Фрідріх I (герцог Вюртембергу)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фрідріх I
Friedrich I, Herzog von Württemberg (1557-1608).jpg
Народився 19 серпня 1557[1]
Монбельяр[1]
Помер 29 січня 1608(1608-01-29)[1][2] (50 років)
Штутгарт, Герцогство Вюртемберг, Священна Римська імперія[1]
Поховання Stiftskirched
Діяльність аристократ
Титул Герцог
Конфесія лютеранство
Рід House of Württembergd
Батько George I of Württemberg-Mömpelgardd
Мати Barbara of Hessed
Брати, сестри  • Eva Christinad
У шлюбі з Sibylla of Anhaltd
Діти Йоганн Фрідріх (герцог Вюртембергу), Юлій Фрідріх Вюртемберг-Вайльтінген, Фрідріх Ахілл (герцог Вюртемберг-Нойєнштадт)[2], Sibylle Elisabeth of Württembergd, Людвіг Фрідріх (герцог Вюртемберг-Монбельяр), Магнус (герцог Вюртемберг-Нойєнбюрг), Барбара Вюртембергськаd, Eva Christina of Württembergd, Agnes von Württembergd, Georg Friedrich Prinz von Württembergd[2], Elisabeth Prinzessin von Württembergd[2], Joachim Friedrich Prinz von Württembergd[2], Philipp Friedrich Prinz Württembergd[2], August Prinz von Württembergd[2] і Anna Prinzessin von Württembergd[2]
Нагороди
орден Підв'язки
Armoiries duché de Wurtemberg 1733.svg

Фрідріх I (нім. Friedrich I.; 19 серпня 1557 — 29 січня 1608) — 6-й герцог Вюртембергу в 15931608 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Походив з Вюртемберзького дому, гілки Монбеляр. Другий син Георга I, графа Монбельяра, та Барбари (доньки ландграфа Філіппа I Гессенського). Народився 1557 року в м.Монбельяр. Вже 1558 року помирає його батько й Фрідріх стає новим графом Монбельяра. Разом з матір'ю перебирається до Штутгарта, де опинився при дворі свого родича Христофа, герцога Вюртембергу.

Здобув лютеранське виховання й домашню освіту. У 1571—1574 роках - в Придворній школі у Тюбінгені. Слідом за цим здійснив подорож Європою, відвідавши Данію, Угорщину, Австрію, Францію, Італію та Англію. Підписав Формулу злагоди і Книгу згоди в 1577 і 1580 роках відповідно.

Граф Монбельяр[ред. | ред. код]

1581 року пошлюбив представницю Ангальтських Асканіїв. В тому ж році офіційно перебрав владу в графстві Монбельяр. Багато уваги приділяв розвитку своїх володінь, насамперед прокладанню шляхів, зведенню мостів, пілтримці торгівлі та ремесел. Запрошував до Монбельяра науковців, друкарів. створено велику бібліотеку. Йоганн Баугін створив в Монбельярі ботанічний сад, що став першим на північ від Альп.

1586 року провів колоквіум (релігійний диспут) між кальвіністами і лютеранами, після чого лютеранство було оголошено офіційною релігійєю графства Монбельяр.

Зміцнив систему освіти і підготовки широких верств суспільства і дбайливо контролював французьку школу Монбельяра й академічний коледж міста, де навчалися учні, що потім отримували стипендії для навчання в Тюбінгенському університеті.

У зовнішній політиці підтримував Генріха Бурбона, претендента, а потім короля Франнції, проти лідера Католицької ліги Карла де Гіза, герцога Майєнського.

1593 року після смерті триюрідного брата Людвіга I успадкував герцогство Вюртемберг.

Герцогування[ред. | ред. код]

Зовнішня політика[ред. | ред. код]

Прдовжив політику, спрямовану на союз з Генріхом IV Бурбоном, королем Франції. 1599 року викупив Вюртемберг з австрійської позики 1534 року. Тепер герцогство перестало бути залежним від Габсбургів, зрівнявшись в становищі з іншими монархіями Священної Римської імперії.

Втім основну увагу спрямував на захист протестантизму в Німеччині. В 1605 році приєднався до союзу лютеранських держав. 1607 року уклав союз з Пфальцом, що був лідером союзу кальвіністських держав. Багато зробив зусиль для об'єдання союзів в Протестантську лігу, яку було стфорено через 3,5 місяці після смерті Фрідріха I.

Внутрішня політика[ред. | ред. код]

Намагався розбудовувати економіку герцогства, насамперед сільське господарство й ремесла, гірничу галузь. Надав низці цехових корпорацій привілеї, зокрема виготовленню паперу, заохочував розведеню великої і дрібної худоби, сприяв розвитку вівчарства та переробки вовни, розорювання цілинних земель.

Намагався перетворити Штутгарт на культурний центр, запрошуючи сюди митців та музик з Франції, Англії, інших держав Німеччини, Швейцарії. Особливо значний вплив тут отримала французька мода. 1596 року заснував Палату мистецтв та цікавинок.

В 1599 році наказав звести місто Фройденштадт, який планував перетворити на нову столицю своїх володінь.

Через значні борги та необхідність здійснення будівельних і культурних проектів герцог захопився алхімією з метою отримання золота. Втім не мав результату: з 10 алхіміків, що на нього працювали, було 5 страчено за брехню. Разом з тим під час досліджень було виявлено цілющі властивості мінеральної води в Бад-Болль.

1603 року стає кавалером Ордену підв'язки, рішення про що прийняла ще англійська королева Єлизавета I. Самі знаки належності до ордену отримав у 1604 році.

Помер Фрідріх I 1608 року в Штутгарті. Основну частину володінь успадкував син Йоганн Фрідріх, брати якого отримали титул герцога та менші частини родинних земель.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Сибілла, донька Йоганна Ернста Асканія, князя Ангальту

Діти:

  • Йоганн Фрідріх (1582—1628), герцог Вюртемберг
  • Георг Фрідріх (1583—1591)
  • Сибілла Єлизавета (1584—1606), дружина Йоганна Георга I Веттіна, курфюрста Саксонії
  • Єлизавета (1585)
  • Людвіг Фрідріх (1586—1631), герцог Вюртемберг-Монбельяр
  • Йоахім Фрідріх (1587)
  • Юліус Фрідріх (1588—1635), герцог Вюртемберг-Вайльтінген
  • Філіп Фрідріх (1589)
  • Єва Крістіна (1590—1657), дружина Йоганна Георга Гогенцолерна, герцога Бранденбург-Єгерндорфа
  • Фрідріх Ахілл (1591—1631), герцог Вюртемберг-Нойєнштадт
  • Агнеса (1592—1629), дружина Франца Юліуса, князя Саксен-Лауенбургу
  • Барбара (1593—1627), дружина Фрідріх V, маркграфа Баден-Дурлаху
  • Магнус (1594—1622), герцог Вюртемберг-Нойєнбюрг
  • Август (1596)
  • Анна (1597—1650)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Dieter Stievermann: Friedrich I. In: Sönke Lorenz, Dieter Mertens, Volker Press (Hrsg.): Das Haus Württemberg. Ein biographisches Lexikon. Kohlhammer, Stuttgart 1997, ISBN 3-17-013605-4, S. 138—142.
  • Paul Sauer: Herzog Friedrich I. von Württemberg 1557—1608. Ungestümer Reformer und weltgewandter Autokrat. DVA, München 2003, ISBN 3-421-05791-5.
  • Gerhard Raff: Hie gut Wirtemberg allewege. Band 2: Das Haus Württemberg von Herzog Friedrich I. bis Herzog Eberhard III. Mit den Linien Stuttgart, Mömpelgard, Weiltingen, Neuenstadt am Kocher, Neuenbürg und Oels in Schlesien. 4. Auflage. Landhege, Schwaigern 2014, ISBN 978-3-943066-12-8, S. 4–55.