Фудзівара но Умакаі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фудзівара но Умакаі
藤原 宇合
Fujiwara no Umakai.jpg
Народився 694(0694)
Помер 7 вересня 737
·віспа
Підданство Японія
Діяльність письменник, політик
Знання мов японська
Посада сейї-сьоґун
Термін 724 рік
Рід Фудзівара
Батько Фудзівара но Фухіто
Мати Соґа но Сьоші
Брати, сестри Фудзівара но Мутімаро і Фудзівара но Фусасакі
У шлюбі з 5 дружин
Діти 9 синів і 3 доньки

Фудзівара но Асомі Умакаі (694 — 7 вересня 737) — середньовічний японський державний та військовий діяч, поет кінця періоду Асука і періоду Нара. Засновник гілки Церемонійних Фудзівара (Сікіке)

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з аристократичного роду Фудзівара. Третій син Фудзівара но Фухіто, Правого міністра, та Соґа но Сьоші. Народився у 694 році. У 710-х роках отримав старший шостий ранг. У 716 році увійшов до дипломатичної делегації на чолі із Тадзіхі но Аґатаморі, що було спрямовано до Китаю (там тоді панувала династія Тан). Водночас надано молодший п'ятий ранг. Повернувся до Японії у 718 році. Тоді ж отримав нижчий ступінь старшого п'ятого рангу. 719 року надано вищий ступінь старшого п'ятого рангу та призначено кокусі провінції Хітаті. Незабаром отримує посаду ансеті (імператорського інспектора) над провінціями Ава, Кадзуса, Сімоса.

У 720 році після смерті батька разом з братами вступив у боротьбу проти впливового принца Нагая. У 721 році надано старший четвертий ранг. Між 721 та 723 роками призначено міністром церемоніальних справ (сікібу-кйо). У березні 724 року один з народів емісі - ебісу — повстав в провінціях Муцу і Дева, де вбив тамтешнього кокусі, завдавши поразки залогам. За цих обставин Фудзівара но Умакаі призначено сейї-сьоґун («полководцем — завойовником варварів Сходу») задля придушенні цього повстання. Вже до листопада поточного року він успішно впорався з повстання, приборкавши емісі. після цього звів тут фортецю Тага. За цей успіх у 725 році йому надано молодший третій ранг та нагороду «срібну зірку». 726 року призначено наглядачем за будівництвом імператорського палацу поблизу Наніва.

729 році внаслідок інтриг разом з братами зумів відсторонити принца Нагая з посади Лівого міністра, якого було змушено вчинити самогубство (після того як загони Фудзівара но Умакаі оточили будинок Нагая). Слідом за цим спільно зі старшими братами Фудзівара но Мутімаро і Фудзівара но Фусасакі розпочав боротьбу з Тадзіхі но Аґатаморі, Тадзіхі но Ікеморі, Лівим міністром, Ісікавою но Ісітарі, Отомо но Мітіттарі щодо отримання разом з молодшим братом Фудзівара но Маро посади імператорського радника (санґі).

730 року призначено санґі та міністром покарань. Цей успіх (суперникам надано титул кенсанґі) в подальшому сприяв посиленню впливу роду Фудзівара в Гісейкані (вищій раді з вирішення державних завдань — в середині дайдзьокана) У 731 році Фудзівара но Умакаі разом з братами мав 4 голоси (з 9) в Гісейкан, в той час як їх суперники були розпорошені й лише 1 голос належав відкритому ворогові Фудзівара (Отомо-но Мітітарі).

732 року отримав посаду сайкайдо-сецудоші (військового губернатора з широкими повноваженнями — на кшталт китайського цзедуші) над краєм Сайкай. 734 року стає власником старшого третього рангу. В подальшому відсторонивши від посади Отомо но тайбо, очолював Дадзайфу.

Помер у 737 році під час великої епідемії віспи (разом з трьома братами).

Творчість[ред. | ред. код]

Декілько віршів Фудзівара но Умакаі поміщено до антологій «Манйосю» і 6 віршів — до антології «Кайфусьо».

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Ісонокамі но Кунінама-но Отодзі, донька Ісонокамі но Маро.

Діти:

2. Дружина — Такахасі но Анеко, донька Такахасі но каса-но Асон.

Діти:

3. Дружина — невідома.

Діти:

4. Дружина — Куме но Вакаме.

Діти:

5. Дружина — невідома.

Діти:

  • Фудзівара но Курадзімаро (734—775)

6. Наложниці.

Діти: 1 син і 3 доньки

Джерела[ред. | ред. код]

  • Titsingh, Isaac. (1834). Annales des empereurs du Japon (Nihon Odai Ichiran). Paris: Royal Asiatic Society, Oriental Translation Fund of Great Britain and Ireland.
  • Nussbaum, Louis-Frédéric and Käthe Roth. (2005). Japan encyclopedia. Cambridge: Harvard University Press. ISBN 978-0-674-01753-5
  • Roman Jakobson: Poesie der Grammatik und Grammatik der Poesie. Sämtliche Gedichtanalysen. Hrsg.: Hendrik Birus, Sebastian Donat. Band 1. Walter de Gruyter, 2007, ISBN 978-3-11-018362-7, S. 372