Фурдигайло Людмила Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фурдигайло Людмила Іванівна
Народження 1 січня 1923(1923-01-01) (101 рік)
Смоленськ, РСФРР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Одеське художнє училище (1950)
Діяльність художниця, викладачка
Вчитель Жук Михайло Іванович, Коновський Петро Сергійович, Постель Олександр Борисович і Сарапова Сусанна Михайлівна
Відомі учні Богач Валерій Олексійович
Працівник Ленінградський фарфоровий завод імені Михайла Ломоносова і Одеське художнє училище
Член Спілка радянських художників України
У шлюбі з Криштопенко Володимир Васильович

Людмила Іванівна Фурдигайло (нар. 1 січня 1923, Смоленськ) — українська художниця декоративного мистецтва і педагог; член Спілки радянських художників України з 1964 року[1]. Дружина художника Володимира Криштопенка[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 1 січня 1923 року в місті Смоленську (нині Росія) у сім'ї робітників. У 1935 році з сім'єю переїхала до Одеси, де у 1940 році закінчила середню школу № 80 і вступила на архітектурний факультет Одеського інституту інженерів цивільного і комунального будівництва. У роки німецько-радянської війни залишилася в окупованому місті. У 1942 році подала документи до Одеського художнього училища, де весь перший курс займалася архітектурним пейзажем, але потім перевелася на керамічний факультет. Упродовж 1944 року працювала в штабі Одеського військового округу кресляркою, після чого прослухала курс архітектури будівельного факультету Одеського відділення Ленінградського заочного індустріального інституту[2]. Протягом 1946—1950 років продовжила навчання на керамічному факультеті Одеського художнього училища, де її педагогами були Михайло Жук, Петро Коновський, Олександр Постель, Сусання Сарапова. Дипломну роботу — чайний сервіз та статуетку «На ковзанах», захистила на «відмінно», здобула спеціальність художник-виконавець по кераміці[2].

Протягом 1950—1958 років працювала на Ленінградському фарфоровому заводі імені Михайла Ломоносова: з листопада 1950 року по грудень 1955 року — художницею; з грудня 1955 року по грудень 1956 року — цеховим майстром та з грудня 1956 року по листопад 1958 року знову художницею. З грудня 1958 року по листопад 1960 року працювала художником декорування скла на Одеському скляному заводі. Протягом 1960—1969 років викладала в Одеському художньому училищі[2]. Серед учнів: Валерій Богач, Євгенія Гупалова, Олександр Дмитрієв, Ліана Кнюх, Євген Оленін. У 1969—1978 роках трудову діяльність продовжила художником в оформлювальному цеху Одеського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР, при цьому за сумісництвом вела четвертий дипломний курс у художньому училищі. У 1978 році вийшла на пенсію[2]. Мешкає в Одесі в будинку на вулиці Торговій, № 2[1].

Творчість[ред. | ред. код]

Працювала в галузі декоративного мистецтва (художня кераміка, порцеляна). Серед робіт:

  • прибор для пиття «Веселий самоварчик» (1954);
  • вазочки «Весняна», «Сірі очка» (1958);
  • набір «Плетениця» (1962)[1];
  • прибори для квасу, для молока (1960—1963);
  • декоративна ваза (1964);
  • куманець «Одарка і Карась» (1967)[1];
  • кухоль з кришкою (1979)[1];
  • «Пара-чаю» (1980)[1].

Брала участь у республіканських виставках з 1956 року, зарубіжних — з 1955 року.

Роботи художниці зберігаються в Ермітажі та Державному російською музеї у Санкт-Петербурзі, Всеросійському музеї декоративного мистецтва у Москві, Одеському історико-краєзнавчому музеї[2].

У мистецтві[ред. | ред. код]

Живописний портрет художниці у 1970 році написав одеський художник Олексій Лихоліт[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Фурдигайло Людмила Іванівна / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 398.
  2. ↑ а б в г д е Фурдигайло Людмила Іванівна / Блог Людмили Карпінської-Романюк
  3. ↑ С. Г. Крижевська. Лихоліт Олексій Кирилович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фурдигайло_Людмила_Іванівна&oldid=40198587