Функція (соціологія)
Функція (лат. functio — виконання, здійснення) — у соціології та соціальній антропології: 1) роль, яку виконує той чи інший елемент соціальної системи в її організації як цілого, в здійсненні інтересів соціальних груп і класів; 2) залежність між різноманітними соціальними процесами, що виражається в функціональній залежності змінних; 3) соціальна дія, що стала стандартизованою, регулюється певними нормами і контролюється соціальними інститутами. Соціологічний аналіз функції складає ядро функціоналізму — методологічного принципу, що передбачає виокремлення об'єкта дослідження як цілого, його елементів і виявлення функціональних залежностей і між складовими елементами, і між елементами та соціальним цілим[1]. Різне трактування поняття «функція» мало у Еміля Дюркгайма, Броніслава Малиновського та Альфреда Редкліф-Брауна.
Еміль Дюркгайм[ред. | ред. код]
Функція — роль, яку те чи інше соціальне явище відіграє у встановленні «загальної гармонії» (соціальної солідарності). Функціональний аналіз розглядалося як необхідний компонент соціологічного дослідження. Дюркгайм активно використовував функціональні пояснення у своїх дослідженнях поділу праці, самогубства і релігійних вірувань[2].
Броніслав Малиновський[ред. | ред. код]
В основі поняття функція — позитивна дія, що здійснюється на користь чогось. Так вся культура є відповіддю на біологічні потреби людини. З цього досить нехитрого зіставлення елементарних потреб і способів їх задоволення виводиться поняття «функція». Відповідно «функція в цьому найпростішому й основному аспекті людської поведінки може бути визначена як задоволення органічного імпульсу належним актом»[3].
Альфред Редкліф-Браун[ред. | ред. код]
Редкліф-Браун, автор терміну «соціальна антропологія», вважав, що окремі людські істоти пов'язані певною мережею соціальних відносин в інтегроване ціле. Безперервність структури підтримується процесом соціального життя, який полягає в діяльності та взаємодію людей і організованих груп, в які об'єднуються індивіди. Соціальне життя спільноти тут визначається як функціонування соціальної структури. Функція всякої повторюваної діяльності, такої, як покарання за злочини, наприклад, або похоронні церемонії, є та роль, яку ця діяльність відіграє у соціальному житті в цілому, і також внесок, який вона вносить у підтримку безперервності структури.
Таким чином, поняття «функція», на думку Редкліф-Брауна, тягне за собою поняття про структуру, що складається з мережі зв'язків між одиницями-єдностями, а також поняття про безперервність структури, що підтримується процесом життя, який забезпечується діяльністю складових одиниць. В людському суспільстві соціальна структура як ціле може спостерігатися тільки в процесі її функціонування.
Таким чином функція, як її визначає Редкліф-Браун — це внесок, зроблений діяльністю окремої частини в загальну діяльність якогось цілого, до якого ця частина включена. Функція конкретної соціальної практики — це її внесок у загальне соціальне життя, тобто у функціонування соціальної системи в цілому[4].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Краткий словарь по социологии/ Под общ. ред. Д. М. Гвишиани, Н. И. Лапина; Сост. Э. М. Коржева, Н. Ф. Наумова. — Политиздат, 1989. — 479 с.
- ↑ С. Левит. Культурология. XX век. Энциклопедия., 1998 г.
- ↑ Токарев С. А. История зарубежной этнографии: Учеб. пособие. — М.: Высш. школа, 1978.—352 с.
- ↑ Рэдклифф-Браун Альфред. О понятии «функция» в социальных науках // У кн.: Рэдклифф-Браун Альфред. Структура и функция в примитивном обществе. Очерки и лекции / Пер. с англ. О. Ю. Артемовой при участии Ю. А. Артемовой, А. Г. Артемова. — Москва: «Восточная литература», 2001