Фу (жанр)
«Фу» кит.: (赋) — зразки ритмічної прози, яка переривається віршами; своєрідна поема в прозі, яка набула популярності в стародавньому Китаї, особливо в період династії Хань (206 р. до н. е.—220 н. е.). Синологи перекладають цю назву так: «поема», «ода» або «розмірена проза».
Фу — проміжний між поезією та прозою, в якому місце, об'єкт, почуття чи інший предмет описується та «рапсодизується» з вичерпною деталізацією та з якомога більшої кількості ракурсів[1]:317. Їх не співали як пісні, а декламували або виспівували[2]:88. Характерні риси фу включають чергування рими та прози, різну довжину рядків, тісну алітерацію, ономатопею та вільний паралелізм[2]:91.
Твори такого жанру важкі для розуміння, бо в них використовуються рідко вживані ієрогліфічні знаки. В цей період тип ліричних творів «Чу ці» простежувався в «фу». Цей вид віршованої прози охоплює вступ, висновок та інші складові у формі прози, переважно у формі запитань і відповідей. «Фу» зазвичай називають рапсодією, а також його можуть називати «римованої прозою», «експозицією» і іноді «поетичним есе».
За часів Хань поезія «фу» була дуже довгою, предмету давалася вичерпна характеристика, і зазвичай призначалася для того, щоб показати риторичні та лексичні здатності поета, але не особисте ставлення автора. Призначенням творів, написаних в жанрі «фу», було бажання справити враження під час читання, тому в період Хань «фу» називають «епідейктика „фу“». Один із найвідоміших «фу» в період Хань це кит.: (天子 游猎 赋) «Рапсодія про Сина Небес, який проводить вільний час на полюванні» Сима Сянжу. Філософ Ян Сюн, історик Бань Гу, і астроном Чжан Хен теж залишили важливі приклади рапсодій періоду династії Хань. Значним представником цього у жанру у пізній період Хань був Ван Яньшоу.
Протягом Шести Династій «фу» залишалася головним поетичним жанром, і разом з «ші» сформували дві жанрові колони китайської поезії, поки «ші» не стала домінувати в династії Тан. Поезії «фу» періоду Шісти Династій дуже відрізнялася від тої, яка існувала за часів Хань, вона була набагато коротшою, і часто суб'єктивна, виразна та лірична. Яскравим прикладом цього «короткого ліричного „фу“» з ранніх робіт є поезія Цзі Кан (кит.: 琴 赋) «Рапсодія на цитрі» і Юй Сінь (кит.: 哀 江南 赋) «Рапсодія про сумні скарги Півдня».
- ↑ Cao, Daoheng; Knechtges, David R. (2010). Han Fu 賦 (Fu of the Han). У Knechtges, David R.; Chang, Taiping (ред.). Ancient and Early Medieval Chinese Literature (англ.). Т. 1. Leiden: Brill. с. 317—333. ISBN 978-90-474-4466-4.
- ↑ а б Kern, Martin (2010). Chang, Kang-i Sun; Owen, Stephen (ред.). Early Chinese literature, beginnings through Western Han. The Cambridge History of Chinese Literature (англ.) (вид. 1). Cambridge University Press. с. 1—115. doi:10.1017/chol9780521855587.003. ISBN 978-1-139-09541-9.
- Фу // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 548.
- Gong, Kechang; переклад David R. Knechtges (1997). Han fu yanjiu 漢賦研究 [Studies on the Han Fu] (англ.). New Haven: American Oriental Society. ISBN 0940490145.
- Л. Эйдлин. ТАНСКАЯ ПОЭЗИЯ (Поэзия эпохи Тан. — М., 1987. — С. 5-24)