Філіп Родні Вайт
| Філіп Родні Уайт | |
|---|---|
| англ. Philip Rodney White | |
 | |
| Народився |
25 липня 1901 Чикаго |
| Помер |
25 березня 1968 (66 років) Мумбаї (Індія) |
| Місце проживання | Німеччина |
| Країна |
 США |
| Діяльність | ботанік, агроном |
| Alma mater |
Університет Джонса Гопкінса Університет Монтаниd |
| Галузь | біотехнологія рослин, ботаніка |
| Заклад | Інститут Рокфеллера в Принстоні |
| Науковий ступінь | Доктор Філософії |
| Членство | Президент Асоціації Культивування Тканин (зараз Товариство in vitro Біології) |
| Відомий завдяки: | Досягнення росту тканин in vitro в необмеженому період часу |
Філіп Родні Вайт (англ. Philip Rodney White) — американський науковець, був одним з найвідоміших та найвпливовіших людей свого часу, відомий тим, що зумів вперше отримати культуру тканин in vitro, що здатна рости необмежений період часу, виявив, що верхівкові меристеми коренів захищені від вірусів, а також розробив поживне середовище для рослин, яким послуговуються і сьогодні. Він зіграв вирішальну роль в розвитку сучасної біотехнології рослин.[1]
Біографія[ред. | ред. код]
- Філіп Родні Уайт народився 25 липня в місті Чикаго в штаті Іллінойс (США).
- Навчався в Університеті Джона Хопкінса, там же здобув ступінь доктора філософії. Навчався також у Франції.
- Більше частину свого життя працював в лабораторії Роско Б. Джексона, що знаходиться в місті Бар Харбор (штат Мен, США). Вона була центром досліджень культивування тваринних тканин in vitro та генетики.
- Організував Десятирічно-Оглядову Конференцію, на якій було проголошено про створення Міжнародної асоціації біотехнології рослин (IAPB).
- 25 березня 1968 року передчасно помер в Бомбеї (Мумбаї) під час тривалого лекційного туру по Індії. Під час лекції в Університеті Пуни втратив свідомість і помер від інсульту. Очевидно він заразився гепатитом.[2]
Наукові здобутки[ред. | ред. код]
Створення культур коренів, що ростуть необмежений період часу[ред. | ред. код]
Габерланд, Боргер та інші змогли досягти тривалого (до року) виживання ізольованих тканин в штучно-створених умовах, але росту фіксовано не було, або ж він був не значним. Уайд працював над розмноженням вірусів у рослинах. Він культивував ізольовані корені томатів, уражених вірусом тютюнової мозаїки, у рідкому живильному середовищі. Вперше продемонстрував безперервне активне зростання коренів in vitro. Швидкість зростання не спадала, а навпаки, спостерігається її збільшення до певної межі. В першому пасажі вона була 1,5 мм/добу, у 26 і подальших вона вже була 6,8 мм/добу.
Культура підтримувалась 40 років при щотижневому пасажуванні, не виявляючи жодних змін у рості та харчових потребах. З цього можна зробити висновок, що вона може існувати необмежений період часу.
Окрім того, було помічено відсутність вірусу в багатьох клонованих культурах, що привело до висновку про відсутність вірусу в верхівковій меристемі коренів. Пізніше це відкриття послугувало для комерційного оздоровлення рослин від вірусів.[3][4]
Створення калусних культур, що ростуть необмежений період часу[ред. | ред. код]
Уайд культивував калус, який отримав з проліферуючої прокамбіальної тканини гібриду Nicotiana (N. glauca X N. langsdorffii), в таких же умовах як і кореневу культуру. Йому вдалось досягти щотижневого збільшення біомаси в три рази. Ці культури не виявляли жодних ознак диференціації, за винятком випадкових скаляроподібних клітин, отже їм властиві ознаки "справжньої" культури клітин.[5]
Розробка поживного середовища для рослин[ред. | ред. код]
У 1920-1930-х роках для вирощування рослин в лабораторних умовах використовували середовище, розроблене Кнопом. Воно часто було доповнено дріжджовим екстрактом чи іншими добавками. Уайд вважав що у ньому недостатньо поживних речовин для росту рослини. Він провів систематичне дослідження потреб у поживних речовинах у культивованих коренях томатів, і на його основі створив перше середовище з відомим хімічним складом, для культивування рослин in vitro.[3]
Книги[ред. | ред. код]
- “A Handbook of Plant Tissue Culture” 1943 — перший довідник в цій галузі, у ньому представлено детальний опис ранніх робіт в біотехнології рослин, а також описані різні методи дослідження та їх використання у вивченні рослин.
- "The Cultivation of Animal and Plant Cells" 1954
- "The Cultivation of Animal and Plant Cells. 2nd ed" 1963
Усі вони стали класикою свого часу, були важливим ресурсом для багатьох лабораторій, що займались культивуванням рослин, протягом десятиліть, мали великий вплив у популяризації біотехнології рослинних клітин і дозволили багатьом вченим використовувати їх у своїх дослідженнях.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Philip R. White Memorial Award | The Society for In Vitro Biology (SIVB)
- ↑ Indra K. Vasil. A history of plant biotechnology: from the Cell Theory of Schleiden and Schwann to biotech crops. Plant Cell Rep (2008) 27:1423–1440 DOI 10.1007/s00299-008-0571-4
- ↑ а б в Vasil, I. K. Philip R. White (1901–1968)—a tribute. In Vitro Cellular & Developmental Biology - Plant, 2010 47(2), 201–204. doi:10.1007/s11627-010-9338-z
- ↑ White, P. R. POTENTIALLY UNLIMITED GROWTH OF EXCISED TOMATO ROOT TIPS IN A LIQUID MEDIUM. PLANT PHYSIOLOGY, 1934 9(3), 585–600. doi:10.1104/pp.9.3.585
- ↑ White, P. R. POTENTIALLY UNLIMITED GROWTH OF EXCISED PLANT CALLUS IN AN ARTIFICIAL NUTRIENT. American Journal of Botany,1939 26(2), 59–64. doi:10.1002/j.1537-2197.1939.tb12867.x