Філарет (патріарх Київський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Патріарх Філарет
Філарет Денисенко 2015.jpg
Патріарх Філарет у 2015 році
3-й Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України
з 22 жовтня 1995
Церква: Українська православна церква — Київський патріархат
Попередник: Володимир (Романюк)
заступник Патріарха Київського і всієї Руси-України
25 червня 1992 — 22 жовтня 1995
Церква: Українська православна церква — Київський патріархат
митрополит Київський і всієї України
26 жовтня 1990 — 27 травня 1992
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: сам же
Наступник: Володимир (Сабодан)
митрополит Київський і Галицький, екзарх України
(до 25 лютого 1968 — архієпископ)
16 травня 1966 — 26 жовтня 1990
Церква: Російська православна церква
Український екзархат
Попередник: Іоасаф (Лелюхін)
Наступник: сам же
єпископ Дмитровський
12 грудня 1964 — 14 травня 1966
Церква: Російська православна церква
єпископ Віденський і Австрійський
16 листопада 1962 — 12 грудня 1964
Церква: Російська православна церква
єпископ Лузький
4 лютого 1962 — 16 червня 1962
Церква: Російська православна церква
 
Ім'я при народженні: Михайло Антонович Денисенко
Народження: 23 січня 1929(1929-01-23) (89 років)
с. Благодатне, Амвросіївський район, Сталінська округа, Українська РСР, СРСР
Батько: Антон Денисенко
Мати: Меланія Пилипівна Денисенко
Священство: 18 червня 1951
Чернецтво: 1 січня 1950
Єп. хіротонія: 4 лютого 1962
 
Автограф: Автограф
 
Нагороди:
Орден Свободи — 2009
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Хрест Івана Мазепи
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Дружби народів
Філарет у Вікісховищі?

Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філаре́т (в миру: Михайло Антонович Денисенко; нар. 23 січня 1929, Благодатне, Амвросіївський район, Сталінська округа, Українська СРР) — український православний церковний діяч, архієрей. Третій предстоятель Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП), Патріарх Київський і всієї Руси-України1995)[1].

Випускник Московської духовної семінарії Російської православної церкви. 1950 року прийняв чернецтво. Єпископ Лузький (1962), Віденський і Австрійський (19621964), Дмитровський (19641966); митрополит Київський і Галицький, екзарх України Російської православної церкви (19661990). Після смерті московського патріарха Пимена в 1990 році став місцеблюстителем московського патріаршого престолу. Був одним із кандидатів на нового патріарха, але вибори програв. Ініціював перейменування Українського екзархату РПЦ на Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ МП), залишився її митрополитом (19901992). Внаслідок здобуття Україною незалежності 1991 виступив поборником відновлення української церковної самостійності. 1992 узяв участь у відновленні автокефалії — Української православної церкви Київського патріархату.

З політичних мотивів йому оголосила анафему (1997) Московська патріархія.[2]. Сам патріарх Філарет вважає що накладена на нього "анафема має політичне підґрунтя, а за політичні наміри анафема не накладається. Анафема накладається за єресь, за розкол, за відступлення від морального вчення християнського чи за грубе порушення канонів. А я нічого цього не робив. Тому претензій до мене з цього боку немає»[3]. 11 жовтня 2018 року на синоді Вселенського патріархату анафему було визнано недійсною.[4][5][6]

Служив заступником київського патріарха (19921995), зберігши титул Митрополита Київського. Після смерті предстоятеля Святійшого Патріарха Київського та всієї Руси-України Володимира був інтронізований на предстоятеля церкви. Виступає за міжцерковний діалог в Україні з метою повернення до єдиної української помісної православної церкви інших ортодоксальних деномінацій, насамперед неканонічно розгорнутих за кордонами РФ структур РПЦ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Батьки патріарха Філарета, 1920-ті рр.
Майбутній Патріарх Філарет, 1946

Народився Михайло в 1929 році в селі Благодатному на Донбасі, у родині робітника Антона Дмитровича Денисенка і його дружини Меланії Кирилівни. Дід майбутнього патріарха загинув від Голодомору. Батько Антон Денисенко в складі 103-го гвардійського стрілецького полку 34-ї гвардійської стрілецької дивізії загинув під час битви за Дніпро в бою за село Коновалова 24 вересня 1943 року, де й був похований[7]. Смерть батька дуже вплинула на світогляд Михайла і його вибір стати священиком.

У 1946 році після закінчення середньої школи вступив до 3-го класу Одеської духовної семінарії, закінчив її з відзнакою — і в тому ж році вступив до Московської духовної академії. Навчаючись на II курсі (1 січня 1950 р.), прийняв чернечий постриг з ім'ям Філарета.

15 січня 1950 року Святійшим Патріархом Алексієм був рукопокладений у сан ієродиякона, а в 1951 році 18 червня (у день Св. Тройці), — у сан ієромонаха. У 1952 році закінчив курс Московської Духовної Академії з вченим ступенем кандидата богослів'я і був призначений викладачем Священного Письма (Новий Завіт) в Московській духовній семінарії. Одночасно виконував обов'язки благочинного Троїце-Сергієвої Лаври. З 1953 року викладав у Московській Духовній Академії.

У 1953—1954 навчальному році Вчена Рада Московської духовної академії присвоїла звання доцента. У тому ж 1953 році був призначений на посаду старшого помічника академії. У 1956 році призначений інспектором Саратовської Духовної Семінарії із зведенням у сан ігумена. У 1957 році переведений на посаду інспектора Київської Духовної Семінарії, а 12 липня 1958 року зведений у сан архімандрита і призначений ректором Київської духовної семінарії.

1960 року призначений керівником справами Українського Екзархату і настоятелем Володимирського кафедрального собору м. Києва, а з червня 1961 року по січень 1962 року був настоятелем подвір'я Російської Православної Церкви при Александрійському Патріархаті у місті Александрії (ОАР).

12 січня 1962 року ухваленням Святійшого Патріарха Алексія і Священного Синоду був обраний єпископом Лузьким, вікарієм Ленінградської єпархії, з дорученням керувати Ризькою єпархією. 4 лютого 1962 року відбулася хіротонія на єпископа в м. Ленінграді, у якій взяли участь митрополит Пимен (Ізвєков), архієпископ Никодим (Ротов), єпископ Кипріан (Зернов), єпископ Михаїл (Воскресенський), єпископ Михаїл (Чуб) і єпископ Никодим (Руснак).

3 червня 1962 року по жовтень 1962 року виконував обов'язки Екзарха Середньої Європи. Після утворення на території Австрії єпархії Російської Православної Церкви у жовтні 1962 року призначений єпископом Віденським і Австрійським. 12 грудня 1964 року призначений єпископом Дмитровським, вікарієм Московської єпархії, ректором Московської духовної академії і семінарії. 14 травня 1966 року зведений у сан архієпископа і призначений постійним членом Священного Синоду, Екзархом України, архієпископом Київським і Галицьким. 25 лютого 1968 року Святійшим Патріархом Алексієм зведений у сан митрополита.

1971 року Святійшим Патріархом Пименом удостоєний права носіння двох панагій.

Монах Філарет читає богослужбову літературу.

За церковні заслуги нагороджений орденами Російської Православної Церкви, Александрійського, Антіохійського, Єрусалимського, Болгарського та Грузинського, Польського, Чехословацького Патріархатів та Церков.

22 січня 1979 року Указом Президії Верховної Ради СРСР за патріотичну діяльність на захист миру нагороджений орденом «Дружби народів».

Митрополит Філарет брав участь в конференції ЮНЕСКО, присвяченій святкуванню 1000-ліття Хрещення Русі. Через хворобу Патріарха Пимена, всю роботу з підготовки та проведення святкування 1000-ліття хрещення Руси-України вів митрополит Філарет.

Створення УПЦ[ред. | ред. код]

Перше облачення Святійшого Патріарха Філарета
Ієродиякон Філарет. Тройце-Сергієва лавра. 1950 р.

Після смерті Патріарха Пимена 3 травня 1990 року Священним Синодом таємним голосуванням був обраний Місцеблюстителем Московського Патріаршого Престолу. 5 червня 1990 року Архієрейським Собором Російської Православної Церкви таємним голосуванням був обраний Місцеблюстителем на Московський Патріарший Престол. Був головою Помісного собору РПЦ 7-8 червня 1990 року. Єпископат Української Православної Церкви, за ініціативою митрополита Філарета, прийняв звернення до Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II і архієреїв Російської Православної Церкви про надання Українській Православній Церкві самостійності і незалежності в управлінні.

25-27 жовтня 1990 року Архієрейський Собор РПЦ надав УПЦ самостійність і незалежність в управлінні, а митрополит Філарет, як одноголосно обраний українським єпископатом став предстоятелем Української Православної Церкви з титулом «Митрополит Київський і усієї України». 26 жовтня 1990 року, у Софійському соборі після Божественної літургії Патріарх Алексій II оголосив рішення архієрейського собору РПЦ і вручив митрополиту Філарету Патріаршу Грамоту на право бути предстоятелем Української православної церкви.

Українська Православна Церква — Київський Патріархат[ред. | ред. код]

Після прийняття рішення Верховною Радою України 24 серпня 1991 року Акту про проголошення України незалежною державою, митрополит Філарет 1-3 листопада 1991 року скликав Помісний Собор УПЦ, який одноголосно прийняв рішення про повну канонічну незалежність, тобто автокефалію Української Православної Церкви. Собор звернувся до патріарха Алексія II і єпископату РПЦ з цим рішенням, але Архієрейський Собор РПЦ 1-2 квітня 1992 року прийняв рішення розглянути питання створення автокефальної української православної церкви на наступному помісному соборі РПЦ. Також, архієрейський собор прийняв до відома заяву митрополита Філарета про те, що він заради церковного миру, подасть прохання про відхід з київської митрополичої кафедри на найближчому Архієрейському соборі УПЦ. Проте після повернення до Києва митрополит відкинув свою обіцянку, публічно заявивши, що ці слова з нього були взяті під тиском.

На архієрейському соборі РПЦ 11-го червня 1992-го року, за порушення клятви перед Хрестом та Євангелієм та за інші самочинні дії, митрополит Філарет був позбавлений всіх ступенів священства.

Закладення наріжного каменя на місці відбудови. У центрі (справа наліво): мер Києва (1999—2006) О. Омельченко, Патріарх Філарет, архітектор Янош Віг, о. Сергій Ткачук

Філарет не визнав за собою вини і не підкорився рішенню Собору, вважаючи його неканонічним і незаконним.

25 червня 1992 року відбувся Всеукраїнський Православний Собор, на якому відбулося об'єднання незначної частини контрольованих Філаретом громад Української православної церкви і Української автокефальної православної церкви в «Українську православну церкву — Київський патріархат». Собор визнав незаконним рішення Архієрейського собору РПЦ — і Митрополита Філарета обрано заступником патріарха Київського і всієї Руси-України.

Митрополит Філарет попри всі нападки та інтриги продовжує боротися за створення в Україні «Помісної православної церкви Київського патріархату».

Церковна і громадська діяльність митрополита Філарета відзначена багатьма високими нагородами Російської Православної та інших Церков, а також орденами Трудового Червоного Прапора та Дружби народів.

День інтронізації — 22 жовтня 1995 р. На Всеукраїнському Помісному Соборі митрополита Філарета обрано Патріархом Київським і всієї Руси-України. З того часу плідно працює над розбудовою Помісної православної церкви в Україні, роблячи чимало і для об'єднання православних віруючих України в лоні Української православної церкви Київського патріархату.

У 1997 році за поданням єпископату УПЦ (МП) Архієрейський Собор РПЦ видав «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)»[8] (сану митрополита його було позбавлено на Соборі УПЦ (МП) в 1992[8]), мотивуючи це «продовженням розкольницької діяльності». На Апеляцію митрополита Філарета Вселенський Патріархат та інші Помісні Православні Церкви не дали ні ствердної ні заперечної відповіді[9][10], проте не спілкуються з УПЦ (КП) євхаристично.

Погляди[ред. | ред. код]

Патріарх Філарет звинувачує РПЦ в порушені канонів, і каже, що в 1992 році Харківський "Собор був скликаний незаконно, тому що, згідно з канонами, його повинен був скликати я, як митрополит Київський, а його скликав єпархіальний архієрей Харківський..Так само РПЦ порушує канони протягом усієї своєї історії. Наприклад, коли Російська імперія підкорила Грузію, Грузинський патріархат - католікос, що існував століттями, був ліквідований. Замість католікоса був призначений екзарх, причому росіянин, а не грузин. Аналогічна історія була і з Молдовою. Коли вона була приєднана до СРСР, то і Молдавську церкву теж приєднали до РПЦ, хоча Молдавська церква була частиною Румунської. Церкви балтійських країн теж були приєднані до РПЦ, хоча вони були у складі Константинопольського патріархату. Це все порушення церковних канонів, але ніхто не міг заперечувати, тому що і Російська імперія, і пізніше СРСР були сильними державами"[11].

Сучасна діяльність[ред. | ред. код]

Патріарх на вул. Грушевського 25 лютого 2014 року, під час Євромайдану
Патріарх у 2008 році

У березні 2013 р. від імені Української православної церкви Київського патріархату закликав українців та поляків до взаємного прощення за трагедію польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни.[12]

Під час подій грудня 2013 — січня 2014 року неодноразово висловлювався на підтримку Євромайдану.[13]

Патріарх Філарет вважає що церква допомогла постраждалим студентам, які сховались в Михайлівському монастирі бо вона має виконувати християнські заповіді: "Люби ближнього свого, як самого себе. І, оскільки, ці люди, які постраждали від міліції і не мали можливості, де сховатися, тому, вони звернулися до нас, в Михайлівський монастир, і монастир прийняв їх, напоїв чаєм, тобто, дав їм притулок. І народ це дуже високо оцінив, згадав давні часи, коли під час монгольської навали гнані татаро-монголами ховалися в храмах, зокрема, в Десятинній церкві, яка були зруйнована і загинули люди, які там рятувалися"[14].

Під час розв'язаної російськими спецслужбами війни на сході України виступив 29 серпня 2014 року у програмі Шустер Live, і виголосив проповідь про війну та мир, правду і брехню[15]. Зокрема, дав пояснення, чому Бог попустив цю війну, умови, коли Україна за одну мить переможе. 5 вересня 2014 року опублікував заяву «Новий Каїн»[16].

14 квітня 2015 року під час інтерв'ю виданню «Апостроф» порівняв дії російської влади з діями радикальних ісламістів з терористичної організації «Ісламістська держава»[17]. Крім того він висловив сподівання, що війна на Донбасі зможе об'єднати українські православні церкви[18].

Освятив пам'ятник Івану Мазепі у Полтаві та храм на честь Святого великомученика Юрія Переможця у Кобеляках[19].

2018 рік[ред. | ред. код]

20 лютого у Михайлівському Золотоверхому соборі відслужив разом з духовенством та владиками Агапітом та Епіфанієм панахиду за спокій душ розстріляних мирних учасників Революції Гідності[20].

28 лютого прийняв у своїй резиденції родичів загиблих захисників України — військовослужбовців 128-мої окремої гірсько-піхотної Закарпатської бригади і посмертно нагородив медалями «За жертовність та любов до України» воїнів, які загинули на війні з Росією. Вручаючи відзнаки вдовам та рідним загиблих Патріарх, зокрема, сказав:

«Дякую, що виховали таких синів, чоловіків, які незважаючи на свою любов до вас, віддали своє життя за Україну. Завдяки їх подвигу ми маємо свободу, а за їхню любов Господь помістить їх там де люблячі — в Царстві Небесному»[21].

2 березня зустрівся з мамою вбитої Аміни Окуєвої, журналістом за фахом Іриною Камінською на її прохання[22].

18 квітня 2018 року на зустрічі з президентом України

6 березня року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет зустрівся з оборонцями Донецького аеропорту. На початку зустрічі військовий священик Максим Бервінов вручив Предстоятелеві Київського Патріархату Подяку за молитовну та матеріальну підтримку захисників Батьківщини. Також Голова ГО Всеукраїнська спілка учасників бойових дій в АТО «Побратими України» Микола Михайлович Миньо нагородив його орденом «Захисник Української землі»[23]. 29 березня прийняв у своїй резиденції дітей з Донбасу[24]. 30 березня зустрівся із Ніком Вуйчичем[25]. 2 квітня Патріарх Філарет освятив та передав паски для бійців АТО.[26] 1 вересня разом з митрополитом Іоаном освятив капличку Архістратига Божого Михаїла в Національній академії СБУ [27][28].

18 квітня разом з Макарієм та Онуфрієм зустрівся з Петром Порошенком та офіційно передав підписи 40 архієреїв Київського патріархату, 12 архієреїв автокефальної церкви і близько 10 архієреїв Московського патріархату до Вселенського Патріарха про надання Томосу про автокефалію Української церкви[29].

19 вересня виступив із публічною лекцією в Атлантичній раді[30] та відвідав Державний департамент Сполучених Штатів Америки. Владика за участю Посла України Валерія Чалого провів зустріч із помічником Державного секретаря США у справах Європи і Євразії Уесом Мітчелом, під час якої були обговорені питання підтримки України в забезпеченні свободи, демократії, вільного сповідування віри, відстоюванні територіальної цілісності, а також значення для національної безпеки України постання визнаної Вселенським Православ’ям незалежної єдиної помісної Православної Церкви тощо[31].

21 вересня в день свята Різдва Пресвятої Богородиці Марії, Патріарх Філарет благословив початок діяльності парафії та звершив першу Божественну літургію в Свято-Миколаївському храмі м. Вадсворт штату Огайо[32].

На святкуванні Марії Магдалини у Видубицькому монастирі 2018 рік

Звершені хіротонії[ред. | ред. код]

список архієреїв МП, в хіротонії яких брав участь архієпископ і митрополит Філарет[33].

  1. Володимир (Котляров), єпископ Звенигородський, вікарій Московської єпархії, хіротонія: 30 грудня 1962;
  2. Антоній (Вакарик), єпископ Смоленський і Дорогобужський, хіротонія: 12 лютого 1965; спочив, будучи митрополитом Чернігівським і Ніжинським УПЦ МП.
  3. Борис (Скворцов), єпископ Рязанський і Касімовський, хіротонія: 21 лютого 1965, нині спочилий.
  4. Милхиседек (Лебедєв), єпископ Вологодський і Великоустюзький, хіротонія: 17 червня 1965; нині спочилий.
  5. Філарет (Вахромеєв), єпископ Тихвинський, вікарій Ленінградської єпархії, хіротонія: 24 жовтня 1965.
  6. Іонафан (Копилович), єпископ Тегільський, вікарій Берлінської єпархії, хіротонія: 28 листопада 1965; спочив, будучи архієпископом Кишинівським і Молдовським.
  7. Іоан (Сничов), єпископ Сизранський, вікарій Куйбишевський, хіротонія: 12 грудня 1965; спочив, будучи митрополитом Санкт-Петербурзьким і Ладожським, постійним членом Священного Синоду РПЦ.
  8. Ювеналій (Поярков), єпископ Зарайський, вікарій Московської єпархії, хіротонія: 26 грудня 1965.
  9. Іриней (Зуземіль), єпископ Західнонімецький, хіротонія: 30 січня 1966; спочив, будучи митрополитом Віденським і Австрійським.
  10. Діонісій (Лукін), єпископ Роттердамський, хіротонія: 20 березня 1966; спочив на своїй кафедрі.
  11. Володимир (Сабодан), єпископ Звенигородський, вікарій Московської єпархії, хіротонія: 9 липня 1966.
  12. Гермоген (Орєхов), єпископ Подільський, вікарій Московської єпархії, хіротонія: 25 листопада 1966; спочив, будучи архієпископом Краснодарським і Кубанським.
  13. Феодосій (Дикун), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 4 червня 1967; спочив, будучи митрополитом Полтавським і Кременчуцьким, УПЦ МП.
  14. Сава (Бабинець), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 30 березня 1969; спочив, будучи архиєпископом Полтавським і Кременчуцьким.
  15. Макарій (Свистун), єпископ Уманський, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 7 червня 1970; спочив будучи митрополитом Вінницьким і Могилів-Подільським, УПЦ МП.
  16. Максим (Кроха), єпископ Аргентинський і Південноамериканський, хіротонія: 26 березня 1972; нині спочилий.
  17. Вікторин (Беляєв), єпископ Пермський і Солікамський, хіротонія: 3 червня 1973; нині спочилий.
  18. Платон (Удовенко), єпископ Аргентинський і Південноамериканський, хіротонія: 16 грудня 1973;
  19. Іов (Тивонюк), єпископ Зарайський, вікарій Московської єпархії, хіротонія: 3 січня 1975;
  20. Кирило (Гундяєв), єпископ Виборзький, вікарій Ленінградської єпархії, хіротонія: 14 березня 1976; нині Патріарх Московський і всєя Русі, РПЦ.
  21. Гліб (Смирнов), єпископ Орловський і Брянський, хіротонія: 9 травня 1976; нині спочилий.
  22. Валентин (Міщук), єпископ Уфимський і Стерлітамакський, хіротонія: 25 липня 1976;
  23. Никанор (Юхимюк), єпископ Подольський, вікарій Московської єпархії, хіротонія: 30 листопада 1979; спочив, будучи архієпископом Сумським і Охтирським УПЦ МП.

Список архієреїв Українського екзархату, УПЦ КП та УПЦ МП, хіротонії на єпископа яких очолив спочатку як Екзарх України в сані митрополита, згодом — як заступник Патріарха, а з 1995 у сані Патріарха — Філарет.

  1. Микола (Бичковський), єпископ Курський і Білгородський, хіротонія: 28 липня 1971; спочив на своїй кафедрі.
  2. Варлаам (Іллющенко), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 22 жовтня 1972; спочив, будучи архієпископом Дніпропетровським і Запорізьким.
  3. Агафангел (Савін), єпископ Вінницький і Брацлавський, хіротонія: 16 листопада 1975;
  4. Севастіан (Пилипчук), єпископ Кіровоградський і Миколаївський, хіротонія: 16 жовтня 1978; нині спочилий.
  5. Іоан (Бондарчук), єпископ Житомирський і Овруцький, хіротонія: 23 жовтня 1978; спочив, будучи митрополитом Луцьким і Волинським, УПЦ КП.
  6. Лазар (Швець), єпископ Аргентинський і Південноамериканський, хіротонія: 18 квітня 1980;
  7. Антоній (Москаленко), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 13 жовтня 1986;
  8. Паладій (Шиман), єпископ Переяслав-Хмельницький, хіротонія: 8 лютого 1987; спочив єпископом Іжевським і Удмуртським.
  9. Марк (Петровций), єпископ Кременецький, вікарій Львівської єпархії, хіротонія: 28 липня 1988;
  10. Іонакій (Кобзєв), єпископ Слов'янський, вікарій Донецької єпархії, хіротонія: 13 грудня 1988;
  11. Іонафан (Єлецьких), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 22 квітня 1989;
  12. Євфімій (Шутак), єпископ Мукачівський і Ужгородський, хіротонія: 28 липня 1989; спочив на своїй кафедрі, УПЦ МП.
  13. Василій (Васильцев), єпископ Кіровоградський і Миколаївський, хіротонія: 1 жовтня 1989; спочив на своїй кафедрі, УПЦ МП.
  14. Варфоломій (Ващук), єпископ Волинський і Рівненський, хіротонія: 24 лютого 1990;
  15. Нифонт (Солодуха), єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський, хіротонія: 31 березня 1990;
  16. Андрій (Горак), єпископ Львівський і Дрогобицький, хіротонія: 18 квітня 1990;
  17. Гліб (Савін), єпископ Дніпропетровський і Запорізький, хіротонія: 2 серпня 1990; спочив на кафедрі Білоруського екзархату.
  18. Василій (Златолінський), єпископ Сімферопольський і Кримський, хіротонія: 2 грудня 1990; нині на спокої, УПЦ МП.
  19. Онуфрій (Березовський), єпископ Чернівецький і Буковинський, хіротонія: 9 грудня 1990, УПЦ МП.
  20. Яків (Панчук), єпископ Почаївський, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 14 грудня 1990; спочив, будучи митрополитом Луцьким і Волинським УПЦ КП.
  21. Сергій (Генсицький), єпископ Кременецький, вікарій Тернопільської єпархії, хіротонія: 17 лютого 1991;
  22. Іларіон (Шукало), єпископ Івано-Франківський і Коломийський, хіротонія: 29 вересня 1991;
  23. Аліпій (Погрібняк), єпископ Донецький і Луганський, хіротонія: 6 жовтня 1991; нині на спокої УПЦ МП.
  24. Спиридон (Бабський), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 7 червня 1992; нині виключений із УПЦ КП та УПЦ МП.
  25. ВАРСОНОФІЙ (МАЗУРАК), єпископ Івано-Франківський і Коломийський, хіротонія: 8 червня 1992; перейшов в юрисдикцію УПЦ МП.
  26. АНТОНІЙ (МАСЕНДИЧ), єпископ Переяславський і Січеславський, хіротонія: 9 вересня 1992; повернувся в юрисдикцію МП і помер в сані єпископа Барнаульського.
  27. ВОЛОДИМИР (РОМАНЮК), єпископ Білоцерківський, хіротонія: 10 вересня 1992; спочив в сані Патріарха Київського і всієї Руси-України († 14 липня 1995).
  28. СОФРОНІЙ (ВЛАСОВ), єпископ Вінницький і Брацлавський, хіротонія: 15 вересня 1992; перейшов в юрисдикцію УПЦ МП.
  29. РОМАН (БЛАЩУК), єпископ Рівненський і Острозький, хіротонія: 16 вересня 1992; нині в складі єпископату УАПЦ
  30. СЕРАФИМ (ВЕРЗУН), єпископ Житомирський і Овруцький, хіротонія: 25 вересня 1992; нині на спокої.
  31. НЕСТОР (КУЛІШ), єпископ Черкаський і Чигиринський, хіротонія: 15 листопада 1992; будучи почислений на спокій перейшов у МП.
  32. ПОЛІКАРП (ГУЦ), єпископ Донецький і Луганський, хіротонія: 10 квітня 1993, спочив на своїй кафедрі, УПЦ КП.
  33. ОЛЕКСІЙ (ЦАРУК), єпископ Миколаївський, хіротонія: 7 липня 1993; спочив, УПЦ КП.
  34. ВОЛОДИМИР (ЛАДИКА), єпископ Вінницький і Брацлавський, хіротонія: 13 березня 1993;
  35. ОЛЕКСАНДР (РЕШЕТНЯК), єпископ Білоцерківський, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 16 січня 1994, УПЦ КП.
  36. ДАНИЇЛ (ЧОКАЛЮК), єпископ Вишгородський, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 23 січня 1994; спочив митрополитом Рівненським і Острозьким, УПЦ КП.
  37. АДРІАН (СТАРИНА), єпископ Запорізький і Дніпропетровський, хіротонія: 6 лютого 1994;
  38. ІЗЯСЛАВ (КАРГА), єпископ Нікопольський, вікарій Дніпропетровсько-Запорізької єпархії, хіротонія: 11 вересня 1994;
  39. ФЕОДОСІЙ (ПЕЦИНА), єпископ Дрогобицький і Самбірський, хіротонія: 4 грудня 1994; будучи почислений на спокій перейшов до УАПЦ.
  40. ВАРЛААМ (ПИЛИПИШИН), єпископ Чернігівський і Сумський, хіротонія: 14 грудня 1994;
  41. ІОАСАФ (ШИБАЄВ), єпископ Білгородський і Обоянський, хіротонія: 19 лютого 1995, УПЦ КП.
  42. ВАРУХ (ТИЩЕНКОВ), єпископ Тобольський і Єнісейський, хіротонія: 23 лютого 1995, УПЦ КП.
  43. ІОВ (ПАВЛИШИН), єпископ Кременецький і Збаразький, хіротонія: 11 травня 1995;
  44. ГРИГОРІЙ (КАЧАН), єпископ Мелітопольський, вікарій Дніпропетровської єпархії, хіротонія: 10 жовтня 1995;
  45. ГЕРОНТІЙ (ХОВАНСЬКИЙ), єпископ Сумський і Охтирський, хіротонія: 24 березня 1996. На спокої.
  46. ІОАН (ЗІНОВ'ЄВ), єпископ Донецький і Луганський, хіротонія: 18 липня 1996; будучи почислений на спокій в УПЦ КП, перейшов у РПЦЗ.
  47. АНТОНІЙ (МАХОТА), єпископ Сімферопольський і Кримський, хіротонія: 21 липня 1996;
  48. ВОЛОДИМИР (ПОЛІЩУК), єпископ Івано-Франківський і Коломийський, хіротонія: 23 лютого 1997. На спокої.
  49. ІОАСАФ (ВАСИЛИКІВ), єпископ Донецький і Луганський, хіротонія: 6 квітня 1997;
  50. ПАНКРАТІЙ (ТАРНАВСЬКИЙ), єпископ Вінницький і Брацлавський, хіротонія: 27 липня 1997; спочив, будучи на спокої.
  51. ХРИСТОФОР (СІТСАС), єпископ Сурозький, хіротонія: 2 жовтня 1997 На спокої, УПЦ КП.
  52. НИКОН (КАЛЕМБЕР), єпископ Кіцманський і Заставненський, хіротонія: 12 жовтня 1997; спочив, будучи на Чернігівській кафедрі УПЦ КП.
  53. ДАМІАН (ЗАМАРАЄВ), єпископ Херсонський і Таврійський, хіротонія: 19 жовтня 1997, УПЦ КП.
  54. ПЕТРО (ПЕТРУСЬ), єпископ Львівський і Яворівський, хіротонія: 30 жовтня 1997; нині поза штатом УПЦ КП.
  55. ЮРІЙ (ЮРЧИК), єпископ Донецький і Луганський, хіротонія: 14 травня 1999. Бувши виключений зі складу єпископату УПЦ Київського КП перейшов до УГКЦ.
  56. ТИМОФІЙ (КУТАЛЬЯНОС), єпископ Корсунський, хіротонія: 26 березня 2000. Спочив як митрополит Корсунський, екзарх УПЦ КП в Греції.
  57. ДИМИТРІЙ (РУДЮК), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 16 липня 2000,
  58. КЛИМЕНТ (КУЩ), єпископ Сімферопольський і Кримський, хіротонія: 23 липня 2000, УПЦ КП.
  59. МИХАЇЛ (ЗІНКЕВИЧ), єпископ Сумський і Охтирський, хіротонія: 22 жовтня 2000, УПЦ КП.
  60. ФЛАВІАН (ПАСІЧНИК), єпископ Харківський і Богодухівський, хіротонія: 5 листопада 2000, УПЦ КП. Нині на спокої.
  61. ПАЇСІЙ (ДМОХОВСЬКИЙ), єпископ Одеський і Балтський, хіротонія: 30 вересня 2001 УПЦ КП. Почислений на спокій, перейшов до Греко-Католицької Церкви.
  62. СТЕПАН (БІЛЯК), єпископ Бориспільський, керуючий Українським Православним Вікаріатом УПЦ КП в США і Канаді, хіротонія: 19 травня 2002 Спочив у сані архієпископа.
  63. ЄВСЕВІЙ (ПОЛІТИЛО), єпископ Полтавський і Кременчуцький, хіротонія: 7 липня 2002
  64. СЕРГІЙ (ГОРОБЦОВ), єпископ Слов'янський, вікарій Донецької єпархії, хіротонія: 14 грудня 2002,
  65. ВСЕВОЛОД (МАТВІЄВСЬКИЙ), єпископ Луганський і Старобільський, хіротонія: 28 березня 2003,
  66. ІОАН (ЯРЕМЕНКО), хіротонія: 30 березня 2003, УПЦ КП.
  67. КИРИЛ (МИХАЙЛЮК), єпископ Ужгородський і Закарпатський, хіротонія: 3 серпня 2003, УПЦ КП.
  68. МЕФОДІЙ (СРІБНЯК), єпископ Сумський і Охтирський хіротонія: 6 червня 2004 УПЦ КП.
  69. ФЕОДОСІЙ (ПАЙКУШ), єпископ Чернігівський і Ніжинський, хіротонія 28 липня 2004,
  70. ХРИЗОСТОМ (БАКОМІТРОС), єпископ Херсонеський, хіротонія: 14 травня 2005, УПЦ КП.
  71. ФІЛАРЕТ (ПАНКУ), єпископ Фалештський і Східно-Молдовський, хіротонія: 31 липня 2005, УПЦ КП.
  72. ОНУФРІЙ (ХАВРУК), єпископ Дерманський, вікарій Рівненської єпархії, хіротонія: 30 жовтня 2005
  73. МИХАЇЛ (БОНДАРЧУК), єпископ Полтавський і Кременчуцький, хіротонія: 1 січня 2006 Відмовився від керівництва єпархією, перейшов до УАПЦ.
  74. НЕСТОР (ПИСИК), єпископ Тернопільський і Бучацький, хіротонія: 5 березня 2006, УПЦ КП.
  75. ФЕДІР (БУБНЮК), єпископ Полтавський і Кременчуцький, хіротонія: 12 листопада 2006, УПЦ КП.
  76. СЕВАСТІАН (ВОЗНЯК), хіротонія: 14 грудня 2006 На спокої.
  77. МАТФЕЙ (ШЕВЧУК), хіротонія: 17 грудня 2006,
  78. ІЛАРІОН (ПРОЦИК), хіротонія 14 травня 2008
  79. ЄВСТРАТІЙ (ЗОРЯ) хіротонія: 25 травня 2008,
  80. ПЕТРО (МОСКАЛЬОВ), єпископ Валуйський, вікарій Білгородсько-Обоянської єпархії, хіротонія: 13 грудня 2008, УПЦ КП.
  81. МАРК (ЛЕВКІВ), єпископ Кіровоградський і Голованівський, хіротонія: 1 лютого 2009, УПЦ КП.
  82. ПАВЛО (КРАВЧУК), єпископ Тернопільський і Теребовлянський, хіротонія: 30 березня 2009, УПЦ КП.
  83. ЕПІФАНІЙ (ДУМЕНКО), єпископ Вишгородський, вікарій Київської єпархії, хіротонія: 15 листопада 2009, УПЦ КП.
  84. СИМЕОН (ЗІНКЕВИЧ), єпископ Дніпропетровський і Павлоградський, хіротонія: 21 листопада 2009, УПЦ КП.
  85. ТИХОН (ПЕТРАНЮК), єпископ Луганський і Старобільський, хіротонія: 22 листопада 2009, УПЦ КП.

Фотогалерея[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

  • Орден Свободи (23 січня 2009) — за багатолітню плідну церковну діяльність та утвердження ідеалів духовності, милосердя і злагоди в суспільстві[34]
  • Орден князя Ярослава Мудрого:
    Нагороди Патріарха Філарета на виставці в Андріївській церкві
    • I ступеня (22 липня 2008) — за визначний особистий внесок в утвердження духовності, гуманізму та милосердя, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди 1020-річчя хрещення Київської Русі[35]
    • II ступеня (18 жовтня 2006) — за визначний особистий внесок у розбудову помісної православної церкви в Україні, багатолітню церковну діяльність в утвердження ідеалів духовності, милосердя і міжконфесійної злагоди в суспільстві[36]
    • III ступеня (23 січня 2004) — за визначний особистий внесок в утвердження православ'я в Україні, розвиток міжконфесійних зв'язків, багаторічну плідну релігійну, миротворчу і благодійну діяльність та з нагоди 75-річчя від дня народження[37]
    • IV ступеня (25 червня 2002) — за визначні особисті заслуги перед Україною в сфері державно-церковних відносин, багаторічну плідну релігійну діяльність[38]
    • V ступеня (21 серпня 1999) — за багаторічну плідну церковну діяльність, вагомий особистий внесок в утвердження засад християнської моралі в суспільстві[39]
  • Відзнака Президента України — Хрест Івана Мазепи (20 січня 2010) — за визначний особистий внесок у духовне збагачення українського народу, багатолітню плідну церковну діяльність[40]
  • У 2010 році Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко вручила Святішому Владиці найвищу урядову нагороду — Почесну грамоту Кабінету міністрів України.
Нагороди Філарета

22 січня 2014 року відмовився від ордену «За заслуги» І ступеня, яким його нагородив Віктор Янукович[41] та ордена святого апостола Іоана Богослова, яким його нагородив Священний Синод Київського патріархату у зв'язку з його 85-літтям, та сказав: в умовах, які сьогодні склалися в Україні, коли загинули люди, а в центрі Києва триває жорстоке протистояння, я прошу не вручати мені нагород[42].

  • Орден «Єдність і честь»
  • Орден спілки офіцерів України «За заслуги».
  • Медаль «Японсько-Українська дружба»
  • Почесна відзнака «Золотий клейнод родини Мазеп».
  • Відзнака «Микільський військовий собор».
  • Золота Медаль Тараса Шевченка (СВУ).
  • Орден пошани.
  • Відзнака «Благовіщенська церква при Київо-Могилянській академії».
  • Відзнака «Князь Іван Мазепа».
  • Нагорода Головного управління культурної спадщини «Церква Успіння Богородиці Пирогощої» І ступеня.
  • орден «Захисник Української землі» (6 березня 2018 рік[23])
Нагороди Філарета

СРСР[ред. | ред. код]

Церковні нагороди[ред. | ред. код]

За церковні заслуги нагороджений орденами Російської Православної Церкви, Александрійського, Антіохійського, Єрусалимського, Болгарського та Грузинського, Польського, Чехословацького Патріархатів та Церков.

В 1999 році згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійшого Патріарха Філарета нагороджено Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого І ступеня.

У 2004 році згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійшого Патріарха Філарета нагороджено Орденом Святого апостола Андрія Первозваного.[43][44][45]

Відгуки[ред. | ред. код]

Журналістка Ірина Камінська мати Аміни Окуєвої при зустрічі з патр. Філаретом, висловилась так: «Все чим займаєтеся Ви — це спроба вирватися від ярма Росії і я прекрасно розумію наскільки це небезпечно. Також я знаю, що свобода вартує тоді чогось, коли є люди, які готові віддати своє життя. Моя Аміна віддала своє життя за свободу українського народу»[22].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статут про управління Української Православної Церкви Київський патріархат, IV. ПАТРІАРХ, пункт 1: «Предстоятелем Української Православної Церкви Київського Патріархату є Патріарх, який носить титул: „Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України“.»
  2. Акт об отлучении от Церкви монаха Филарета (Денисенко): Архиерейский Собор 2008 Русской Православной Церкви
  3. Філарет пояснив, чому Вселенський патріархат заговорив про анафему Мазепі (uk). Процитовано 2018-09-22. 
  4. Вселенський патріархат зняв анафему з Філарета й Макарія і визнав їх канонічними. Укрінформ. 11 жовтня 2018. 
  5. The Ecumenical Patriarchate of Constantinople: Announcement (11/10/2018) (англ.). The Ecumenical Patriarchate of Constantinople - Official Website. 11 жовтня 2018. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018. 
  6. Andreas, Loudaros (11 жовтня 2018). BREAKING NEWS: EP reinstates Ukraine’s Patriarch Filaret, Archbishop Makariy (англ.). Orthodoxia.info. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018. 
  7. Денисенко Антон Дмитриевич красноармеец. https://pamyat-naroda.ru. 
  8. а б (рос.) «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)» (1997)
  9. Добровольский М. Положение церковных дел на Украине // Вестник Русского Студенческого Христианского Движения. — Париж — Нью-Йорк, 1992. — II-1992, № 165. — С. 238—247.
  10. Официальная часть // Журнал Московской Патриархии. — 1992. — № 8. — С. VII—X.
  11. Rbc.ua. Патріарх Філарет: Ми готові прийняти всіх архієреїв УПЦ МП в нову помісну церкву. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-09-17. 
  12. Філарет від імені УПЦ КП попросив пробачення у поляків і пробачив їм
  13. [1]
  14. Филарет. Интервью / Филарет. Эхо Москвы (ru). Процитовано 2018-09-20. 
  15. Патріарх Філарет на Шустер Live 29 08 2014 // youtube
  16. Патріарх Філарет закликає кремлівського Каїна отямитися. Інакше — прокляття і вічне осудження. // 05 вересня 2014, 19:19
  17. Патріарх Філарет порівняв Кремль із терористами «Ісламської держави»
  18. Филарет: Церкви объединяются на фоне событий в Донбассе
  19. Дубина, Олег. Погляд через об’єктив: Філарет. doa.in.ua (uk-ua). Процитовано 2017-02-12. 
  20. Патріарх Філарет про Героїв Небесної сотні: "Доки в Україні будуть такі мужні сини та дочки - Україна незборима" - Релігійна правда. Релігійна правда (uk-UA). 2018-02-20. Процитовано 2018-04-02. 
  21. Посмертне нагородження захисників України. www.cerkva.info. Процитовано 2018-04-02. 
  22. а б Патріарх Філарет зустрівся з мамою Аміни Окуєвої. www.cerkva.info. Процитовано 2018-04-02. 
  23. а б Оборонці Донецького аеропорту нагородили Патріарха Філарета. www.cerkva.info. Процитовано 2018-04-02. 
  24. Діти Донбасу завітали до Предстоятеля Української Церкви. www.cerkva.info. Процитовано 2018-04-02. 
  25. Патріарх Філарет зустрівся з Ніком Вуйчичем (Відео). www.cerkva.info. Процитовано 2018-04-02. 
  26. Патріарх Філарет освятив та передав паски для бійців АТО. www.cerkva.info. Процитовано 2018-04-02. 
  27. Під захистом Архістратига. suvd.com.ua. Процитовано 2018-09-03. 
  28. України, Академія СБ. В Академії СБУ освятили каплицю на честь Архистратига Михаїла (відео). Академія СБ України (en). Процитовано 2018-09-03. 
  29. Процедура отримання Томосу про автокефалію ще триває - Філарет (uk). Процитовано 2018-09-20. 
  30. Патріарх Філарет виступив з лекцією в Атлантичній раді (Atlantic Council) (+ВІДЕО). www.cerkva.info. Процитовано 2018-09-22. 
  31. Предстоятель Київського Патріархату відвідав Державний департамент Сполучених Штатів Америки. www.cerkva.info. Процитовано 2018-09-22. 
  32. Божественна літургія у Свято-Миколаївському храмі м. Вадсворт штату Огайо. www.cerkva.info. Процитовано 2018-09-22. 
  33. Щодо ролі патріарха Філарета в архієрейських хіротоніях » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua (ru). Процитовано 2018-05-28. 
  34. Указ Президента України № 40/2009 від 23 січня 2009 року «Про нагородження орденом Свободи»
  35. Указ Президента України № 653/2008 від 22 липня 2008 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  36. Указ Президента України № 890/2006 від 18 жовтня 2006 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  37. Указ Президента України № 88/2004 від 23 січня 2004 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  38. Указ Президента України № 583/2002 від 25 червня 2002 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  39. Указ Президента України № 1059/99 від 21 серпня 1999 року «Про нагородження відзнаками Президента України»
  40. Указ Президента України № 52/2010 від 20 січня 2010 року «Про нагородження відзнакою Президента України — Хрест Івана Мазепи»
  41. Указ Президента України № 27/2014 від 22 січня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності та Свободи України»
  42. Прошу не вручати нагород
  43. Орден Святого апостола Андрія Первозваного (УПЦ КП) — невідомий ?
  44. наградная система Украинской Православной Церкви По состоянию на 1 ноября 2011 года
  45. Общецерковные награды Украинской Православной Церкви

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: РПЦ: Місценаглядач Московського Патріаршого престолу
5 червня10 червня 1990
Наступник:
Пімен
(патріарх)
Алексій II
(патріарх)
Попередник: УПЦ (МП): Блаженніший Митрополит Київський і всієї України
19901992
Наступник:
Володимир (Сабодан)
Попередник: УПЦ-КП: Патріарх Київський і всієї Руси—України
1995
Наступник:
Володимир (Романюк)