Фріц Лангнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Фриц Лангнер
Fritz Langner.PNG
Особові дані
Народження 8 серпня 1912(1912-08-08)
  Вроцлав, Сілезія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Смерть 25 січня 1998(1998-01-25) (85 років)
Громадянство Flag of Germany.svg Німеччина
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
1929—1933 Німеччина «Бреслауер»
1933—1945 Німеччина «Бреслауер 02»
1945—1946 Німеччина«Екернфердер»
1946—1947 Німеччина«Конкордія» (Гамбург)
Тренерська діяльність**
1948—1952 Німеччина «Конкордія» (Гамбург)
1952—1955 Німеччина «Дюрен 99»
1955—1962 Німеччина «Вестфалія 04»
1962—1964 Німеччина «Боруссія» (Менхенгладбах)
1964—1967 Німеччина «Шальке 04»
1967—1969 Німеччина «Вердер»
1969 Німеччина «Мюнхен 1860»
1970 Німеччина «Фрайбургер»
1970—1971 Німеччина «Оснабрюк»
1971 Німеччина Нюрнберг
1972 Німеччина «Вердер» (в. о.)
1972—1973 Німеччина «Гаген»
1973—1975 Німеччина «Еркеншвик»
1980 Німеччина «Вердер»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Фріц Лангнер (нім. Fritz Langner; 8 серпня 1912, Бреслау — 25 січня 1998) — західнонімецький футболіст, а також футбольний тренер.

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Свою футбольну кар'єру Фріц Лангнер розпочав у клубі «Бреслауер». У 1933 році команда розбилася на дві[1], і Лангнер вибрав «Бреслауер 02». Разом з командою йому вдалося в 1938 році зайняти друге місце в Гаулізі «Сілезія»[2], а в 1942 році стати переможцями Гауліги «Нижня Сілезія»[3].

Після закінчення війни він опинився в Шлезвіг-Гольштейні в клубі «Екернфердер», де разом з Куртом Блаузесом був граючим тренером. У сезоні 1946/47 їх команді вдалося кваліфікуватися у фінальну частину чемпіонату Північної Німеччини, але місцева асоціація вирішила замість «Екернфердера» допустити до турніру «Гольштайн». Це призвело до втручання британських окупаційних властей та заборони змагання на рік для всіх клубів ліги[4].

У підсумку, Лангнер був змушений перейти в гамбурзької «Конкордії»[5], в якій він знову був граючим тренером. Йому вдалося вивести клуб у Оберлігу «Північ», і, отримавши професійну тренерську ліцензію, у 1948 році завершив кар'єру гравця.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Лангнер продовжував роботу в «Конкордії» до 1952 року, а після цього прийняв керівництво клубу «Дюрен 99». У 1955 році він очолив клуб «Вестфалія 04» і досяг з ним своїх перших успіхів — у 1959-му йому вдалося виграти Оберлігу «Захід». Лангнеру вдалося вибудувати оборонну модель гри і повністю використовувати потенціал своїх лідерів — Гельмута Бентгауса і Ганса Тільковскі. Повторення цього результату більше не трапилося і в 1962 році Лангнер приєднався до «Боруссії» з Менхенгладбаха.

Сезон 1962/63 видався для Фріца безуспішним, оскільки «Боруссія» зуміла посісти лише 11-е місце в Оберлізі «Захід», і таким чином, вона не отримала пропуск в перший сезон Бундесліги. У команді став формуватися майбутній кістяк, який через роки став легендами клубу і всього німецького футболу — Горст-Дітер Геттгес, Герберт Лаумен, Гюнтер Нетцер; але Лангнер вважав за краще відразу відгукнутися на пропозицію «Шальке 04», в який він перейшов 26 квітня 1964 року. У першому сезоні Лангнера в Бундеслізі результат був катастрофічним для його нової команди — «Шальке 04» посіло останнє місце[6], і лише розширення турніру до 18 команд врятувало її від вильоту. Йому і тут вдалося підтягнути молодь до основного складу, серед яких був Клаус Фіхтель, але протягом трьох років команда залишалася в нижній частині турнірної таблиці.

Угода з Лангнером була розірвана в 1967 році, але йому вдалося влаштуватися в «Вердері». Йому вдалося поліпшити результати клубу, і за підсумками сезону 1967/68 стати срібними призерами чемпіонату[7]. На наступний рік команда опустилася на дев'яте місце[8]. У зв'язку з напруженістю серед гравців через методи управління тренера керівництво вирішило не перешкоджати переговорів Лангнера з «Мюнхеном 1860». Далі в його кар'єрі клуби почали швидко змінюватися — лише з «Оснабрюком» він зумів виграти регіональну лігу «Північ» в 1971 році. У 1972 році «Вердер» призначав його знову головним тренером, коли Зепп Піонтек не міг за станом здоров'я виконувати свої обов'язки. У 1980 році ситуація повторилася, але цього разу Руді Ассауер не мав тренерської ліцензії[9]. Це була остання тренерська робота Лангнера.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hardy Grüne: Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs 1. Vom Kronprinzen bis zur Bundesliga 1890 bis 1963. Agon-Sportverlag, Kassel 1996, ISBN 3-928562-85-1
  2. Gauliga/Sportbereichsklasse Schlesien (de). «fussball1933-1945.npage.de». 
  3. Sportbereichsklasse Niederschlesien (de). «fussball1933-1945.npage.de». 
  4. Biese/Peiler: Flanken, Tore und Paraden. 100 Jahre Fußball in Kassel, daselbst 1993, S. 100
  5. Sport (München), Nr. 6/1947, Seite 10, sowie: 50 Jahre S. C. Concordia, Hamburg 1957, Teamfoto auf Seite 40. In dieser Vereinschronik wird Langner als Neuzugang zu Saisonbeginn 46/47 bezeichnet (S. 37)
  6. 1. Bundesliga 1964/65 – 34 Spieltag / Tabelle (de). «kicker.de». 
  7. 1. Bundesliga 1967/68 – 34 Spieltag / Tabelle (de). «kicker.de». 
  8. 1. Bundesliga 1968/69 – 34 Spieltag / Tabelle (de). «kicker.de». 
  9. Lars Rufschildt: Die Elf aus dem Weserstadion — SV Werder Bremen. Bergisch Gladbach 2014, ISBN 978-3-7357-5090-7

Посилання[ред. | ред. код]