Філософія муїсків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Філософія муїсків — система поглядів володарів, знаті та інших мешканців держав чибча-муїсків. Вони не сформували розвиненої філософської школи. Основу складали дуалізм, етіка, часткового епістемологія і метафізика. Була тісно пов'язана за міфологією муїсків та сприйняттям ними навколишньої природи. Носіям думок були жерці.

Характеристика[ред. | ред. код]

Розуміння світу. Метафізика[ред. | ред. код]

За уявленнями муїсків Всесвіт складається з двох частин: неба та землі. При цьому на небесах живуть лише окремі боги. Усі інші (боги та люди) перебувають на землі. Початок Всесвіту становив хаос, який змінив бог-творець Чимінігагуа. Тепер завдання людини полягало запобігти падінню світ назад в хаос. Всесвіт знаходиться в рівновазі, але ця рівновага буде негайно зруйнована, якщо людина не допоможе її зберегти. Вона полягає збережені людиною рівноваги у житті та природі, людина повинна поставити себе відповідно з речами, які оточують її. Цей термін позначали слово yuluka. Встановлюється союз людини і усього навколишнього, на кшталт поєднання мікрокосмосу і макрокосмосу.

Відповідно до різних міфів та легенд, дослідники вважають, що чибча-муїски вважали центром усього Всесвіту саме Землю, з якою за допомогою гір (gwa) та скель були пов'язані Небо з зірками, Сонце та Місяць.

Центр землі (Країна Тіней) — місце проживання душ померлих, які, як і за життя, живуть в таких же будинках, обробляють поля і т. Д. У країну мертвих душі померлих переправляються через бурхливу річку в човнах і на плотах, сплетених з павутини, а потім спускаються по крутих, стрімчастих дорогам через жовту і чорну землі, що символізують день і ніч. Тому в незалежності від діяльності людини, усі потрапляють до країни Тіней. Лише шлях до неї залежить від того, як себе вела людина при житті. Души померлих можна вивати і порадитися з ними.

При цьому усе існуюче розглядалося як дуалістична модель: чоловіче доповнювалося жіночим: Сонце і Місяць, гори (уособлення чоловічої сили) і озера (sie, уособлення жіночності), чоловік і дружина.

Етика та епістемологія[ред. | ред. код]

Жерці муїсків повчали, що метою життя повинно стати досягнення мудрості, знання. Але шлях, який до неї доволі довгий, лише наприкінці життя людина може досягти цієї мети. Отримання знання дозволялом розмовляти з богом-творцем Чимінігагуа.

Передумовою для досягнення знання є відмова від матеріальної вигоди, духовне повинно стати первинним для людини, а здобуття економічного зиску — вторинним. Далі, він повинен вивчили міфи, легенди, традиції та священні місця (гори, пеечери, озера) і тим самим прийти до природи, що є сучтністю Великою Матері (Бачуе).

Не кожен міг пройти цей шлях до мудрості і знань, але кожен муїска повинен були зробити усе залежності, щоб здійснити якамога більше в цьому напрямку. При цьому людина не повинна витрачати час на лінощі: необхідно займатися якоюсь справою (землеробством, ремеслами, добуванням корисних копалень, торгівлєю). При цьому необхідно шанувати богів, зберігати свою та інших людську гідність. Останнє знайшло відображення у праві муїсків, де покарання безчестям було страшнішу за фізичне.

Політична філософія[ред. | ред. код]

Наявність мудрості, потяг до знань, самообмеження знайшли своє відображення в політичному житті муїсків, зокрема в обрядах затвердження володарів. Останні не повинні були піддаватися різним спокусам. Тому в більшості вождеств спадкоємця декілька років тримали у віддаленій місцині, де той вів усамітнений та аскетичний спосіб життя. Також існував ритуал, коли перед претендатами, що були оголені, проводили красивих та спокусливих жінок: хто не виказав своєї хтивості, той оголошувався гідним влади.

Також жерці муїсків вчили, що заради збереження рівноваги та досягнення мудрості необхідно відмовитися від завоювань, воєн, проповідували принципи гуманізму й ненасилля. Тому часто саме жерці виступали як перемовники та ініціатори припинення воєн, особливо напередодні іспанського вторгнення.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Petitpierre F. The Symbolic Landscape of the Muiscas. Studies in Comparative Religion, Vol. 9, No. 1. (Winter, 1975).
  • Ghisletti L., Los muiskas una gran civilizacion precolombina, t. 1-2, Bogota, 1954
  • Lloreda, D. (1992). Los Muiscas: Pasos perdidos. Bogota: Seguros Fenix.
  • Londoño, Eduardo 1998: Los muiscas: una reseña histórica con base en las primeras descripciones. Bogotá: Museo del Oro.