Філонов Павло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Павло Миколайович Філонов
рос. Павел Николаевич Филонов
Filonov Selfportrait 1921.JPG
Автопортрет. 1921
Дата народження 8 січня 1883(1883-01-08)
Місце народження Москва, Російська імперія
Дата смерті 3 грудня 1941(1941-12-03) (58 років)
Місце смерті Санкт-Петербург, СРСР
Місце поховання Серафимівське кладовище[d]
Національність росіянин
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія,СРСР СРСР
Напрямок Авангардизм, Футуризм, Аналітичне мистецтво
Роки творчості 1910–1941
Твори «Голови», «Формула петроградського пролетаріату», «Дві голови», «Коні», «Ударники»
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Павло Миколайович Філонов (8 січня 1883(18830108), Москва — 3 грудня 1941, Ленінград) — російський, радянський художник (художник-дослідник, як він сам себе офіційно називав), поет, один з лідерів російського авангарду; засновник, теоретик, практик і вчитель аналітичного мистецтва — унікального напряму живопису і графіки першої половини XX століття, направленого на їх реформу, який впливав і продовжує впливати на творчі умонастрої багатьох художників і літераторів новітнього часу.

Біографія[ред.ред. код]

1882–1913[ред.ред. код]

Павло Миколайович народився в Москві 27 грудня 1882 року за старим стилем, тобто 8 січня 1883 — за новим, але батьки Філонова, як він сам писав, — «міщани міста Рязані»; усі численні члени родини значилися в податкових книгах і породинних списках Рязанської міщанської управи до 1917 року.

Батько — Микола Івановмч, селянин села Реневка Єфремовського повіту Тульської губернії[1], до серпня 1880 року — «безпрізвищний»; імовірно, за ним прізвище «Філонов» було закріплено під час переїзду сім'ї в Москву.

Філонов указує, що батько працював кучером, візником. Про матір, Любов Миколаївну, він повідомляє лише те, що вона брала білизну в прання.

1894−1897 — учень міської («Каретнорядной») парафіяльної школи (Москва), яку закінчив з відзнакою; за рік до того від сухот померла мати[2][3][4].

Після переїзду до Петербурга 1897 року Філонов вступив до мальовничо-художніх майстерень і після їх закінчення працював «у малярно-художній справі». Паралельно, з 1898 року відвідував вечірні малювальні класи Спілки заохочення мистецтв, а починаючи з 1903 року — вчився в приватній майстерні академіка Лева Дмитрієва-Кавказького (1849–1916).

У 1905–1907 роках подорожував по Волзі, Кавказу, відвідав Єрусалим.

Завершивши зайняття в приватній майстерні, Філонов намагався тричі вступити до Петербурзької Академії мистецтв; 1908 року його прийнято вільним слухачем у школу при Академії мистецтв, з якої він «добровільно вийшов» 1910 року.

На 1910 рік припадає участь Філонова у виставці «Спілки молоді», створеної за ініціативою Волдемара Матвія, Олени Гуро і Михайла Матюшина; до зими 1910 р — «перша картина» (за твердженням самого художника) — «Голови» (картон, олія, 28,5 × 47,5 см). Філонов бере участь у виставках і заходах «Союзу», до його розпаду в 1914 році. До цього періоду належать «Бенкет королів», 1913 (полотно, олія, 175 × 215 см), «Селянська сім'я», 1914 (полотно, олія, 159 × 128 см), «Чоловік і жінка», 1912–1913 (папір, змішана техніка, 31 × 23,3 см), а також численні роботи на папері і картоні, які він (вже) називає «формулами»: формула квітки, городового, пролетаріату тощо.

У 1912 році пише статтю «Канон і закон», де вже ясно сформульовані принципи аналітичного мистецтва: антикубізм, принцип «органічного» — від частки до загального. Філонов не відривається від природи, як кубісти, але прагне її осягнути, аналізуючи елементи форми в їх безперервному розвитку.

Художник подорожує по Італії, Франції і в 1913 році пише декорації для постановки трагедії Маяковського «Володимир Маяковський» в театрі петербурзького Луна-парку.

Перший маніфест аналітичного мистецтва «Зроблені картини»[ред.ред. код]

У березні 1914 року П. Філонов, А. Кирилова[5], Давид Какабадзе, Е. Лассон-Спірова (учасниця виставки «Спілки молоді»[6]) і Е. Псковитинов випустили маніфест «Інтимна майстерня живописців і малювальників „Зроблені картини“» (позначка: «Видавництво „Світовий розквіт“», на обкладинці репродукція — філонівський «Бенкет королів»). Ця перша друкарська декларація аналітичного мистецтва — єдине свідоцтво існування товариства, де проголошується реабілітація живопису (на противагу концепції і методу Казимира Малевича, «мальованому анекдоту» Володимира Татліна

«

Наша мета - створювати картини і малюнки, зроблені з усією привабливістю наполегливої роботи, оскільки ми знаємо, що найцінніше в картині і малюнку - це могутня робота людини над річчю, в якій він розкриває себе і свою безсмертну душу. ...

Стосовно живопису ми говоримо, що боготворимо його, коли він увійшов і в'ївся в картину, і це ми перші відкриваємо нову еру мистецтва - століття зроблених картин і зроблених малюнків, і на нашу батьківщину переносимо центр тяжіння мистецтва, на нашу батьківщину, що створила незабутньо чудові храми, мистецтво кустарів та ікони[2].
Оригінальний текст (рос.)

Цель наша — работать картины и рисунки, сделанные со всей прелестью упорной работы, так как мы знаем, что самое ценное в картине и рисунке — это могучая работа человека над вещью, в которой он выявляет себя и свою бессмертную душу. ...Относительно живописи мы говорим, что боготворим её, введённую и въевшуюся в картину, и это мы первые открываем новую эру искусства — век сделанных картин и сделанных рисунков, и на нашу родину переносим центр тяжести искусства, на нашу родину, создавшую незабываемо дивные храмы, искусство кустарей и иконы.

 »

Кожен дотик до полотна, за Філоновим, - "одиниця дії", атом - завжди діє одночасно і формою і кольором. Згодом (у "Доповіді" 1923 року, і надалі) Павло Філонов розвивав тези маніфесту : "Наполегливо і точно малюй кожен атом. Наполегливо і точно вводь виявлений колір в кожен атом, щоб він туди в'їдався, як тепло в тіло або органічно був пов'язаний з формою, як в природі клітковина квітки з кольором".

Філонову важливі методи, якими діє природа, а не її форми[7]. Художник вказує на відсутність для нього принципової різниці між формою, якою творять, - "украй правий реаліст і лівий безпредметник, і усі наявні різновиди усіх течій і майстрів у всіх і в будь-якому способі і сорті застосування матеріалу і в мистецтві, і у виробництві - усі поголовно працюють однією і тією ж і тільки однією лише реалістичною формою, іншої форми нема і не може бути"[2][3][8].

1915 — 1941[ред.ред. код]

1915 року Філонов намалював "Квіти світового розквіту" (полотно, олія, 154,5 × 117 см), яка увійде до циклу "Введення у світовий розквіт".

Восени 1916 року мобілізований на війну і спрямований на Румунський фронт рядовим 2-го полку Балтійської морської дивізії. Бере активну участь в революції й обіймає посади голови Виконавчого військово-революційного комітету Придунайського краю в Ізмаїлі тощо.

У 1918 році повернувся до Петрограду і взяв участь у Першій вільній виставці творів художників усіх напрямів - грандіозній виставці в Зимовому палаці. Віктор Шкловский вітає художника, відмічаючи "величезний розмах, пафос великого майстра". На виставці були представлені роботи з циклу "Вступ у світовий розквіт". Дві роботи: "Мати", 1916 р. і "Переможець міста", 1914-1915 рр. (обидві - змішана техніка на картоні або папері) Філонов подарував державі.

1922 року дарує дві роботи Російському музеєві (зокрема - "Формулу петроградського пролетаріату", 1920 - 1921 роки - полотно, олія, 154 × 117 см).

На 1922 рік припадає спроба Філонова реорганізувати факультети живопису і скульптури Академії мистецтв у Петрограді - безуспішна; ідеї Філонова не знаходять офіційної підтримки. Але Філонов прочитав низку лекцій з теорії та "ідеології" аналітичного мистецтва. Кінцевим результатом була "Декларація "Світового розквіту"" - найважливіший документ аналітичного мистецтва.

У ній Філонов наполягає, що, окрім форми і кольору, є цілий світ невидимих явищ, які не бачить "зряче око", але осягає "обізнане око", з його інтуїцією і знанням. Художник представляє ці явища "формою що винаходиться", тобто безпредметно.

Спроба художника зорово відтворити паралельний природі світ, тобто піти від реальності в те, що винаходиться, абстрактне, попри революційно-пролетарську фразеологію Філонова, стає небезпечною утопією. Поступово навколо художника зводиться стіна ізоляції і відкидання. Філонов намагається утриматися, створюючи групу "майстрів аналітичного мистецтва" - МАИ.

1927 року МАИ виставляється у Будинку друку і бере участь у виставі "Ревізор" Гоголя.

1932 року видавництво "Academia" запропонувало групі учнів Павла Філонова ілюструвати фінський епос Калевала під художнім керівництвом Філонова. Робота йшла строго за принципом аналітичного методу Філонова[9]. Над оформленням книги працювали: Тетяна Глєбова, Аліса Порєт, О. Борцова, К. Вахрамеєв, Софія Закліковська, Павло Зальцман, Н. Іванова, Е. Лєсов, М. Макаров, Н. Соболєва, Л. Тагрина, М. Цибасов.

У 1930-х роках Філонов не виконує робіт на замовлення, викладає безкоштовно; отримує зрідка пенсію як "науковець 3-го розряду" (або ж - "художник-дослідник", згідно з Філоновим). Майстер голодує, економить на чаї і картоплі, живлячись перепічками, але не забуваючи про щіпку махорки. Він часто пише олійними фарбами на папері або картоні (багато шедеврів, як "Формула імперіалізму", 1925, 69,2 × 38,2 см; "Нарвські ворота", 1929 , 88 × 62 см; "Тварини", 1930, 67,5 × 91 см; одна з останніх робіт Філонова - "Лики", 1940, 64 × 56 см).

На цей період припадають також важливі роботи на полотні, як два варіанти "Формули весни", 1927-1929 роки (друге монументальне полотно - 250 × 285 см), "Жива голова", 1923 рік, 85 × 78 см; динамічне - "Без назви", 1923, 79 × 99 см і "Композиція", 1928-1929 рр., 71 × 83 см.

3 грудня 1941 року помер від голоду в блокадному Ленінграді. Художниця Тетяна Глєбова описує прощання з учителем: "8 грудня. Була у П. М. Філонова. Електрика у нього горить, кімната має такий самий вигляд, як завжди. Роботи прекрасні, як перли сяють із стін, і як завжди в них така сила життя, що ніби вони ворушаться. Сам він лежить на столі, покритий білим, худий як мумія.

4 грудня 1941 року на зборах в ЛССх запропонували вшанувати пам'ять покійних товаришів, серед яких був і Філонов. Так було оголошено про його смерть"[10]. Павло Філонов похований на Серафімовському кладовищі, на 16 ділянці, безпосередньо біля церкви св. Серафима Саровського. У тій же могилі 1980 року похована його сестра Є. М. Глібова (Філонова).

Роботи Філонова успадкували його сестри, Марія і Євдокія Філонови, в 1970-х роках Є. М. Глібова (Філонова) (1888 - 1980) передала своє зібрання в дар Державному Російському Музею.

Адреси в Петрограді—Ленінграді[ред.ред. код]

  • 1918 — 1919 — Старо-Петергофський проспект, 44;
  • 1919 — 03.12.1941 — гуртожиток письменників імені В. І. Голубєва — вул. Літераторів, 19.

Виставки[ред.ред. код]

1929 року Російський музей збирався організувати персональну виставку П. Філонова. Роботи художника провисіли на стінах музею цілий рік; був двічі підготовлений каталог; йшла важлива полеміка в пресі і дискусії під час закритих переглядів. Проте виставка не відкрилася, попри підтримку Філонова Ісааком Бродським, видатним офіційним портретистом (Бродський прославився своїми портретами Й. Сталіна і К. Ворошилова).

У 1932-1933 роках Філонов брав участь у виставках "Художники РРФСР за 15 років", після цього часу практично, не виставлявся. Перша післявоєнна персональна виставка робіт Філонова відкрилася 18 серпня 1967 року в Новосибірську, в Картинній галереї Сибірського відділення АН СРСР[11]

1 лютого 1968 року пройшла одноденна виставка і вечір пам'яті П. Н. Філонова у Великому залі Ленінградського відділення СХ РРФСР, на вул. Велика Морська, 38.

1988 року відбулась об'ємна і значна персональна виставка в Російському музеї в Санкт-Петербурзі.

Після виставки художника в музеї Центру Жоржа Помпіду в Парижі, наприкінці 1989 - на початку 1990 року, Філонов отримує визнання як один з класиків мистецтва XX століття. У каталозі цієї виставки було відтворено декілька малюнків П. М. Філонова, копії яких під виглядом справжніх робіт перебували у зібранні Російського музею. За ініціативою Державного Російського музею було відкрито розслідування, яке проводило ФСБ Росії.

Через декілька років, за досягнутою домовленістю паризьких власників робіт Філонова і російського уряду, вказані справжні малюнки Філонова були передані в ГРМ. Художник принципово не продавав своїх робіт за кордон, залишив свою спадщину сестрам; найбільш значну частину його спадщини Є. М. Глібова передала в Російський музей.

1994 року у рамках арт-проекту "З днем народження, Павло Філонов"! Антона Кузьміна відбулося перше експонування робіт (чотири графічних (папір, туш) і одна мальована - "Композиція", полотно, олія) Павла Філонова в Єкатеринбурзі.

В липні 2006 в Російському музеї відкрилася виставка "Павло Філонов. Очевидець незримого"[12].

Літературна творчість Філонова[ред.ред. код]

Ілюстрації[ред.ред. код]

Вибрані твори[ред.ред. код]

"Майстри Аналітичного Мистецтва" (МАИ). Учні Павла Філонова[ред.ред. код]

Одна з великих шкіл російського авангарду. Створена Філоновим 1925 року Офіційно визнана 1927 року. В різні роки до складу МАИ входило до 70 художників. Творчий метод МАИ ґрунтувався на теоретичних засадах Філонова, які були розвинені в маніфесті "Зроблені картини" (Петербург, 1914 р.), в "Декларації Світового Розквіту" ("Життя мистецтва", 1923 р. Номер 20. Стор. 13) і в рукописі "Ідеологія аналітичного мистецтва і принцип зробленості". Офіційно МАИ існувала до весни 1932 року, але заняття в майстерні Павла Філонова тривали аж до його смерті в 1941 р.

  • Авлас Володимир Дмитрович (1904-1975) - член МАИ.
  • Борцова Олена Миколаївна (1903-19??) - член МАИ з 1925 до 1932 р.
  • Вахрамеєв Костянтин Васильович (1889-1934) - член МАИ з 1925 р.
  • Глєбова,Тетяна Миколаївна (1900-1985) - член МАИ з 1926 до 1931 р.
  • Гурвич Борис Ісаакович (1905-1985) - член МАИ з 1924 до 1930 р.
  • Євграфов Микола Іванович (1904-1941 (1942?)) - член МАИ з 1925 до 1932 р.
  • Закліковська Софія Людвігівна (1899-1975) - член МАИ з 1927 до 1932 р.
  • Зальцман Павло Якович (1912-1985) - член МАИ з 1930 по 1932 р.
  • Іванова Людмила Олександрівна (1904-1978)
  • Іванова Ніна Володимирівна (19??- 197?) - член МАИ до 1932 р.
  • Капітанова (Арапова) Юлія Григорівна (1889-1976) - член МАИ з 1929 до 1932 р.
  • Кибрик Євгеній Адольфович (1906-1978) - член МАИ з 1926 до 1930 р.
  • Кондратьєв Павло Михайлович (1902-1985) - член МАИ з 1927 до 1932 р.
  • Курдів Валентин Іванович (1905-1989)
  • Лукстинь Ян Карлович (1887-1938) - член МАИ з 1925 до 1926 р.
  • Макаров Михайло Костянтинович (1904-196?) - член МАИ з 1927 р.
  • Мордвинова Алевтина Євгеніївна (1900-1980) - член МАИ з 1927 р.
  • Новіков Георгій Олександрович (1898-1981) - член МАИ з 1927 по 1932 р.
  • Шмагає Аліса Іванівна (1902-1984) - член МАИ з 1925 р.
  • Сашин Андрій Тимофійович (1896-1965) - член МАИ з 1927 до 1930 р.
  • Суворов Інокентій Іванович (1898-1947) член МАИ 1925-1930 р.
  • Сулимо-Самуйлло Всеволод Ангелович (1903-1965) - член МАИ з 1926 до 1932 р.
  • Тагрина Любов Миколаївна (1884-1955) - член МАИ з 1929 р.
  • Тенісман (Теннісман) Едуард Альма (бл.1906- 1941/42) - член МАИ 1925-1930 р.
  • Хржановський Юрій Борисович (1905-1987) - член МАИ з 1927 до 1930 р.
  • Цибасов Михайло Петрович (1904-1967) - член МАИ з 1926 р.

Джерела[ред.ред. код]

Книги

  • Филонов П. Н. Пропевень о Проросли Мировой. — Пг., Журавль, 1915.
  • Филонов П. Н. Дневники. — СПб.: Азбука, 2006.
  • Филонов. Художник. Исследователь. Учитель. В 2-х тт. — М., 2006.
  • Боулт Джон Эллис, Мислер Николетта. Филонов. Аналитическое искусство. — М.: Советский художник, 1990. — 248 с. — ISBN 5-269-00078-4.
  • Павел Филонов. Реальность и миф. (сост. Правоверова А. Л.) — М.: Аграф, 2008.
  • Križ J. Pavel Nikolaevič Filonov. Praha, 1963.
  • Павел Николаевич Филонов. Под редакцией Джона Э. Боулта, Николетты Мислер, Ирины Меньшовой. /Еxperiment/Эксперимент: Журнал русской культуры. № 11. LA (USA), 2005.

Каталоги.

  • Павел Николаевич Филонов. — Л., 1930.
  • Павел Филонов. Каталог. — Л.: ГРМ, 1988.
  • Филонов и его школа. Каталог выставки. — Дюссельдорф, Кёльн, 1990.

Статті

  • Ковтун Е. Ф. Из истории русского авангарда. (П. Н. Филонов). // Ежегодник Рукописного отдела Пушкинского дома на 1977. — Л.: Наука. 1979. — С. 216−235.
  • Мосякин А. Г. Страсти по Филонову // «Огонёк», 1990, № 15 и «Смена» (Ленинград), 1990, 17-18 мая; «Огонёк», 1990, № 32, с. 20.
  • Раппапорт А. Утопия и авангард: портрет у Малевича и Филонова // «Вопросы философии», 1991, № 11.
  • Genevieve Cloutier. Velimir Chlebnikov and Pavel Filonov's "Formulae" and the Question of History in Russian Avant-Garde // Russian Literature, 65, 2009, № 4, p. 421-429.
  • Глебова Т. Н. Воспоминания о Павле Николаевиче Филонове / Публ. Е. Ф. Ковтуна // Панорама искусств. Вып. 11. — М., 1988. — С. 108-127.
  • Глебова Т. Н. Воспоминания и размышления. Соображения и возражения / Вступ. статья, подгот. текстов, коммент. Е. С. Спицыной // Еxperiment/Эксперимент: Журнал русской культуры. № 11. LA (USA), 2005. — С. 216-296.
  • Елена Спицына. Брат. О моей работе с сестрой Филонова. // Там же, С. 300-312.

Інтерв'ю, публичні виступи

  • Споров Дмитрий. Джон Боулт и Николетта Мислер о вдовах художников, исследователях и коллекционерах русского авангарда // Фонд «Устная история». — 4 марта 2014 года.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вказівку низки джерел на те, що М. І. Філонов "у минулому дворовий графа Головніна (чи Головіна) ", не можна розцінювати тільки як різночитання — графів Головніних «у природі не існувало», а у Головіних були маєтки в Єфремовському повіті; потрібно уточнити.
  2. а б в Павел Николаевич Филонов: Живопись. Графика. Из собрания Государственного Русского музея. Каталог выставки. — Ленинград: Аврора. 1988 ISBN 5-7300-0123-1
  3. а б Филонов: Художник. Исследователь. Учитель: В 2-х томах. Том I / Ответственный редактор Павел Ракитин. М.: Агей Томеш. 2006 ISBN 5-91002-007-2 (Т. 1) ISBN 5-91002-006-4
  4. Филонов Павел Николаевич — ФГУК «Государственная Третьяковская галерея»
  5. Жодне джерело, присвячене виставковій діяльності «Спілки молоді», не підтверджує її участі в експозиціях товариства, вказаної виданням (Филонов: Художник. Исследователь. Учитель: В 2-х томах. Том I / Ответственный редактор Павел Ракитин. М.: Агей Томеш. 2006 ISBN 5-91002-007-2 (Т. 1) ISBN 5-91002-006-4)
  6. 1 листопада 1913 — 10 січня 1914, Санкт-Петербург; «Пані Лассон-Спірова знайшла вдале застосування кубізму в дитячих іграшках» // Петербурзька газета, 1913, 11 листопада (Стригалев А. А. О выставочной деятельности петербургского общества художников «Союз молодёжи» / Волдемар Матвей и «Союз молодёжи». — М.: Наука. 2005. С. 356, 380, 432, 436 ISBN 5-02-033221-6)
  7. У цій тезі він успадковує принцип, добре сформульований ще Плотином, можна ще згадати слова Ганни Голубкіної: "не копіювати природу, а вчитися в неї" - і ще Іван Тургенєв вкладає у вуста свого героя: "Сама краса справа умовна. І одні лише тупі педанти і недобросовісні базіки можуть ще говорити про мистецтво, як про наслідування природи". ("Досить. Уривок із записок покійного художника" (1864) - 07/01text/0189.htm РВБ: І. С. Тургєнєв. Повне зібрання творів); але наступна теза маніфесту вже постає "пострелятивістською" антитезою першої частини висловленого тургенєвським художником - проголошується метод, що знімає протиріччя міри умовності, розширює можливості "легального" самовираження.
  8. Філонов П. Н. Ідеологія аналітичного мистецтва // Філонов: Каталог. ГРМ. Л. 1930
  9. Глебова Т. Н. О предстоящей выставке «Academia» (1976). // Павел Николаевич Филонов. Под редакцией Джона Э. Боулта, Николетты Мислер, Ирины Меньшовой. /Еxperiment/Эксперимент: Журнал русской культуры. № 11. LA (USA), 2005. С. 252-255.
  10. Глебова Т. Н. Время учения: Дополнение к воспоминаниям. // Там же, С. 231.
  11. Виставку підготували і провели сестра художника, Є. Н. Глєбова (уродж. Філонова) і співробітник Картинної галереї Михайло Янович Макаренко (Хершкович).
  12. Выставка «Павел Филонов. Очевидец незримого»

Посилання[ред.ред. код]