Фульфульде
Фульфу́льде (фула, фуль, фулані, пьоль, пулар, тукулоа) — одна із Західноатлантичних мов. Поширена в Нігерії, Гвінеї, Сенегалі, Малі, Камеруні, Буркіна-Фасо. На мові фульфульде розмовляють представники народу фульбе — 18 млн осіб (1987).
Мова має такі даілекти:
- західні — фута-торо (Сенегал), фута-джаллон (Гвінея)
- центральні — масіна (Малі), вольтійські
- східні — північнонігерійські, адамауа (Камерун)
Звукова система багата змичними (ряди простих, преглоталізованих, преназалізованих), наявні кількісне протиставлення звуків (довгота у голосних, гемінація у приголосних). При стиканні приголосних відмічаються регресивна асиміляція (з результованою гемінатою, типу d+t>tt), соноризація попередньої голосної (b>m, s>y) та ін. Лад синтетичний, поєднує в собі фузію та аглютинацію. Розвинена система узгоджених іменних класів (більш як 20). Узгодження по класу поширюється на займенники, прикметники, числівники та частково дієслова. Дієслову притаманні категорії залогу (активний, середній, пасивний), виду (доконаний або перфектив та недоконаний або потенціаліс), твердження-заперечення, часу (нейтральний, ретроспективний), нахили. Основний порядок наслідування синтаксичних елементів — суб'єкт-предикат-об'єкт.
Загальної літературної норми не існує, хоча є осередки письмової традиції: в XVII–XIX стст. використовувалась арабиця (письмо аджамі) для створення текстів релігійного, історіографічного, побутового змісту. У другій половині XX ст. отримало поширення письмо на основі латиниці, видаються фольклорні тексти, зразки обрядової та епічної поезії. В низці районів (Камерун, Гвінея) мова використовується для міжетнічного спілкування.
Література[ред. • ред. код]
- Зубко Г. В., Коваль О. І. Мова фула. Москва, 1986
- Зубко Г. В. Фула-російсько-французький словник. Москва, 1980
- Gaden H. Le Poular. Paris, 1913-14
- Labouret H. La langue des Peuls ou Foulbe. Dakar, 1952-55
- Klingenheben A. Die Sprache der Ful. Hamburg, 1963
 |
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
