Фіалко Олег Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фіалко Олег Борисович
Дата народження 28 червня 1946(1946-06-28)[1][2] (77 років)
Місце народження Дружківка, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство  СРСР
 Україна
Професія кінорежисер, сценарист
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDb ID 0275582
Нагороди та премії
Заслужений діяч мистецтв України

Оле́г Бори́сович Фіа́лко (нар. 28 червня 1946(19460628), Дружківка, УРСР, СРСР)[3] — радянський і український кінорежисер, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (1996). Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2004).

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався в ЗОШ № 6 м. Дружківки та Дружківському машинобудівному технікумі (закінчив у 1964 р.).

Закінчив кінознавчий (1969) та режисерський (1973, у М. П. Мащенка) факультети Київського театрального інституту імені Івана Карпенка-Карого.

З 1973 р. — на Київській кіностудії ім. О. Довженка: асистент режисера, режисер, режисер-постановник.

Тривалий час, паралельно з посадою режисера-постановника, працював секретарем Спілки кінематографістів України, заступником начальника Головного управління культури Київської держадміністрації, постійним президентом кількох кінофондів. Учасник і лауреат всеукраїнських та міжнародних фестивалів.[4].

З 2001 року — на творчій роботі.

З 2011 року — голова Українського Оскарівського Комітету.[3]

P ???? року — Член Національної спілки кінематографістів України.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисерські роботи[ред. | ред. код]

та інші

Документальні фільми (режисер)[ред. | ред. код]

Участь у документальному фільмі[ред. | ред. код]

Сценарист[ред. | ред. код]

та інші

Актор[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Календар знаменних і пам’ятних дат Донецької області. 2011 рік [Текст] / Упр. культури і туризму Донец. облдержадмін., Донец. обл. універс. наук. б-ка ім. Н. К. Крупської ; уклад. І. В. Гайдишева ; ред. Т. С. Литвин ; наук. ред. Н. П. Авдєєнко, Н. В. Петренко ; від. за вип. Л. О. Новакова, засл. працівник культури України. – Донецьк : Сх. вид. дім, 2010. – 132 с.

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Filmportal.de — 2005.
  2. Catalog of the German National Library
  3. а б Олег ФІАЛКО: «Українські анімаційні фільми — низької якості» - Урядовий Кур'єр, 3 листопада 2011
  4. Національна академія мистецтв України: Фіалко Олег Борисович. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 12 листопада 2012. 
  5. Tschechow In Meinem Leben (1984) (www.hollywood.com) (англ.). Архів оригіналу за 25 січня 2013. Процитовано 25 січня 2013. 
  6. The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]