Перейти до вмісту

Філіберт I (герцог Савойський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Філіберт I
фр. Philibert Ier de Savoie Редагувати інформацію у Вікіданих
Прізвиськоle chasseur[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився7 серпня 1465[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Шамбері Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер22 квітня 1482[3] (16 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ліон, Французьке королівство[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняОткомбське абатство[6][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьаристократ Редагувати інформацію у Вікіданих
ТитулDuke of Savoyd[8][2], Prince of Piedmontd[2], Q55815794?[2] і count of Genevad Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадамагістр ордену[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
РідСавойська династія Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоАмадей IX[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиІоланда Французька Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриКарл I Савойський, Louise of Savoyd, Anne of Savoyd і Marie de Savoied Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зБьянка Марія Сфорца[10][11] Редагувати інформацію у Вікіданих

Філіберт I Мисливець (італ. Filiberto I il Cacciatore; 17 серпня 1465 — 22 вересня 1482) — герцог Савойський в 1472—1482 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з Савойського дому. Третій син Амадея IX, герцога Савойського, та Іоланди Валуа. Народився 1465 року в Шамбері. 1471 року після смерті брата став спадкоємцем трону, отримавши титул князя П'ємонту. 1472 року після смерті батька успадкував Савойське герцогство. Втім через малий вік регенткою стала його мати, яка ще більше збільшила вплив Франції в Савойських володіннях.

1476 року пошлюбив представницю династії Сфорца. Але невдовзі регентку було захоплено Карлом I, герцогом Бургундії, що бажав самому впливати на Савою. Лише 1477 року стрийко Філіберта I — Жан Людовик Савойський, єпископ Женеви, — звільнив Іоланду Валуа, але та померла 1478 року. Тоді новим регентом став сам єпископ Женевський. Слідом за цим Філіберт I перебрався до Парижу, де мешкав при королівському дворі, віддаючи себе розвагам та полюванню.

Можливо саме у Франції захворів на сухоти, від яких помер 1482 року в Ліоні. Спадкував йому брат Карло.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Б'янка Марія, донька Галеаццо Марії Сфорца, герцога Міланського

Діти: не було

Генеалогія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.google.fr/books/edition/Histoire_g%C3%A9n%C3%A9alogique_de_la_royale_mai/d9qFZWXFm6UC?hl=fr&gbpv=1&dq=Philibert+de+Savoie+le+chasseur&pg=RA1-PA447&printsec=frontcover
  2. а б в г д https://www.e-periodica.ch/cntmng?pid=ahe-001%3A1911%3A25%3A%3A305
  3. а б Revue savoisienne — 1859. — ISSN 0769-0703; 2540-3850
  4. https://www.google.fr/books/edition/Topographie_historique_du_departement_de/TXr3uiKeQ3UC?hl=fr&gbpv=1&dq=philibert+%227+ao%C3%BBt%22+1465&pg=PA445&printsec=frontcover
  5. а б https://fr.wikisource.org/wiki/Histoire_de_l%E2%80%99abbaye_d%E2%80%99Hautecombe_en_Savoie/III-CHAPITRE_IV
  6. https://www.academia.edu/10942557/Strat%C3%A9gie_dynastique_chez_les_Savoie_une_ambition_royale_XVI_XVIII_si%C3%A8cle_in_J_A_Chroscicki_M_Hengerer_G_Sabatier_eds_Les_fun%C3%A9railles_princi%C3%A8res_en_Europe_XVI_XVIII_si%C3%A8cle_I_Le_grand_th%C3%A9%C3%A2tre_de_la_mort_Ch%C3%A2teau_de_Versailles_Paris_2012_pp_217_235
  7. https://www.academia.edu/6770049/_Ultimes_itin%C3%A9rances_Les_s%C3%A9pultures_des_ducs_de_la_Maison_de_Savoie_entre_Moyen_Age_et_Renaissance_dans_A_Paravicini_Bagliani_et_alii_dir_L_itin%C3%A9rance_des_seigneurs_XIVe_XVIe_si%C3%A8cle_Lausanne_2003_Cahiers_lausannois_d_histoire_m%C3%A9di%C3%A9vale_34_p_193_247
  8. https://www.google.fr/books/edition/Les_comtes_qui_en_400_ans_firent_la_Savo/s-HcnQEACAAJ?hl=fr
  9. Lundy D. R. The Peerage
  10. https://www.google.fr/books/edition/M%C3%A9moires/dja-DwAAQBAJ?hl=fr&gbpv=1&dq=Philibert+de+Savoie+Sforza&pg=PT3967&printsec=frontcover
  11. https://www.e-periodica.ch/digbib/view?pid=afb-001%3A1925%3A13%3A%3A299&referrer=search


Джерела

[ред. | ред. код]
  • Louis Charles Dezobry et Théodore Bachelet, Dictionnaire de Biographie et d'Histoire, Paris, 1863
  • Paolo Cozzo, " Stratégie dynastique chez les Savoie: une ambition royale, XVI—XVIII siècle ", dans Juliusz A. Chrościcki, Mark Hengerer, Gérard Sabatier, Les funérailles princières en Europe, XVIe-XVIIIe siècle: Volume I: Le grand théâtre de la mort, Les Editions de la MSH, 2015, 412 p.