Фізико-технічний факультет Харківського національного університету

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 50°05′39″ пн. ш. 36°15′44″ сх. д. / 50.09417° пн. ш. 36.26222° сх. д. / 50.09417; 36.26222

Фізико-технічний факультет
ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Булівля факультету
Булівля факультету
Основні дані
Засновано 1962 р.
Приналежність ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Контакт
Ключові особи Гірка Ігор Олександрович (декан)
Адреса 61108, м. Харків, П'ятихатки, просп. Курчатова, 31
Веб-сторінка http://physics-technology.karazin.ua/

Фізико-технічний факультет Харківського національного університету (також фізтех, ФТФ) — один з чотирьох факультетів ХНУ імені В. Н. Каразіна фізичного профілю, що спеціалізується в галузях ядерної фізики, фізики плазми, матеріалознавства та медичної фізики. Відмінними рисами факультету є тісний зв'язок з Харківським фізико-технічним інститутом і фундаментальна теоретична підготовка в стилі школи Ландау, до якої належать багато викладачів факультету.

Фізико-технічний факультет був створений в 1962 році на базі відділення ядерної фізики фізико-математичного факультету. Саме відділення ядерної фізики існувало з 1946 року, а деякі кафедри, що увійшли до складу факультету — з 1930-х років. У 1969 році факультет переїхав в окремий корпус у П'ятихатках, щоб бути ближче до Харківського фізико-технічного інституту.

Особливості викладання[ред.ред. код]

На 1-3 курсах освіту на факультеті спрямовано на те, щоб дати студентам загальнофізичну та математичну підготовку. У 1-4 семестрах студенти слухають лекції із загальної фізики (механіка, теплота, електрика й оптика), на 5-6 семестрах - лекції з атомної та ядерної фізики. Програма цих предметів близька до підручників Сивухіна та Савельєва. У 1-5 семестрах читається ряд математичних дисциплін: математичний аналіз, аналітична геометрія, вища алгебра, теорія функцій комплексної змінної, рівняння математичної фізики, теорія ймовірностей, методи наближених обчислень. Загальнофізичні й математичні курси супроводжуються практичними заняттями й об'ємними домашніми завданнями. У 4-8 семестрах читається ряд курсів з теоретичної фізики, заснованих на курсі теоретичної фізики Ландау та Ліфшиця: теоретична механіка, електродинаміка, квантова механіка, механіка суцільних середовищ, термодинаміка, статистична фізика[1].

Після 6-го семестру відбувається розподіл студентів по кафедрах на конкурсних засадах. На факультеті працюють 4 кафедри:[2]

Після розподілу в розкладі студентів з'являються спецкурси, що відповідають спеціалізаціям кафедр.

У 6-7 семестрах студент пише бакалаврську дипломну роботу за допомогою наукового керівника, обраного самим студентом або призначеного завідувачем кафедрою.

На 5 курсі в навчальній програмі переважають спецкурси по кафедрах, а 6 курс цілком присвячений написанню магістерських дипломних робіт.

Всього навчання на факультеті складається з 4 років бакалаврату та 2 років магістратури.

Досягнення[ред.ред. код]

Команди факультету щорічно займають призові місця на Всеукраїнському студентському турнірі фізиків, випереджаючи за кількістю перемог все інші факультети України[3]. Тричі студенти фізико-технічного факультету ставали чемпіонами на Міжнародному турнірі фізиків, в 2011[4], 2015[5] і 2017 роках.

Декани[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Толок В. Т. Физика и Харьков // Физическая инженерия поверхности. — Т. 2, № 4. (рос.)
  • Толок В. Т., Коган В. С., Власов В. В. Физико-технический факультет Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина // Физика и Харьков. — Харьков : Тимченко, 2009. — С. 257-287. — 408 с. (рос.)
  • Власов В. В., Ходусов В. Д. К 40-летию физико-технического факультета Харьковского национального университета им. В.Н. Каразина // Вестник Харьковського национального университета имени В. Н. Каразина. Серия физическая «Ядра, частицы, поля». — 2002. — Вып. 114. — № 4. (рос.)
  • Дончик И. Н., Таньшина А. В. (сост.). Фізико-технічний факультет: минуле і сьогодення // Залюбовский Илья Иванович: учёный, учитель, человек. — Харьков : Издательство Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина, 2009. — С. 19—27. — 148 с.
  • Власов В. В., Гирка И. А., Азаренков Н. А., Ходусов В. Д. Харьковскому физтеху 50 лет. — Харьков : ООО «Издательство Майдан», 2012. — 188 с. (рос.)
  • Кузенко С. В., Горбатько В. К. (ред.). Харьковский государственный университет 1805-1980. Исторический очерк. — Харьков : Вища школа, 1979. — С. 114-116. — 159 с. — 3000 экз. (рос.)
  • Агаркова І. Ю. (ред.). Історія Харківського университету за двісті років. Систематичний бібліографічний покажчик. — Харків : ФОП «Петрова І. В.», 2007. — С. 609-613. — 750 с. — 300 экз.
  • Фоміна Н. Є. (ред.). Харківський національний университет ім. В. Н. Каразіна за 200 років. — Харків : Фоліо, 2004. — С. 484-489, 678-686. — 750 с. — 2550 экз.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Библиотека. Студенческий сайт ФТФ и ФЭФ ХНУ Каразина. 2015-03-22. Процитовано 2015-03-22. 
  2. О факультете. Сайт Института высоких технологий. Процитовано 2015-03-22. 
  3. Команди за числом дипломів. СТФ Україна. Український розділ сайту Міжнародного турніру фізиків. Процитовано 2016-05-31. 
    Історія. СТФ Україна. Український розділ сайту Міжнародного турніру фізиків. Процитовано 2016-05-31. 
  4. Грищенко А. (2011-04-06). Команда физиков Харьковского университета им.Каразина победила на международном турнире россиян и швейцарцев (ru). Status Quo. Процитовано 2016-05-31. 
  5. Студенти ХНУ імені В. Н. Каразіна здобули перемогу у 7-му Міжнародному студентському турнірі фізиків. Урядовий портал. 2015-04-14. Процитовано 2016-05-31. 
    Студенти ХНУ імені В.Н. Каразіна перемогли в VII Міжнародному студентському турнірі фізиків. Освітній портал «Падагогічна преса». 2015-04-14. Процитовано 2016-05-31. 
    Українські студенти-фізики здобули перемогу на Міжнародному турнірі в Польщі // Дзеркало тижня : газета. — 2015. — 14 квітня.
  6. Дончик И. Н., Таньшина А. В. (сост.). Фізико-технічний факультет: минуле і сьогодення // Залюбовский Илья Иванович: учёный, учитель, человек. — Харьков : Издательство Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина, 2009. — С. 19—27. — 148 с.(укр.)

Посилання[ред.ред. код]