Фудзівара но Садаїе
| Фудзівара но Садаїе 藤原定家 | ||||
|---|---|---|---|---|
| яп. 藤原定家 | ||||
 Уявний портрет Фудзівари (19 століття) | ||||
| Псевдонім | Кьоґоку Тюнаґон | |||
| Народився |
1162 Кіото, Японія | |||
| Помер |
1241 Кіото, Японія | |||
| Поховання | Шококу-дзі | |||
| Країна | Японія | |||
| Діяльність | поет, науковець | |||
| Заклад | Kujō familyd | |||
| Мова творів | японська, китайська | |||
| Жанр | вака | |||
| Magnum opus | Сін кокін вака-сю | |||
| Рід | Mikohidari familyd | |||
| Батько | Фудзівара но Тосінарі | |||
| Мати | Bifukumon'in no Kagad | |||
| Брати, сестри | Goshirakawain Kyōgoku no tsuboned, Kenshunmon-in Chūnagond, Fujiwara no Nariied і Таканобу Фудзівара | |||
| У шлюбі з | Q106573270? і Q106573953? | |||
| Діти | Фудзівара но Тамеіе, Q11623065?, Q11488321? і Q106625108? | |||
|
| ||||
 Фудзівара но Садаїе у Вікісховищі | ||||
Фудзівара но Садаїе (яп. 藤原定家, ふじわらのさだいえ; 1162—1241) або Фудзівара Тейка (яп. 藤原定家, ふじわらのていか) — японський урядовець, поет і науковець кінця періоду Хей'ан — початку періоду Камакура.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син придворного поета Фудзівари но Тосінарі. Успадкував посаду батька і заснував стиль «сердечний стиль»[1]японських віршів, особливістю якого було опис надмірного прекрасного з відтінком смутку.
Був одним з упорядників «Нової збірки старих і нових японських пісень» (1205) і та укладачем «Нової збірки Імператорських пісень» (1232). Склав коментар до «Повісті про Ґендзі».
Видав збірку власних віршів «Вибірка глупоти»[2], щоденник «Записи світлих місців»[3] і дослідження з японської поезії «Найкращі пісні сучасності» (1209)[4], «Щомісячні записки» (1219)[5], «Великий конспект пісень» (1222—1224)[6]. Вважається автором «Повісті про Святилище Мацура»[7].
Родина[ред. | ред. код]
Його син Фудзівара но Тамеіе також став значним поетом. Онук останнього Кьоґоку Тамекане очолив власний поетичний гурток Кьоґоку. Син Нідзьо Тамеудзі заснував іншу поетичну школу Нідзьо, яку підняв на значний рівень Нідзьо Тамейо.
Див. також[ред. | ред. код]
- 8305 Тейка — астероїд, названий на честь письменника[8].
- Сто поетів — сто пісень
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- 新古今和歌集（新編日本古典文学全集 43） / [藤原通具ほか奉勅撰] ; 峯村文人校注･訳. 東京: 小学館, 1995.
- 完本新古今和歌集評釈 / 窪田空穂著. 東京: 東京堂出版, 1964—1965.
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Гіаку-нін-сю» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 225.
|
Це незавершена стаття про особу Японії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |