Філет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Філет
Antikythera philosopher.JPG
Народився прибл. 340 до н. е.
Кос
Помер прибл. 285 до н. е.
Кос
Підданство Держава Птолемеїв
Національність грек
Діяльність поет, граматик
Відомі учні Зенодот, Теокріт[1][2] і Гермесіанакт
Володіє мовами давньогрецька
Батько Телеф
Мати Евктіона

Філет або Філіт (дав.-гр. Φιλίτας, близько 340 до н. е. — бл. 285 до н. е.) — давньогрецький поет та граматик часів еллінізму.

Життєпис[ред. | ред. код]

Про родину Філета замало відомостей. Народився на острові Кос. Здобув класичну освіту. Захопився складанням віршів. Створив поетичну школу (одним з учнів Філета був Теокріт). У 310 році до н. е. острів було захоплено Птолемеєм I.

У 297 році до н. е. на запрошення царя Філет перебрався до Александрії Єгипетської, де став учителем спадкоємця трону Птолемея. Крім того давав приватні уроки, зокрема Зенодоту. Наприкінці 290-х або на початку 280-х років до н. е. повернувся до Косу, де очолив групу інтелектуалів. тут його учнями стали Гермесіанакт та Арат. Помер приблизно у 285 році до н. е.

Творчість[ред. | ред. код]

Досяг успіхів у граматиці, який приділяв увагу поряд з поезією. Філет був автором словника рідкісних слів, місцевих діалектів та технічних термінів. Втім з цієї праці на тепер збереглося лише декілька уривків. Займався вивчення творчості Гомера, пояснюючи вилови, що використовувалися в «Одіссеї» та «Ілліаді».

З поезії Філета відомо про 4 твори: «Деметра» (елегія у вигляді двовірша), Гермес (писано гексаметром, мав структуру гімну), «Іграшки» (епіграми еротичного змісту), «Телеф».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Konstantinos Spanoudakis, Philetas of Cos, Leiden, Brill, coll. " Mnemosyne, Supplements, 229 ",‎ 2002 (ISBN 90-04-12428-4) (англ.)
  • Emanuele Dettori, Filita grammatico: Testimonianze e frammenti: introduzione, edizione e commento, Rome, Quasar,‎ 2000. (італ.)
  1. Филет // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1902. — Т. XXXVа. — С. 743.
  2. Ф. Зелинский Феокрит // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1904. — Т. XLIа. — С. 921–923.