Фульк Бертран
| Фульк Бертран | |
|---|---|
фр. Foulques Bertrand de Provence  | |
| Народився | не раніше 1013 і не пізніше 1015 |
| Помер | не раніше 1050 і не пізніше 1054 |
| Суспільний стан | аристократія |
| Титул | count of Provenced[1][2] |
| Рід | Q135401561?[3] |
| Батько | Вільгельм II (граф Провансу)[4][2][5] |
| Мати | Gerberge de Bourgogned[2][6] |
| Брати, сестри | Вільгельм IV (граф Провансу)[2][7] і Жоффруа I (граф Провансу)[2][7] |
| У шлюбі з | Eldiarde Evezad[8][2][9] |
| Діти | Вільгельм V (граф Провансу)[10][2], Жоффруа II (граф Провансу)[10][2] і Gerberged[11] |
Фульк Бертран (фр. Foulques Bertrand; бл. 1014 — 27 квітня 1051) — граф Провансу в 1018—1051 роках, маркіз Провансу в 1037—1051 роках. Відомий також як Бертран I Прованський.
Походив з династії Бозонідів (Прованського дому), з молодшої гілки. Другий син Вільгельма II, графа Прованського, та Герберги Бургундської. Народився близько 1014 року. 1018 року він згаданий разом з братами, матір'ю і бабцею-графинею Аделаїдою Анжуйською в акті про дарування абатству Сен-Віктор в Марселі.
У 1018 році після смерті батька разом з братами Вільгельмом і Жоффруа успадкував його володіння. Через малий вік регентство здійснювали їх мати та бабця. Вони організували 1020 року придушення спротиву Понса де Фоса і захоплення замку Фос-сюр-Мер. Але родина де Фос 1021 року знову повстала, внаслідок чого Аделаїда Анжуйська запросила на допомогу Вільгельма III, графа Тулузи, який до 1023 року приборкав бунтівних васалів Провансу, разом з тим зміцнив свій вплив в цьому графстві. Невдовзі його син Бертран отримав графство Форкальк'є.
Близько 1030 року панував у Провансі лише з братом Жоффруа I, інший брат Вільгельм IV помер до того. 1030 року знову повстали сеньйори Фос, яких підтримав сеньйор Гуго I де Бо. 1031 року виступив проти Фулько, віконта Марселю, який можливо підтримав заколотників. Було знищено фортецю Тулон.
1032 року Фульк-Бертран здолав повсталих в битві біля озера Етан-де-Берр. Але цього ж року помирає Рудольф III, король Бургундії. Свої права на королівство висунув Конрад II, імператор Священної Римської імперії. Граф Провансу скористався боротьбою за Бургундію між Конрадом II і Едом II де Блуа, здобувши фактичну незалежність свого графства. Разом з тим розпочав політику наділення алодами своїх васалів, що призвело до послаблення графської влади.
1037 року після смерті представника Старших Бозонідів — Вільгельма III — отримав Прованський маркізат. Того ж року зробив пожертву Клюнійському абатству, а 1040 року — абатству Сен-Віктор в Марселі. Був прихильником клюнійської реформи. 1044 року остаточно повернув під владу графство Форкальк'є. Заснував монастир Св. Промасія біля Форкальк'є. Помер 1051 року.
Дружина — Гільдегарда (Герберга), донька Вільгельма III, графа Тулузького
Діти:
- Вільгельм (д/н—1063/1067) — граф Прованський
- Жоффруа (д/н—1065) — граф Прованський
- Гілберга — дружина Бертрана-Рембо, сеньйора Оранжа і Ніцци
- ↑ La Provence au Moyen Âge — С. 9–52.
- ↑ а б в г д е ж и Pouvoir comtal et territoire. Réflexion sur les partages de l’ancien comté de Provence au xiie siècle
- ↑ https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k33313593/f50.item.r=comtes
- ↑ Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
- ↑ La Provence du Ier au XIIe siècle : études d'histoire et de géographie politique — С. 272.
- ↑ La Provence du Ier au XIIe siècle : études d'histoire et de géographie politique — С. 271–272.
- ↑ а б La Provence du Ier au XIIe siècle : études d'histoire et de géographie politique
- ↑ Roglo — 1997. — 10000000 екз.
- ↑ La Provence du Ier au XIIe siècle : études d'histoire et de géographie politique
- ↑ а б La Provence du Ier au XIIe siècle : études d'histoire et de géographie politique
- ↑ Etiennette dite Douce, comtesse de Provence — С. 206.
- Lewis, Archibald R. The Development of Southern French and Catalan Society, 718—1050. University of Texas Press: Austin, 1965.
- Jean Pierre Poly, La Provence et la Société Féodale 879—1166, Paris, Bordas, 1976, 431 p. (ISBN 2-04-007740-5)