Фу (жанр)
«Фу» кит. (赋) — зразки ритмічної прози, яка переривається віршами; своєрідна поема в прозі, яка набула популярності в стародавньому Китаї, особливо в період династії Хань. Синологи перекладають цю назву так: поема, ода, розмірена проза і т. д.[1]
Будова «фу»[ред. | ред. код]
Твори такого жанру важкі для розуміння, бо в них використовуються рідко вживані ієрогліфічні знаки. В цей період тип ліричних творів «Чу ці» простежувався в «фу». Цей вид віршованої прози охоплює вступ, висновок та інші складові у формі прози, переважно у формі запитань і відповідей. «Фу» зазвичай називають рапсодією, а також його можуть називати «римованої прозою», «експозицією» і іноді «поетичним есе».[2]
Призначення[ред. | ред. код]
За часів Хань поезія «фу» була дуже довгою, предмету давалася вичерпна характеристика, і зазвичай призначалася для того, щоб показати риторичні та лексичні здатності поета, але не особисте ставлення автора. Призначенням творів, написаних в жанрі «фу», було бажання справити враження під час читання, тому в період Хань «фу» називають «епідейктика „фу“». Один із найвідоміших «фу» в період Хань це кит. (天子 游猎 赋) «Рапсодія про Сина Небес, який проводить вільний час на полюванні» Сима Сянжу. Філософ Ян Сюн, історик Бань Гу, і астроном Чжан Хен теж залишили важливі приклади рапсодій періоду династії Хань.[2] Значним представником цього у жанру у пізній період Хань був Ван Яньшоу.
Трансформація жанру[ред. | ред. код]
Протягом Шести Династій «фу» залишалася головним поетичним жанром, і разом з «ші» сформували дві жанрові колони китайської поезії, поки «ші» не стала домінувати в династії Тан. Поезії «фу» періоду Шісти Династій дуже відрізнялася від тої, яка існувала за часів Хань, вона була набагато коротшою, і часто суб'єктивна, виразна та лірична. Яскравим прикладом цього "короткого ліричного «фу» з ранніх робіт є поезія Цзі Кан (кит. 琴 赋) «Рапсодія на цитрі» і Юй Сінь (кит. 哀 江南 赋) «Рапсодія про сумні скарги Півдня».[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Танская поэзия. Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 1 квітня 2012.
- ↑ а б в Поэзия «фу» в Древнем Китае. Архів оригіналу за 22 листопада 2011. Процитовано 1 квітня 2012.
Посилання[ред. | ред. код]
- Фу // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 548.
- Бычков М. Н. Сборник: Китайская классическая поэзия[недоступне посилання з липня 2019]
- https://web.archive.org/web/20121109013437/http://slovari.yandex.ru/~книги/Лит.%20энциклопедия/Танская%20поэзия/ Танская поэзия]
Джерела[ред. | ред. код]
- Л. Эйдлин. ТАНСКАЯ ПОЭЗИЯ (Поэзия эпохи Тан. — М., 1987. — С. 5-24)
- Поэзия «фу» в Древнем Китае