Фюсис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фюсис (грец. φύσις) — теологічний, філософський, і науковий термін, зазвичай перекладається як «природа». В історії античної думки відіграв роль одного з провідних онтологічних концептів. Від нього походить термін «фізика». Інше раннє використання цього терміна було пов'язане з природним зростанням рослин, тварин, та інших частин природного світу, в значенні тенденції розвиватися без зовнішнього впливу. У понятті фюсис нерозривно поєднані:

  • першобуття, з якого все виникло;
  • субстанція, що перебуває у всіх речах та становить їхню основу;
  • сила, якою все породжується і підтримується у своєму бутті;
  • те неминуще буття, в яке повертаються всі речі, завершивши своє окремішне існування[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. С. Пролеєв. Фюсис // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 695. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

Посилання[ред. | ред. код]