Філіп Димитров

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Філіп Димитров
Филип Димитров
Філіп Димитров
Прапор
54-й Прем'єр-міністр Болгарії
8 листопада 1991 — 30 грудня 1992
Попередник: Димитр Попов
Наступник: Любен Беров
 
Партія: Союз демократичних сил
Освіта: Софійський університет Святого Климента Охридського
Народження: 31 березня 1955(1955-03-31) (64 роки)
Софія, Болгарія

Медіафайли у Вікісховищі?

Філіп Димитро́в (болг. Филип Димитров; нар. 31 березня 1955, Софія) — болгарський політичний діяч, колишній глава «Союзу демократичних сил» (СДС). Прем'єр-міністр Болгарії у 19911992 роках. Був депутатом 36-их (19911994), 37-их (19941997) та 40-их (20052008) Народних зборів. На початку червня 2008 року оголосив, що відмовляється від місця у парламенті та займатиметься викладацькою діяльністю.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 31 березня 1955 року в Софії. Вивчав англійську мову в школі, яку закінчив 1973 року. Вивчав право у Софійському університеті 1977 року, а потім — індивідуальну та групову психотерапію й використання психодинамічного підходу.

У 19771990 роках працював юристом. 1990 року став заступником голови нової партії зелених, яка увійшла до складу СДС. У серпні став заступником голови, а за кілька місяців після усунення Петра Берона, й головою Координаційної ради СДС.

Будучи лідером СДС 1991 року, після перемоги на виборах, Філіп Димитров сформував уряд меншості, який проте, вже за рік, втративши підтримку «Руху за права і свободи» (ДПС) подав у відставку. Після програшу на виборах 1994 року Димитров відмовився від керівництва СДС.

Після повернення СДС до влади Димитров послідовно обіймав посади Представника Болгарії при Організації Об'єднаних Націй в Нью-Йорку (19971998) та Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Болгарії у Сполучених Штатах Америки (19982001). Після приходу до влади президента Георгія Пирванова 2001 року, демонстративно пішов у відставку і повторно включився в діяльність СДС. Після розколу партії 2004 року залишився лояльним до її лідера Надії Михайлової.

З 15 вересня 2010 року Глава Представництва Європейського Союзу у Грузії.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • 1991 — «Ибо живяха, Господи»
  • 1996 — «Истинската история за рицарите на кръглата маса»
  • 2003 — «Jumping into the Atlantic» (Woodrow Wilson Center)
  • 2003 — «Митовете на българския преход». (Сиела, ISBN 978-954-649-548-8)
  • 2003 — «Светлина на човеци». (Сиела. ISBN 978-954-649-637-9)
  • 2004 — «Новите демокрации и трансатлантическата връзка». (Сиела, ISBN 978-954-649-659-1)

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]