Філіпп II (римський імператор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марк Юлій Север Філіпп
лат. Marcus Iulius Severus Philippus
Busto di filippo junior (figlio di filippo l'arabo), 249 dc ca.jpg
Погруддя Філіппа Молодшого у Національному археологічному музеї, Венеція
Імператор
Правління 247249
Попередник Філіпп I Араб (одноосібно)
Наступник Децій
Біографічні дані
Народження 237
Смерть 249
Рим, Стародавній Рим
Батько Філіпп Араб
Мати Марція Отацилія Севера
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Марк Ю́лій Севе́р Філі́пп (лат. Marcus Iulius Severus Philippus; 237 — 249), також відомий як Філіпп II або Філіпп Моло́дший — римський імператор у 247249 роках, що правив під час кризи III століття. Був формальним співправителем свого батька, імператора Філіппа I. Отримав титул цезаря у віці 7 років та титул августа — у 10 років.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї Філіппа I Араба (до того, як той став імператором) та його жінки, Отацілії Севери. Мати його походила з відомої плебейської родини, а батько був римським громадянином родом з провінції Аравія Петрейська. Також, згідно з нумізматичними джерелами, Філіпп-молодший мав сестру, Юлію Северу (або Северіну), та брата, Квінта Філіппа Севера.

Після того, як Філіпп-старший став імператором у 244 році, його сину одразу було надано титул цезаря. А вже в 247 році Філіпп ІІ спочатку обійняв посаду консула, а згодом прийняв титул августа та став співправителем свого батька. Саме цього року відзначалася тисячна річниця з дня заснування Риму.

З 248 року Філіпп Араб вів боротьбу з кількома претендентами на престол. Зрештою в 249 році він загинув у битві з Децієм, який став новим імператором. Відомості про смерть Філіппа Молодшого в античних авторів різняться. Згідно з однією з версій, він загинув під Вероною разом зі своїм батьком[1]. За іншими джерелами, тільки-но відомості про поразку Філіппа досягли Риму, його сина було вбито преторианцями[2]. Після смерті батько та син були обожнені Сенатом[3][4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зосим. Нова історія. I. 22. 
  2. Аврелій Віктор. Про цезарів. XXVIII. 11. 
  3. Флавій Євтропій. Історія від заснування міста. IX. 3. 
  4. Циркин, 2009, с. 321

Джерела[ред. | ред. код]