Філіппо Пароді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Філіппо Пароді
італ. Filippo Parodi
Ім'я при народженні італ. Filippo Parodi
Народився 1630(1630)
Генуя
Помер 1702(1702)
Генуя
Національність Італія Італія
Жанр скульптура
Навчання майстерня П'єра Пюже в Генуї, римська майстерня Лоренцо Берніні
Напрямок бароко
Роки творчості 1661-1702
Покровитель художник Доменіко Піола, дож Генуї Франческо Марія Саулі
Вплив П'єр Пюже, Алессандро Альгарді, Лоренцо Берніні
Працював у містах Рим, Венеція, Генуя, Падуя
Основні роботи храмова скульптура, фонтан Геркулес, свічники, садово-паркова скульптура, надгробок

Філіппо Пароді ( італ. Filippo Parodi 1630, Генуя — 22 липня, 1702, Генуя ) — італійський скульптор доби бароко, працював у місті Генуя.

Біографія, ранні роки[ред.ред. код]

Нродився у місті Генуя. Походив з родини скульптора. Збережені відомості, що починав як скульптор-різьбяр з деревини, котру потім грунтували та золотили. Це підтверджують і збережені дерев'яні скульптури в музеях Генуї.

Першим впливовим радником митця почтківця став художник Доменіко Піола (1627-1703), що сприяв отриманню низки заов від аристократів міста та підтримував Пароді в прагненні стати скульптором.

Стажування в Римі[ред.ред. код]

Бажання стажуватися в галузі скульптури підтримала сестра Філіппо і надала йому гроші. Перебування скульптора в Римі підтримував грошима генуезький дож Франческо Марія Саулі, що став меценатом скульптора з Генуї.

Він прибув у Рим і став помічником у великій скульптурній майстерні Лоренцо Берніні. Окрім вивчення творів Лоренцо Берніні, Філіппо пароді вчав також твори суперників Берніні, серед котрих були Алессандро Альгарді та .

Співпраця з французом Пюже[ред.ред. код]

Ще 1661 року розпочалась його співпраця з францзьким скульптором П'єром Пюже. Останній працював у місті Генуя в період 1661-1666 років.

Твори зрілого періоду[ред.ред. код]

В зрілий період творчості Фвіліппо Пароді остатоно перейшов на створення скульптур з мармуру.

Серед відомих творів у Генуї — скульптура у повний зріст «Іван Хреститель». виконана по замові генуезького дожа Франческо Марія Саулі.

В Генуї розпочався найбільш плідний період митця. Він працював по замовам церковних громад міста, створив фонтанну скульптуру «Геркулес», декоративні скульптури для палаців міста (чотири скульптури для палаццо Реале, Генуя («Венера», «Адоніс», «Гіацинт», «Клітія»)) та для каплиці палацу Реале. Серед замов, що отримав з інших міст — надгробок для єпископа Франческо Морозіні, (Венеція, церква Сан Ніколо да Толентіно). В творчому доробку скульптора — скульптури чотирьох апостолів для церкви італійців в місті Лісабон.

Смерть[ред.ред. код]

Помер в місті Генуя. Поховання відбулось в церкві св. Теодоро.

Учні скульптора[ред.ред. код]

  • Андреа Брустолон (1662-1732)
  • Анжело де Россі (1671-1715)
  • Джакомо Антоніо Понсонеллі (1654-1735)
  • Бернардо Скьяфіно (1678-1725)
  • Франческо Марія Скьяфіно (1688-1763)
  • Франческо Біггі
  • Доменіко Гарібальдо

Обрані твори (неповний перелік)[ред.ред. код]

Філіппо Пароді. «Тритон з путті, що грає в трубу», Вілла Прінчіпе, Генуя.
  • «Екстаз св. Марфи»
  • «Іван Хреститель»
  • «Мадонна з немовлям»
  • Фонтан «Геркулес»
  • «Мадонна непорочного зачаття», мармур, 1660-і рр.
  • Різьблена рама картини з Меркурієм
  • «Христос біля колони», мармур, 1679 р, каплиця палацу Реале, Генуя
  • «Оплакування Христа», теракота, 1686 р.
  • «Алегорія істини», 1694 р, мармур, погруддя
  • «Алегорія недоліку», 1694 р, мармур, погруддя
  • Св. Панкратій, Церква св. Панкратія. Генуя
  • «Хлопчик з черепом», Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Алегорія зими», серія «Сезони», музей мистецтв Клівленда
  • «Надгробок єпископа Франческо Морозіні», Венеція, церква Сан Ніколо да Толентіно
  • Чотири апостоли для церкви італійців у місті Лісабон (Марко, Філіп, Фаддей, Матвій )
  • Декоративне погруддя «Римський імператор Вітеллій»

Обрані твори (галерея фото)[ред.ред. код]

Філіппо Пароді. «Іван Хреститель». Церква Санта Марія Ассунта ді Каріньяно

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Локтев В. Этот непонятный отец бароко // Архитектура СССР. — 1982. — № 9.
  • Bruce Boucher (1998). Thames & Hudson, ed. Italian Baroque Sculpture. p. 78.