Фут-фетиш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фут-фетиши́зм (англ. foot fetishism) або подофілі́я (від дав.-гр. πόδες — «ноги», дав.-гр. φιλία — «любов») — сексуальний потяг до ніг, зокрема стіп. Є найпоширенішим напрямом сексуального фетишизму як серед чоловіків, так і жінок.

Характеристики[ред. | ред. код]

Фут-фетиш

Фут-фетишизм, як правило, не замінює генітальної сексуальної активності, але може доповнювати її. З'являється переважно в підлітковому віці незалежно від соціального оточення. Фут-фетиш — найпоширеніший з сексуальних фетишів. З-поміж фетишистів понад 40 % складають саме фут-фетишисти[1].

Предмети інтересу в фут-фетишизмі різноманітні, зазвичай це розмір стопи, пальців, п'яти, їх форма, педикюр і прикраси, невізуальні деталі, такі як запах, фактура, взаємодія з ногами — масаж, дотики, поцілунки, лоскотання, лизання, смоктання пальців. Існують також підвиди фут-фетишу, такі як потяг до взуття (ретифізм, від французького письменника Ніколя-Едме Ретіфа), або прикрас ніг на кшталт кілець чи ланцюжків[1].

Фізіологічними підставами фут-фетишизму переважно визнається близькість функціональних зон кори головного мозку (див. кортикальний гомункулус), що відповідають за ноги та статеві органи. Інші пояснення полягають у тому, що в формі ступні вбачається подібність до жіночих або чоловічих статевих органів; або що ноги і геніталії знаходяться в одному візуальному вікні, тож дивлячись на одне, людина зазвичай бачить і місцерозташування другого і вони пов'язуються в розумі[1][2].

Фут-фетишизм у культурі[ред. | ред. код]

Нога статуї Артеміди

Перші відомі зображення, котрі можна вважати зображеннями фут-фетишизму, належать цивілізації Стародавнього Єгипту і датуються 2600-2100 роками до н. е. Жіночі стопи сексуалізувалися в Стародавній Греції та вважалися інтимною частиною тіла. Ідеалом вважалася «нога богині» зі вказівним пальцем, дещо довшим за інші. Богині-дівчата традиційно зображалися взутими, тоді як у дорослих босі стопи могли слугувати засобом зваблення. Сакральний прояв фут-фетишизму вбачається у ритуалах омивання ніг на Близькому Сході та цілування ніг шанованих осіб чи роззування при вході до храму, як це практикується в індуїзмі та буддизмі. В культурі Китаю з X по XX століття сексуальними вважалися малі стопи, тому дівчатками їх забинтовували, що призводило до візуального зменшення стопи при її деформації. В культурі Стародавньої Японії дітям в імператорській родині заборонялося торкатися ногами землі, оскільки вони вважалися надто чистими для цього. В європейській культурі жіночі стопи сексуалізувалися на рівні з грудьми та сідницями[3].

Фут-фетиш є поширеною складовою БДСМ-практик[4]. З фут-фетишизмом пов'язані фут-селфі або «футсі» (footsie) — фото стіп (переважно босих), що публікуються в соціальних мережах[5], особливо Instagram[6][7]. Їх поширенню сприяє те, що фото цієї тематики не підпадають під заборонену, як порнографічні[7].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в In Feet First. Psychology Today (en-US). Процитовано 2019-07-16. 
  2. September 27, Natalie Wolchover |; ET, 2011 12:21pm. Why Do People Have Foot Fetishes?. Live Science. Процитовано 2019-07-18. 
  3. Feet Worship and the Origins of Reflexology. Knoji (en). Процитовано 2019-07-18. 
  4. Are Sexual Fetishes Psychologically Healthy?. Big Think (en). 2017-02-19. Процитовано 2019-07-18. 
  5. Urban Dictionary: foot selfie. Urban Dictionary (en-US). Процитовано 2019-07-18. 
  6. The Foot Selfie Is Taking Over Instagram (Hashtag Feet Pictures). www.footfiles.com (en). 2016-10-05. Процитовано 2019-07-18. 
  7. а б Martineau, Paris. Inside Instagram’s foot fetish community. The Outline (en). Процитовано 2019-07-18. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kazdin, Alan E. (2000). Encyclopedia of Psychology: Develop-Gooden (en). American Psychological Association. ISBN 9781557986528. p. 364—365.