—176. http://books.google.com/books?id=6jgCcG3fQrMC. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

(нім.)

  • Michael Freund: Das Drama der 99 Tage. Krankheit und Tod Friedrichs III. Kiepenheuer u. Witsch, Köln/Berlin 1966.
  • Franz Herre: Kaiser Friedrich III. Deutschlands liberale Hoffnung. Eine Biographie. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1987, ISBN 3-421-06370-2.
  • Hans-Christof Kraus: Friedrich III. In: Frank-Lothar Kroll (Hrsg.): Preußens Herrscher. Von den ersten Hohenzollern bis Wilhelm II. C.H. Beck, München 2001, ISBN 3-406-46711-3, S. 265—289.
  • Heinrich Otto Meisner. Friedrich III. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1961, Band 5, S. 487–489 (Digitalisat).
  • Frank Lorenz Müller: Der 99-Tage-Kaiser. Friedrich III. von Preußen — Prinz, Monarch, Mythos. Siedler, München 2013, ISBN 978-3-8275-0017-5.
  • Hermann Müller-Bohn. Friedrich III // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1904, Band 49, S. 1–93.
  • Heinz Ohff: Preußens Könige. Piper, München 1999, ISBN 3-492-04055-1.
  • Werner Richter: Friedrich III. Leben und Tragik des zweiten Hohenzollern-Kaisers, 2. Aufl., Bruckmann, München 1981, ISBN 3-7654-1794-7
  • Katrin Wehry: Kaiser Friedrich III. (1831—1888) als Protektor der Königlichen Museen. Skizze einer neuen Kulturpolitik. In: Jahrbuch der Berliner Museen N.F., Beiheft zu 54, 2012. Mann, Berlin 2013, ISBN 978-3-7861-2701-7.
  • Hans-Joachim Wolf: Die Krankheit Friedrichs III. und ihre Wirkung auf die englische und deutsche Öffentlichkeit, Berlin 1958.
  • Die Krankheit Kaiser Friedrich des Dritten dargestellt nach amtlichen Quellen und den im Königlichen Hausministerium niedergelegten Berichten der Ärzte Bardeleben, v. Bergmann, Bramann, Gerhardt, Kußmaul, Landgraf, Moritz Schmidt, Schrötter, Tobold, Waldeyer. Berlin 1888; Nachdruck in: HNO-Information 12, 1987, S. 28–131.
  • Gustav von Glasenapp: Militärische Biographien des Offizier-Corps der Preussischen Armee. Berlin 1868, S. 57.

(англ.)

  • Hannah Pakula: An Uncommon Woman — The Empress Frederick: Daughter of Queen Victoria, Wife of the Crown Prince of Prussia, Mother of Kaiser Wilhelm. Phoenix, London 1997, ISBN 1-84212-623-7.

Посилання[ред. | ред. код]

(нім.)