Фрідріх II (маркграф Мейсену)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фрідріх II Серйозний
нім. Dietrich I
Фрідріх II Серйозний
Coat of arms of Saxony.svg
25-й маркграф Мейсену
1323 — 1349
Попередник: Фрідріх I
Наступник: Фрідріх III
ландграф Тюрингії
1323 — 1349
Попередник: Фрідріх I
Наступник: Фрідріх III
 
Народження: 30 листопада 1310(13101130)
Гота
Смерть: 18 листопада 1349
замок Вартбург
Поховання: Altzella Abbeyd
Країна: Німеччина
Рід: Веттіни
Батько: Фрідріх I
Мати: Єлизавета Лобдебург-Арнсгауґк
Шлюб: Matilda of Bavaria, Margravine of Meissend
Діти: 5 синів і 4 доньки

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Фрідріх II Серйозний (нім. Friedrich II. der Ernsthafte, нар. 30 листопада 1310 — пом. 18 листопада 1349 року) — 25-й маркграф Мейсену, в 13231349 роках, 12-й ландграф Тюрингії в 13231349 роках. Мав також прізвисько «Худорлявий» (der Magere).

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Веттінів. Син Фрідріха I, марграфа Мейсену іландграфа Тюрингії, від його другої дружини Єлизавети Лобдебург-Арнсгауґк. Народився 1310 року в місті Гота. 1315 року після смерті старшого зведеного брата Фрідріха Кульгавого став спадкоємцем батька. У 1321 року після інсульту батька Тбрингія і Мейсен фактично керувалися матір'ю. 1323 році після смерті Фрідріха I успадкував усі його землі, проте суто номінально (фактично керування продовжувала здійснювати Єлизавета). Реальну владу перебрав лише у 1329 році.

У 1338 році з метою приборкання дрібних феодалів та землевласників, а також своїх васалів Тюрингії, Фрідріх II оголосив мирну декларацію. Це викликало внутрішнє збурення. Втім правитель продовжував політику на зміцнення свого становища в Тюрингії. З 1339 року став карбувати срібний мейсенський гріш за зразком празького.

У 1342 році проти Фрідріха II виступили його васали — графи Шварцбургу, Веймар-Орламюнде й Гонштайну. Тому війна отримала назву графської. До ворогів Веттіна доєднали фогти Гери й Плауена, майнцький архієпископ Генріх III Фірнебург. На бік Фрідріха II стало місто Ерфурт. До 1345 року оружно та дипломатією Веттін зумів здолати своїх ворогів, більшість графів втратили імперський статус й визнали владу Фрідріха II.

У 1346 році після смерті імператора Людвіга IV Віттельсбаха відкинув пропозицію боротися за корону, не сподіваючись на широку підтримку в Німеччині. У 1347 році на виборах короля Німеччини підтримав кандидатуру Карла Люксембурга. 1348 року в Бауцені уклав з останнім союзний договір. Помер у 1349 році, поховано в цистерціанському монастирі Альтцелла (місто Носсен). Йому спадкував син Фрідріх III.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Матильда (Мехтильда), донька Людвіга IV Віттельсбаха, імператора Священної Римської імперії

Діти:

  • Єлизавета (1329—1375), дружина Фрідріха V Гогенцоллерна, бургграфа Нюрнбергу
  • Фрідріх (1330)
  • Фрідріх (1332—1381), маркграф Мейсену і ландграф Тюрингії
  • Балтазар (1336—1406), маркграф Мейсену і ландграф Тюрингії
  • Беатриса (1339—1399), дружина Бернгарда IV Анхальт-Бернбургу
  • Людвіг (1341—1382), архієпископ Майнцький в 1373—1381 роках, архієпископ Магдебурзький 1381—1383 роках
  • Вільгельм (1343—1407), маркграф Мейсену, ландграф Тюрингії
  • Анна (1345—1363), черниця в Зайсліце
  • Клара (1345)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Harald Schieckel: Friedrich II. der Ernsthafte. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 5, Duncker & Humblot, Berlin 1961, ISBN 3-428-00186-9, S. 520
  • Rogers, Clifford J. (2010). The Oxford Encyclopedia of Medieval Warfare and Military Technology, Volume 3. Oxford: Oxford University Press. p. 190. ISBN 978-0195334036.