Філарет (Вахромєєв)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Митрополит Філарет
Мітрапаліт Філарэт
Mitrapalit Filaret 01.jpg
4-й Голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату.
14 квітня 1981 — 13 листопада 1989
Церква: Російська православна церква
Попередник: Ювеналій (Поярков)
Наступник: Кирил (Гундяєв)
Митрополит Берлінський та Середньоєвропейський
18 квітня 1973 — 10 жовтня 1978
Попередник: Леонтій (Гудімов)
Наступник: Мелхіседек (Лебедєв)
Архієпископ Дмитровський,
вікарій Московської єпархії
14 травня 1966 — 18 квітня 1973
Попередник: Філарет (Денисенко)
Наступник: Володимир (Сабодан)
Єпископ Тихвинський,
вікарій Лєнінградської єпархії
24 жовтня 1965 — 14 травня 1966
Попередник: Антоній (Дем'янський)
Наступник: Михайло (Мудьюгін)
 
Народження: 21 березня 1935(1935-03-21) (84 роки)
Москва
Священство: 26 квітня 1959
Чернецтво: 3 квітня 1959
Єп. хіротонія: 24 жовтня 1965
 
Автограф: Автограф
 
Нагороди:
Medal of Francis Skorina rib.png
Орден Франциска Скорини
Філарет у Вікісховищі?

Митрополи́т Філаре́т (біл. Мітрапаліт Філарэт;  — Кири́л Варфоломійович Вахромєєв, біл. Кірыл Варфаламеевіч Вахрамееў; 21 березня 1935, Москва) — єпископ Російської православної церкви на покої, почесний Патріарший Екзарх всієї Білорусі.Герой Білорусі.

31 січня 1990 — 25 грудня 2013 — предстоятель Білоруської православної церкви.

Життєпис[ред. | ред. код]

1953 — закінчив середню школу і паралельно хорове відділення дитячої музичної школи, де директором був його батько.

1953—1957 — вихованець Московської духовної семінарії (Загорськ).

19541961 — послух іподиякона.

1957—1961 — навчався у Московській духовній академії.

3 квітня 1959 — пострижений в чернецтво з іменем Філарет (на честь Філарета Милостивого).

26 квітня 1959 — у Москві був рукопокладений в ієродиякони.

1961 — після закінчення духовної академії зі ступенем кандидата богослов'я, залишений при Академії як професорський стипендіат із дорученням читання лекцій з історії і аналізу західних сповідувань на ІІІ курсі Академії, пізніше було доручене викладання гомілетики в Академії та Семінарії.

14 грудня 1961 — рукопокладений в ієромонаха.

1962 вересень — старший помічник інспектора Московської духовної академії.

1963 червень — інспектор Московської духовної академії.

4 серпня 1963 — зведений в сан ігумена із покладанням палиці та хреста з прикрасами.

Вересень 1963 — завідуючий аспірантурою Московської духовної академії.

8 жовтня 1963 — зведений в сан архімандрита.

17 жовтня 1963 — секретар Комісії Священного синоду у питаннях християнської єдності.

1 жовтня 1964 — доцент.

Архієрейство[ред. | ред. код]

8 жовтня 1965 — єпископ Тихвінський, вікарій Лєнінградської єпархії.

24 жовтня 1965 — хіротонія в єпископа.

14 травня 1966 — 18 квітня 1973 — єпископ Дмитрівський, вікарій Московської єпархії та ректор Московської духовної академії.

28 листопада 1968 — 19 жовтня 1971 — другий заступник голови відділу зовнішніх церковних відносин Московського патріархату.

20 березня 1969 — член Комісії священного синоду РПЦ у питаннях християнської єдності.

6 січня 1971 — 25 серпня 1972 — тимчасово керував Калінінською єпархією.

9 вересня 1971 — зведений в сан архієпископа.

18 квітня 1973 — 10 жовтня 1978 — архієпископ Берлінський та Середньоєвропейський, Патріарший екзарх Середньої Європи.

15 квітня 1975 — зведений в сан митрополита.

10 жовтня 1978 — митрополит Мінський та Білоруський.

12 жовтня 1978 — 28 березня 1984 — Патріарший Екзарх Західної Європи.

16 листопада 1979 — 28 березня 1984 — Тимчасово керував Корсунською єпархією.

Берлін

14 квітня 1981 — 13 листопада 1989 — Голова відділу зовнішніх церковних відносин Московського патріархату.

14 квітня 1981 — як постійний член Священного Синоду Російської церкви.

22 липня 1981 — заступник голови постійної робочої президії по підготовці і проведенню ювілею 1000-ліття Хрещення Русі.

26 серпня 1981 — член Центрального комітету Всесвітньої ради церков.

1985 — правлячий архірей Воскресенського приходу в м. Рабаті (Марокко).

26 червня 1985 — доручена архіпастирська проповідь Патріарших приходів у Фінляндії.

10 вересня 1987 — доручена архіпастирська проповідь Свято-Покровської общини в Сіднеї (Австралія).

16 жовтня 1989 — у зв'язку з утворенням нових єпархій на території Білорусі, титул змінений на «Мінський та Гродненський», призначений Патріаршим Екзархом всієї Білорусі.

1990 — голова Синоду Білоруської православної церкви.

8 травня 1990 — член Синодальної біблійної комісії.

19 липня 1990 — голова Комісії священного Синоду РПЦ по сприянню зусиль для подолання наслідків Чорнобильської АС.

18 лютого 1992 — Митрополит Мінський та Слуцький, Патріарший Екзарх всієї Білорусі.

Митрполит Філарет та Рональд Рейган у Московському Даниловому монастирі. 1988 рік

28 грудня 1993 — голова Синодальної Богословської комісії Священного Синоду.

1993—1994— голова Комісії по христологічному діалогу нехалкідонськими церквами («Давні східні церкви»).

3 лютого 1994 — священноархімандрит Свято-Благовіщенського Ляданського монастиря (Мінська єпархія).

28 грудня 1996 — 17 липня 1997 — тимчасово управляючий Полоцької та Глубокської єпархією.

25 січня 2009 — у Москві обраний одним із трьох кандидатів на Московський патріарший престол.

27 січня 2009 — взяв самовідвід, і закликав своїх прибічників віддати голоси на користь Кирилу.

червень 2009 — увійшов до першого складу Міжсоборної присутності Російської православної церкви.

5 жовтня 2011 — звільнений від посади голови Синодальної біблійно-богословської комісії[1].

25 грудня 2013 — пішов на покій, призначений почесним Патріаршим екзархом всієї Білорусі.[2].

Громадська та політична діяльність[ред. | ред. код]

Підпис владики Філарета (1994)

19 грудня 1983 — обраний Головою громадської комісії радянського комітету захисту миру по зв'язках з релігійними колами, що виступають за мир.

11 жовтня 1984 — віце-президент спілки СССР—Австрія" та заступник голови Центрального правління спілки.

23 січня 1985 — член Ради комітету захисту світу.

4 червня 1985 — віце-президент Громади «СССР—Кіпр» та член Центрального правління.

5 червня 1985— член радянського комітету за європейську безпеку та співробітництво.

30 листопада 1987 — віце-президент спілки «СССР—Греція».

28 грудня 1988— віце-президент міжнародної асоціації творчої інтелігенції «Світ культури».

8 лютого 1990 — член ради білоруського відділення Міжнародного Фонду слов'янської писемності та слов'янських культур.

17 березня 1990 — 1995 — народний депутат Верховної ради Білорусі.

25 липня 1990— голова Комісії Верховної Ради Білорусі з питань депутатської етики.

14 лютого 1991 — Народний депутат СССР.

27 березня 2009 — на зустрічі Президента Білорусі Олександра Лукашенка з членами Синоду БПЦ заявив: «У зв'язку з виключною важливістю даної проблеми ми закликаємо ввести дієве регулювання змісту Інтернету на законодавчому рівні».[3][4]

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороди Білорусі[ред. | ред. код]

  • Звання «Герой Білорусі» (1 березня 2006) — за багаторічний особистий внесок у духовне відродження білоруського народу, зміцнення дружби та братських зв'язків між народами, розвиток між конфесіонального діалогу"[5]
  • Орден Вітчизни III ступеня (23 вересня 1998) — за великий особистий внесок у духовне відродження Білоруського народу[6]
  • Орден Дружби народів (Білорусь) (18 березня 2005) — за великий внесок у зміцнення дружби братських зв'язків між народами, розвиток міжконфесіонального діалогу[7]
  • Почесний Орден (жовтень 2008)[8]
  • Орден Франциска Скорини (22 жовтня 2003) — за великий внесок у духовне відродження, зміцнення дружби між народами (у зв'язку із 25-річчям архіпастирського служіння на Білій Русі)[9][10]
  • Медаль Франциска Скорини (14 березня 1995) — за багаторічну плідну працю по відродженню, збереженню, розвитку духовної та культурної спадщини білоруського народу[11]
  • Грамота Верховної Ради Республіки Білорусь (14 березня 1995) — за плідну державну та громадську діяльність по відродженню, збереженню та розвитку духовної та культурної спадщини білоруського народу і у зв'язку з 60-річчям з дня народження[12]
  • Почесна грамота Ради Міністрів Республіки Білорусь (21 березня 2000) — за великі заслуги у зміцненні дружби між народами, на честь святкування 2000-річчя християнства і у зв'язку з 65-річчям від дня народження[13]

Російські нагороди[ред. | ред. код]

Нагороди України[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» III ступеня (27 липня 2013) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності, багаторічну плідну церковну працю і з приводу святкування в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі[14]

Нагороди СССР[ред. | ред. код]

Нагороди Польщі[ред. | ред. код]

Нагороди РПЦ[ред. | ред. код]

  • Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира І ступеня (1971).
  • Орден преподобного Сергія Радонезького І ступеня (7 вересня 1981).
  • Орден святого преподобного Серафима Саровського І ступеня (21 березня 2005)
  • Орден святителя Інокентія, митрополита Московського та Коломенського І ступеня (2009)
  • Орден преподобного Андрія Рубльова І ступеня (24 жовтня 2003).
  • Орден святого благовірного Данила Московського І ступеня (23 листопада 1990).
  • Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира ІІ ступеня (1969)
  • Орден святого Нестора Літописця І ступеня (2003).
  • Право носіння панагії (2 вересня 1977)
  • Пам'ятна панагія із зображенням Жировичської ікони Божої Матері (24 березня 1985)
  • Іменна панагія (4 липня 1988).
  • Право служіння з передносним хрестом в межах Білоруського екзархату 2010.

Нагороди Помісних православних церков[ред. | ред. код]

  • Орден Гробу Господнього з часткою Животворного Древа ІІ ступеня (Єрусалимська православна церква), 31 травня 1968)
  • Орден святої рівноапостольної Марії Магдалини І ступеня (Польська православна церква) 1985.
  • Орден святих рівноапостольних Кирила та Мефодія І ступеня (Чехословацька православна церква), 1985.

Почесні вчені ступені[ред. | ред. код]

  • Почесний член Лєнінградської духовної академії.
  • Почесний член Московської духовної академії (7 травня 1974)
  • Почесний доктор богослов'я Прешовського богословського православного факультету (Чехія), 16 березня 1982)
  • Почесний доктор богослов'я Богословського факультету університету ім.. Мартіна Лютера (Галле, Німеччина, 15 листопада 1983)
  • Почесний доктор богослов'я та золотий докторський ланцюг Словацького євангелічного богословського факультету (Братислава, 14 червня 1985)
  • Почесний доктор богослов'я Богословського факультету ім.. Яна Амоса Коменського (Прага, 25 листопада 1986)
  • Почесний доктор Білоруського державного університету (1993)
  • Почесний доктор Гродненського державного медичного університету (31 травня 2001)
  • Почесний доктор богослов'я Свято-Володимирської духовної семінарії та докторських хрест (Крествуд, Нью-Йорк, США, 5 жовтня 2002)
  • Почесний професор Вітебського державного університету]] (14 жовтня 2002)
  • Почесний доктор богослов'я Свято-Сергієвського православного богословського інституту (Париж, Франція, 11 квітня 2003)
  • Почесний доктор Християнської Богословської Академії у Варшаві (28 вересня 2007)

Звання Почесного громадянина[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Завершился первый день работы зимней сессии Священного Синода Русской Православной Церкви
  2. Журналы заседания Священного Синода от 25 декабря 2013. Журнал № 126
  3. Митрополит Минский предлагает регулировать доступ в интернет РИА «Новости» 27 марта 2009.
  4. В Белорусской православной церкви считают, что доступ к интернет-ресурсам должен регулироваться законом NEWSru 27 марта 2009.
  5. Указ Президента Республики Беларусь от 1 марта 2006 г. № 137
  6. Указ Президента Республики Беларусь от 23 сентября 1998 г. № 461 «О награждении Митрополита Филарета (К. В. Вахромеева) орденом Отечества III степени»
  7. Указ Президента Республики Беларусь от 18 марта 2005 г. № 140
  8. Президент Белоруссии Александр Лукашенко наградил Святейшего Патриарха Алексия и митрополита Филарета высшими государственными наградами
  9. Указ Президента Республики Беларусь от 22 октября 2003 г. № 463
  10. Награда белорусского государства
  11. Указ Президента Республики Беларусь от 14 марта 1995 г. № 104
  12. Указ Президиума Верховного Совета Республики Беларусь от 14 марта 1995 г. № 3644-XII
  13. Постановление Совета Министров Республики Беларусь от 21 марта 2000 г. № 360
  14. Указ Президента Украины № 409/2013 «О награждении государственными наградами Украины религиозных деятелей Русской православной церкви». Архів оригіналу за 1 серпень 2013. Процитовано 1 лютий 2015. 
  15. Древний Полоцк молод душой

Посилання[ред. | ред. код]