Фусо (лінкор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фусо
Fuso trial.jpg
Лінкор «Фусо» в морі
Служба
Тип/клас Лінкор, тип «Фусо»
Держава прапора Naval Ensign of Japan.svg
Належність Імператорський флот Японії
Спущено на воду 28 березня 1914 року
Введено в експлуатацію листопад 1915 року
Статус потоплений в нічному бою з шістьма американськими лінкорами в протоці Сурігао 25 жовтня 1944 року.
Параметри
Тоннаж 34 700 тон
Довжина 212,8 м
Ширина 33,1 м
Осадка 9,7 м
Технічні дані
Силова установка 4 парові турбіни Kampon
Потужність 75 000 к.с.
Швидкість 24,7 вузлів
Автономність плавання 8000 морських миль на 16 вузлах
Екіпаж 1800-1900 чоловік
Озброєння
Артилерія 6 × 2 — 356-мм/45,
14 × 1 — 152/50
Зенітне озброєння 4 × 2 — 127-мм/40,
20 × 3 — 25-мм/60
Авіація 1 катапульта,
3 гідролітака

«Фусо» (яп. 扶桑 Фусо:, «Країна сходу сонця») — лінійний корабель японського імператорського флоту. Головний корабель однойменного типу. Корабель названий на честь старовинного назви Японії.

Лінкор був закладений 11 березня 1912 року, спущений на воду 28 березня 1914 року і введений в експлуатацію в листопаді 1915 року. На початку служби лінкор патрулював вздовж узбережжя Китаю. У Першій світовій війні участі не брав. У 1923 році брав участь в ліквідації наслідків землетрусу Канто. У 1930—1935 і 1937—1941 роках проходив глибоку модернізацію щодо посилення бронювання та перебудови верхніх надбудов. Фусо в складі Південної групи віце-адмірала Седзі Нісімури брав участь у битві в затоці Лейте. В ніч на 25 жовтня 1944 «Фусо» разом з однотипним кораблем «Ямасіро» були потоплені в бою з шістьма американськими лінкорами в протоці Сурігао. У лінкор «Фусо» потрапили дві торпеди з американського есмінця, після чого корабель вибухнув. У повідомленнях стверджувалося, що Фусо розламався навпіл і обидві половини залишалися на плаву протягом години. З усього екіпажу врятувалися лише 10 осіб.

Модернізація[ред. | ред. код]

Конструкція[ред. | ред. код]

У ході першої модернізації 1930—1933 років, надбудова лінкора «Фусо» була збільшена, встановлена фок-щогла. Задня надбудова була перебудована для розміщення 127-міліметрових зенітних гармат і встановлення додаткових постів керування вогнем. На «Фусо» була перебудована підводна частина — збільшені протиторпедні булі, для поліпшення підводний захисту і компенсації ваги додаткового обладнання та спорядження.

В ході другого етапу реконструкції в 1934—1935 роках, підводна частина була розширена, а її корми подовжена на 7,62 м. Ці зміни збільшили загальну довжину «Фусо» до 212.75 метрів, а ширину до 33,1 м . Водотоннажність лінкора в процесі модернізації збільшилася майже на 4000 тонн і склало 39,154 довгих тонн (39,782 т) при повному навантаженні.

Броньовий захист[ред. | ред. код]

Під час своєї першої реконструкції броня «Фусо» була істотно посилена. Палубна броня була збільшена до максимальної товщини 114 мм. Поздовжні перегородки з високоміцної сталі завтовшки 76 мм були додані для поліпшення підводного захисту.

Авіаційне озброєння[ред. | ред. код]

Лінкори типу «Фусо» були оснащені майданчиком для зльоту літаків, змонтованої на вежі № 2 в 1924 році. В ході першого етапу модернізації лінкорів майданчик була встановлена на даху вежі № 3. Передбачалося базування на ньому трьох літаків, хоча кораблі не були оснащені літаковим ангаром.

Спочатку на кораблях базувалися біплани «Накадзіма E4N2», в 1938 році вони були замінені на «Накадзіма E8N2». В ході другого етапу модернізації 1940—1941 років на кормі корабля була встановлена нова катапульта і поліпшені умови базування літаків. З 1942 року лінкор «Фусо» отримав новий біплан «Міцубісі F1M», який замінив «Накадзіма E8N2».

Історія служби[ред. | ред. код]

Довоєнний період[ред. | ред. код]

«Фусо» був закладений на військово-морській верфі в Куре 11 березня 1912 році і спущений на воду 28 березня 1914 року. Корабель був зданий в експлуатацію 8 листопада 1915 року. 13 грудня зарахований в 1-ю дивізію 1-го Флоту. Корабель не брав участь у бойових діях під час Першої Світової Війни, так як в Азії вже не було сил центральних держав. До кінця війни лінкор займався патрулюванням біля берегів Китаю. В 1917 і 1918 роках «Фусо» служив флагманом 1-ї дивізії. Лінкор був виведений в резерв. У 1918 році на корабель встановили п'ять 76,2-мм зенітні гармати. З 9 по 22 вересня 1923 року «Фусо» брав участь у порятунку жертв великого землетрусу Канто. З 1 липня 1924 року по 1 листопада кораблем командував капітан Міцумаса Йонай, майбутній прем'єр-міністр Японії. З 1 листопада командування прийняв капітан Санкіті Такахасі. У 1920-ті роки «Фусо» проводив бойову підготовку біля берегів Китаю і часто стояв в резерві.

Перший етап першої модернізації розпочався 12 квітня 1930 року на верфі в Йокосуке. В ході модернізації були замінені машини, посилена броня, і протиторпедні булі. 26 вересня 1932 року «Фусо» прибув у Курі, де було оновлено озброєння і демонтовані торпедні апарати. 12 травня 1933 року почалися ходові випробування. Другий етап модернізації корабля провели через рік, у ході якої лінкор був подовжений. В березні 1935 року реконструкція була завершена. В 1936—1937 роках «Фусо» виконував роль навчального судна.

26 лютого 1937 року почалася друга модернізація корабля. 1 грудня капітан Хіроакі Абе прийняв командування лінкора. 1 квітня 1938 року реконструкція була завершена. 15 листопада корабель був знову призначений в 1-у дивізію 1-го Флоту. Вона нетривалий час діяла в китайських водах на початку 1939 року. 12 грудня 1940 року розпочався другий етап другої модернізації. До 10 квітня 1941 року всі модернізаційні роботи на «Фусо» були закінчені. Оновлений корабель увійшов в 2-ю дивізію 1-го Флоту. 15 вересня командування на лінкорі «Фусо» прийняв капітан Міцуо Кіносіта. У той час 2-я дивізія складалася з двох лінкорів типу «Фусо» і двох лінійних кораблів типу «Ісе».

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Останній похід[ред. | ред. код]

Фусо і Могамі під повітряним обстрілом під час битви в протоці Сурігао
Битва в затоці Сурігао (Схема)

Під командуванням контр-адмірала Масамі Бана «Фусо» покинув Бруней 22 жовтня 1944 року і в складі Південної групи попрямував на схід в море Сулу, а потім на північний схід в море Мінданао, маючи намір приєднатися до сил віце-адмірала Такео Куріти в затоці Лейте. Кораблі пройшли на захід від острова Мінданао в протоку Сурігао, де зустріли велике американське з'єднання. Битва в протоці Сурігао стало найважливішою подією в битві в затоці Лейте.

24 жовтня о 9:08 «Фусо», «Ямасіро» і важкий крейсер «Могамі» помітили групу з 27 літаків, серед яких були торпедоносці TBF Avenger і пікіруючі бомбардувальники SB2C Helldiver у супроводі палубних винищувачів F6F Hellcat. Бомба з одного з літаків, що потрапила в «Фусо», знищила катапульту і обидва гідролітака. Інша бомба потрапила в корабель біля вежі № 2 і проломила палубу, загинуло багато матросів на постах допоміжної артилерії.

Рано вранці наступного дня в 1:05 «Фусо» відкрив вогонь по лівому борту і потрапив у крейсер «Могамі». «Дружнім вогнем» з лінкора були вбиті троє моряків в лазареті «Могамі».

В 2:00 почалися атаки американських есмінців, вони випустили 27 торпед і в 2:07 одна або дві торпеди вдарили в правий борт «Фусо». Корабель почав кренитися на правий борт, уповільнив хід і випйшов з ладу. Пізніше очевидці стверджували, що «Фусо» розламався навпіл, і що обидві половини залишалися на плаву і горіли протягом години. Але свідки могли бачити тільки вогонь на воді, а не які-небудь фрагменти корабля. Історик Джон Толанд в 1970 році стверджував, що «Фусо» переламався навпіл. Згідно з дослідженнями історика Ентоні Таллі, опублікованими в 2009 році і заснованим на записах суднового журналу корабля «Хатчінс», де описується потоплення «Фусо» — «величезний вибух у 03:38 піднявся над кораблем, так що здавалося, він переломився навпіл…»

Достеменно відомо, що лінкор був торпедований і в результаті інтенсивного затоплення перекинувся і затонув протягом сорока хвилин. «Фусо» пішов на дно між 3:38 3:50, з його екіпажа вижили лише кілька десятків людей. Є свідчення, що деякі з них були врятовані есмінцем «Асагумо», який сам затонув через деякий час. Десять членів екіпажу лінкора змогли повернутися в Японію.

31 серпня 1945 року «Фусо» був виключений зі списків флоту.

Література[ред. | ред. код]

  • Апальков Ю. В. Боевые корабли японского флота: Линкоры и авианосцы. — СПб.: Дидактика, 1997.
  • Балакин С. А., Дашьян А. В. и др. Линкоры Второй мировой. Ударная сила флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2006. — 256 c.: ил. — (Арсенал Коллекция). — 3000 экз. 
  • Skulski J. The Battleship Fuso. Anatomy of the Ship. — London, Conway Maritime Press, 1998.
  • Campbell, John (1985). Naval Weapons of World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-459-4. 
  • Chesneau, Roger, ред. (1980). Conway's All the World's Fighting Ships 1922–1946. Greenwich, UK: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-146-7. 
  • Gardiner, Robert; Gray, Randal, ред. (1984). Conway's All the World's Fighting Ships: 1906–1921. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-85177-245-5. 
  • Hackett, Bob (2003). IJN FUSO: Tabular Record of Movement. Combinedfleet.com. Процитовано 16 February 2013. 
  • Jentschura, Hansgeorg; Jung, Dieter; Mickel, Peter (1977). Warships of the Imperial Japanese Navy, 1869–1945. Annapolis, Maryland: United States Naval Institute. ISBN 0-87021-893-X. 
  • Parshall, Jonathan; Tully, Anthony (2007). Shattered Sword: The Untold Story of the Battle of Midway. Washington, DC: Potomac Books Inc. ISBN 1-57488-924-9. 
  • Preston, Antony (1972). Battleships of World War I: An Illustrated Encyclopedia of the Battleships of All Nations 1914–1918. New York: Galahad Books. ISBN 0-88365-300-1. 
  • Rohwer, Jurgen (2005). Chronology of the War at Sea, 1939–1945: The Naval History of World War Two. Annapolis, Maryland: US Naval Institute Press. ISBN 1-59114-119-2. 
  • Silverstone, Paul H. (1984). Directory of the World's Capital Ships. New York: Hippocrene Books. ISBN 0-88254-979-0. 
  • Skulski, Janusz (1998). The Battleship Fuso. Anatomy of the Ship. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-665-5. 
  • Stille, Mark (2008). Imperial Japanese Navy Battleships 1941-45. New Vanguard 146. Botley, Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 1-84603-280-6. 
  • Toland, John (1970). The Rising Sun. New York: Random House. OCLC 944111. 
  • Tully, Anthony P. (2009). Battle of Surigao Strait. Bloomington, Indiana: Indiana University Press. ISBN 978-0-253-35242-2.