Фіала Юрій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фіала Юрій
Основна інформація
Дата народження 31 березня 1922(1922-03-31)[1]
Місце народження Київ, Українська СРР[1]
Дата смерті 6 січня 2017(2017-01-06)[1] (94 роки)
Місце смерті Монреаль[1]
Громадянство Канада[1]
Професії піаніст, композитор, диригент, органіст
Освіта Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Інструменти фортепіано[1] і орган[d][1]

Фіала Юрій (анг. George Fiala, 31 березня 1922, Київ, Україна — 6 січня 2017, Монреаль, Канада) — український композитор, піаніст, органіст, диригент, педагог, громадянин Канади з 1955 року.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фіала.

Життєпис[ред. | ред. код]

Київський період[ред. | ред. код]

Народився в інтелігентній сім'ї: батько- інженер-архітектор, мати - лінгвіст, обидвоє були успішними піаністами, а тітка, Оксана Уляницька - провідним сопрано у Київській державній опері імені Т. Г. Шевченка. Юрій почав брати уроки фортепіано у віці семи років, а в 1934 році став учнем професора Костянтина Михайлова у музичній школі для обдарованих дітей. Рано проявив свій композиторський талант, написавши у 1935 році мазурку, що була надрукована у московській газеті «Правда».

Після закінчення школи у 1939 році,  вступив до Державної консерваторії імені П. І. Чайковського у Києві, де вчився два роки під керівництвом таких відомих українських композиторів та музикознавців, як Левко Ревуцький, Борис Лятошинський, Андрій Ольхівський. Значний вплив на його творчий розвиток мали зустрічі з С. Прокоф’євим, Д. Шостаковичем та А. Хачатуряном, які приїжджали до Києва з метою виконання своїх творів. Навчання перервала Друга світова війна та німецька окупація. Фіала виїхав до Берліна, де у період 1942-1945 років вивчав у Музичній Академії композицію в Ганс Марії Домбровського, учня Ганса Пфіцнера. Він також брав уроки диригування у одного з найвідоміших німецьких диригентів ХХ ст. Вільгельма Фуртвенглера.

Бельгійський період[ред. | ред. код]

Після війни Фіала переїхав до Брюсселя, де вивчав композицію і диригування у Леона Йонгена, відомого бельгійського композитора і диригента, на той час – директора Королівської музичної консерваторії. Спеціальна стипендія від Ватикану у 1946 року дала йому змогу упродовж трьох років зосередитися на композиції. За ці роки у Бельгії він створив не менше 40 творів, а також брав участь як композитор, піаніст та диригент у п’ятому концерті сучасної музики, що організовував «Seminaire des Arts» («Семінар Мистецтв») в рамках Весняного Фестивалю Музики 1948 року в Брюсселі, яким керував композитор Андре Суріс. На цьому концерті була виконана «Проста музика» для двох фортепіано Фіали. Також у Бельгії композитор познайомився із новою паризькою школою, яку представляли П’єр Булез, Рене Лейбовіц. Виступав як гастролер-диригент Бельгійського Національного Симфонічного оркестру.

Канадський період[ред. | ред. код]

З моменту прибуття до Канади у січні 1949 року (з осідком у Монреалі) Фіала активно працював як композитор, піаніст, органіст і педагог. Оскільки була потреба педагогічного репертуару, Фіала писав невеликі п’єси для дітей на фортепіано. Саме ці композиції були першими виданими творами композитора у Канаді. Ю.Фіала проявив себе також як піаніст, – його перший концерт в Канаді, відбувся у Торонто 18 березня 1949 року.

Після нетривалого періоду перебування в Австралії, у Сіднеї (у 1959-60 роках) Фіала знову повернувся до Канади. 20 років (1967-87 рр.) працював диктором-продюсером російського відділення Радіо Канада Інтернешенл (СВС- Radio Canada International) у Монреалі. Після відходу з цієї посади, композитор повністю присвятив себе творчості. Компонував до кінця життя. Помер у Монреалі 6 січня 2017 року.

Визнання на американському континенті[ред. | ред. код]

Ім’я Ю. Фіали було відоме як в канадському оточенні, так і в середовищі української діаспори. Він – член Канадської ліги композиторів, а в жовтні 1974 року його було нагороджено престижною Шевченківською медаллю Комітетом українців Канади у Вінніпегу (Манітоба). Також у 1987 р. Американський Біографічний Інститут в місті Ралі (штат Північна Кароліна) нагородив Фіалу пам’ятною медаллю.

Твори "Капрічіо" ("Capricio"),"Концертна музика"("Musique concertante") для фортепіано з оркестром виконувались на І (1965) і ІІ (1968) міжнародних конкурсах піаністів в Монреалі, що сприяло популяризації творчості композитора.

З нагоди 60-ї річниці з його дня народження, 17 листопада 1982 року у концертному залі університету Мак Гілл – Поллак-голі (Pollack Hall of McGill University in Montreal) було проведено концерт, повністю присвячений його музиці. 1 квітня 1984 року, у Карнегі-голі (Carnegie Hall), Нью-Йорк, пройшла прем’єра «Святкової увертюри» («Festive Overture») Фіали, створеної на замовлення Української національної асоціації у Сполучених Штатах, а 21 листопада 1982-го прозвучала «Українська симфонія» в Рой Томсон-голі (Roy Thomson Hall) в Торонто, у виконанні Американського симфонічного оркестру під керівництвом Володимира Колесника.

Юрій Фіала в Україні[ред. | ред. код]

Твори Ю. Фіали звучали і в Україні. Так, у серпні 1987 року у Києві виконувалась його «Літургія до 1000-ліття християнства в Україні», (до речі, у листопаді цього ж року цей твір зазвучав у Едмонтоні).

У 1990 р. (під час студентської демонстрації-голодування) у Києві відбувся перший міжнародний «Музик Фест», на який були запрошені музиканти з Європи, США та Канади, саме на цьому заході був присутній композитор Юрій Фіала.

У 1992 р. у великому залі київської консерваторії  відбувся авторський концерт композитора.

Вшанування творчості композитора[ред. | ред. код]

По смерті композитора, осередок Наукового Товариства ім. Шевченка організовував два заходи вшанування його творчості: 2 квітня у Мореалі та 22 вересня у Торонто, програму заходів підготували піаністи – проф. д-р Люба Жук і проф. д-р Іриней Жук, які його особисто знали митця, з ним приятелювали і співпрацювали.

Список творів[ред. | ред. код]

Юрій Фіала - надзвичайно плідний композитор, його творча спадщина налічує понад 200 різножанрових творів.

Симфонічні твори (для різних видів оркестрів /з солістами /з хором):[ред. | ред. код]

  • 5 симфоній (Симфонія № 4 – «Українська»);
  • «Героїчна пісня»;
  • «Пісня жалоби»; 
  • «Колядки»;
  • «Три українських танці»;
  • «Святкова увертюра»; 
  • «Епітафія другої симфонії»; 
  • «Панегірик пам’яті президента Д.Ф.Кеннеді»;
  • «Український триптих»;
  • «Комічна увертюра»;
  • «Тіні забутих предків» - симфонічна поема;
  • «Монреаль» – симфонічна сюїта для оркестру;
  • «Сюїта Курилика» - симфонічна сюїта для оркестру;
  • Симфонієта для малого складу оркестру;
  • «Увертюра-бурлеск» – для малого складу оркестру;
  • «Концертна сюїта» – для гобою і камерного оркестру;
  • Інтродукція і фугато для англійського ріжка і струнного оркестру;
  • «Концертіно» для фортепіано, труби, литавр і струнного оркестру;
  • «Концертна симфонія» – для баяна, клавесину і камерного оркестру;
  • «Концертна серенада» – для віолончелі і струнного оркестру;
  • «Концертний дивертисмент» – для скрипки і оркестру;
  • «Концертне розважання» – для скрипки з оркестром;
  • Концерт для скрипки з оркестром (написаний на 100-річчя Віннпегу);
  • «5 українських пісень для голосу і оркестру»;
  • «Сюїта на 4 українські пісні» – для баса-соло і оркестру;
  • «Реквієм» – для сопрано-соло, хору і оркестру;
  • «Псалом 112» – для хору і оркестру;
  • кантата "Канадське кредо" (написана з нагоди 100-річчя Канади);
  • кантата «Україна» – для хору і симфонічного оркестру;
Камерно-інструментальна музика[ред. | ред. код]
  • струнні квартети;
  • 4 квартети для саксофонів;
  • Пастораль і алегро для 4-х духових;
  • «Терцет» для флейти, альта і фортепіано;
  • «Ліричне дуетіно» – для флейти і фортепіано;
  • «Мала музика для двох» – для флейти і фортепіано;
  • «Концертна соната» – для флейти і фортепіано;
  • Кантилена і рондо – для блокфлейти і фортепіано;
  • «Маленька концертова музика» для флейти та семи інструментів;
  • «Камерна музика для п’яти духових інструментів» ;
  • 2 музичні моменти для гобою і фортепіано;
  • «Коротка соната» – для кларнета і арфи;
  • «Концертне дуетіно» – для кларнета і арфи;
  • «Три частини» – для фортепіано,скрипки, альта і віолончелі;
  • «Дивертисмент капрічіозо» – для флейти, скрипки, альта, віолончелі, контрабасу;
  • Подвійна соната для скрипки і арфи;
  • «Канадське концертіно» – для чотирьох арф;
  • «Концертний дует» – для фортепіано і скрипки;
  • «Музика для семи» – для кларнета, 2 скрипок, 2 альтів, 2 віолончелей;
  • «Камерна соната» – для фортепіано і альта;
  • «Музика для чотирьох» – 2 скрипок, альта і віолончелі;
  • «Музика для трьох» – скрипки, альта, віолончелі;
  • Фортепіанний квінтет – для ф-но, 2 скрипок, альта, віолончелі;
  • «Три моменти» – для фортепіано, скрипки, альта ,віолончелі;
  • Тріо-соната – для фортепіано, скрипки, віолончелі;
  • «Українська сюїта» – для віолончелі та фортепіано;
  • «Дума» – для віолончелі та фортепіано;
  • «Хвилинна соната» – для віолончелі і фортепіано;
  • «Соната-фантазія» – для фортепіано і віолончелі;
  • Соната для віолончелі і фортепіано;
  • Соната для саксофона і фортепіано;
  • «Соната для двох» – акордеона і саксофона;
  • Прелюдія для акордеону;
  • Соната та сонатина для скрипки і фортепіано;
  • «Колискова» – для скрипки і фортепіано;
  • Імпровізація і скерцо для скрипки і фортепіано;
  • Камерна партита для 2-х скрипок;               
Фортепіанні твори[ред. | ред. код]

       для фортепіано соло:

  • 3 концерти для фортепіано з оркестром;
  • «Капрічіо»,
  • «Концертна музика» – для фортепіано з оркестром;
  • «Концертна кантата» – для фортепіано-соло з хором;
  • «Веснянки» для фортепіано-соло з хором;
  • «Камерний концерт»;
  • «Фортепіанна музика №1»,
  • «Фортепіанна музика №2»;
  • 8 сонат;
  • 3 сонатини;
  • 4 фуги на українські теми;
  • 3 хорали за Бахом;
  • 2 пасторалі;
  • 13 постлюдій;
  • Прелюдія і фуга a-moll;
  • Прелюдія;
  • Токата;
  • Мініатюрна сюїта;
  • «3 дрібниці»;
  • «Прелюдія до сторіччя» (до сторіччя Канади);
  • «Олімпійські ескізи»;
  • «Канадські ескізи»;

для фортепіано в 4 руки:

  • «Музика вдвох»;
  • «Танець»;

для 2-х фортепіано:

  • «Проста музика»;
  • «Великодня музика» (написана на Великдень 1947р.);
  • «Короткий концерт»;
  • «Комічний концерт»;
  • «Український танець»;
  • 4 сонати;
Вокальні твори у супроводі фортепіано[ред. | ред. код]
  • 4 російські вірші для фортепіано і середнього голосу;  
  • «2 ранні пісні» – для баса-соло і фортепіано;  
  • 3 українські пісні для баса-соло і фортепіано;  
  • 4 українські пісні для баса-соло і фортепіано;  
Фортепіанні твори для дітей[ред. | ред. код]
  • Дитяча сюїта;
  • Колискова;
  • «Австралійська сюїта»;
  • «Маленька українська сюїта для маленьких»;
  • «Сонатина для маленьких»;
Для хору a capella[ред. | ред. код]
  • «Літургія до 1000-ліття християнства в Україні»
Музика до балету[ред. | ред. код]
  • "Дід Ладо"

Література та джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

http://musiccentre.ca/node/37171/%20

https://www.youtube.com/watch?v=Qt-Ey6f5AR8&t=1s

http://www.ntsh.ca/wp-content/uploads/2017/09/fiala_review2.pdf

https://www.newpathway.ca/u-monreali-zgadali-kompozitora-yuriya-fiyalu-1922-2017/

http://meest-online.com/culture/u-pershu-richnytsyu-vidhodu-u-vichnist-kompozytora-yuriya-fialy/

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
  1. ↑ а б в г д е ж L'Encyclopédie canadienne, The Canadian Encyclopedia
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фіала_Юрій&oldid=32929940