Фінал Ліги чемпіонів УЄФА 2020

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фінал Ліги чемпіонів УЄФА 2020
Estadio da Luz 2012.jpg
Турнір Ліга чемпіонів УЄФА 2019—2020
Дата 23 серпня 2020
Стадіон «Да Луж», Лісабон
Гравець матчу Кінгслі Коман (Баварія[1])
Арбітр Даніеле Орсато (Італія)[2]
Глядачі [3]
Погода Ясно, 25 °C (77 °F), вологість: 53%[4]
2019
2021

Фінал Ліги чемпіонів УЄФА 2020 року — фінальний матч розіграшу Ліги чемпіонів УЄФА 2019—2020, 65-го сезону в історії Кубка європейських чемпіонів і 28-го сезону в історії Ліги чемпіонів УЄФА. Матч планували провести 30 травня 2020 року на стадіоні «Ататюрк» у Стамбулі.[5]

23 березня 2020 року УЄФА оголосила, що фінал був відкладений через пандемію COVID-19.[6] 17 червня 2020 року Виконавчий комітет УЄФА вирішив перенести фінал до Лісабону.[7]

Місце проведення[ред. | ред. код]

«Да Луж» є домашнім стадіоном «Бенфіки».

Оновлений стадіон відкрито 25 жовтня 2003 року (товариська гра між командами «Бенфікою» та «Насьйональ» з Уругваю). Він збудований австралійською компанією HOK Sport Venue Event на місці зведеного у 1954 і демонтованого у 2002 році однойменного стадіону, який у певний час вміщував до 120 000 глядачів.

Стадіон розташований поблизу станцій Лісабонського метрополітену «Колежіу-Мілітар/Луж» та «Алту-душ-Моіньюш».

У 1992 році приймав фінал Кубку володарів кубків УЄФА, у якому німецька команда «Вердер» святкувала перемогу над «Монако» з рахунком 2:0[8].

Під час Чемпіонату Європи з футболу 2004 стадіон приймав п'ять матчів за участі збірних команд Франції, Англії, Росії, Португалії, Хорватії та Греції. Саме стадіон «Луж» став ареною фінального матчу між збірними командами Греції та Португалії, в якому греки вибороли «золото» чемпіонату[9].

Посол матчу[ред. | ред. код]

Послом фінального матчу Ліги чемпіонів УЄФА 2019—2020 став відомий турецький футболіст Хаміт Алтинтоп,[10] який в складі мюнхенської «Баварії» став фіналістом Ліги чемпіонів УЄФА 2009—2010, а також переможцем Кубка Інтертото 2003 та 2004 у складі «Шальке 04».

Передмова[ред. | ред. код]

Команда Попередні виступи (жирним шрифтом виділені перемоги)
Франція Парі Сен-Жермен дебют
Німеччина Баварія 10 (1974, 1975, 1976, 1982, 1987, 1999, 2001, 2010, 2012, 2013)
Італієць Даніеле Орсато головний арбітр фінального матчу.

Для «Парі Сен-Жермен» це буде першим фіналом у Кубку/Лізі чемпіонів, парижани стали п'ятим фіналістом від Франції та 41-м загалом клубом, що грає в фіналі. цей матч сьомий за участтю французьких команд і перший після «Монако» у фіналі 2004 року. «Марсель» — єдиний французький клуб, який виграв ці змагання в 1993 році.[11] Це третій фінал для парижан у змаганнях під егідою УЄФА. Вперше у фіналі Кубка володарів кубків «Парі Сен-Жермен» зіграв у 1996 проти віденського «Рапіду» здобувши перемогу 1–0, наступного року у фіналі КВК вони поступились з рахунком 0–1 іспанський «Барселоні».[12] ПСЖ у суперкубку УЄФА 1996 за сумою двох матчів поступились італійському «Ювентусу» 2–9.[13] Парижани цього сезону виграли всі чотири національні турніри: Лігу 1, Кубок Франції[14], Кубок французької ліги та Суперкубок Франції.[15][16]

У вісімнадцяти матчах з німецькими клубами ПСЖ отримав одинадцять перемог, дві нічиї та п'ять поразок. У поточному турнірі парижани за сумою двох матчів переграли дортмундську «Боруссію», а в півфіналі РБ Лейпциг.[17]

Для «Баварії» це буде вже одинадцятий фінал і вони зрівнялись за цим показником з італійським «Міланом» та поступаються мадридському «Реалу». Останнім був переможний фінал проти земляків «Боруссії» (Дортмунд) у 2013 році. Загалом мюнхенці виграли п'ять фіналів, ще чотири перемоги здобули в 1974, 1975, 1976 та 2001 і п'ять разів поступились у 1982, 1987, 1999, 2010 та 2012. Загалом це буде тринадцятий фінал турніру УЄФА для «Баварії» у Кубку володарів кубків 1967 вони здолали «Рейнджерс» 1–0, а у Кубку УЄФА 1996 за сумою двох матчів переграли французький «Бордо» 5–1.[18] Мюнхенці також можуть вдруге в історії здобути всі трофеї турнірів в яких брали участь, вперше це сталось у сезоні 2012–13 коли баварці стали чемпіонами та володарями Кубка.[19][20] Баварці здобувши перемогу в півфіналі встановили рекорд за кількістю перемог поспіль — 10. І вони є другими після «Мілану» за кільікстю перемог в груповому раунді (італійці в 1993 також перемогли в усіх шести іграх).[21] «Баварія» забила 42-а голи в десяти іграх поступаючись «Барселоні», яка забила 45 м'ячів в 16 матчах сезону 1999–2000. Проте мюнхенці встановили рекорд середньої результативності 4,2 голи за гру.[22]

Роберт Левандовський ств автором 15 голів у дев'яти матчах поступаючись Кріштіану Роналду (17 голів у 2013–14 та 16 у 2015–16). Ганс-Дітер Флік став 15-м в історії Кубка/Ліги чемпіонів хто вийшов у фінал, як гравець (1987 проти «Порту») та головний тренер.[23]

Цей матч для баварців стане 34-м у протистоянні з французькими клубами. У 19-и іграх перемогу здобули німці, п'ять матчів завершили внічию та ще в 10-и зазнали поразки. У поточному турнірі мюнхенці перемогли у півфіналі «Ліон» 3–0.

Ці команди зустрічались між собою вісім разів п'ять перемог за ПСЖ та три в активі мюнхенців. Востаннє клуби зустрічались на груповому етапі Ліги чемпіонів 2017–18, парижани вдома здобули перемогу 3–0, а баварці взяли реванш на своєму полі 3–1.[24]

Це другий фінальний матч у Кубку/Лізі чемпіонів між французькими та німецькими командами, першим був фінал 1976 між «Баварією» та «Сент-Етьєном». Загалом це четвертий фінал в європейських змаганнях між командами Франції та Німеччини у Кубку володарів кубків 1992 грали «Вердер» проти «Монако» у Кубку УЄФА 1996 «Баварія» грала проти «Бордо». У всіх трьох випадках перемогли німецькі команди. Обидва клуби виграли свої національні чемпіонати.[25][26] Також головними тренерами клубів є німці це вдруге в історії після фіналу 2013 року, коли Юрген Клопп очолював «Боруссію» (Дортмунд), а Юпп Гайнкес «Баварію» (Мюнхен).[23]

Шлях до фіналу[ред. | ред. код]

примітка: У всіх результатах, поданих нижче, голи фіналістів подаються першими (H: вдома; A: вгостях; N: нейтральне).

Франція Парі Сен-Жермен Раунд Німеччина Баварія
Суперник Результат Груповий етап Суперник Результат
Іспанія Реал Мадрид 3–0 (H) Матч 1 Сербія Црвена Звезда 3–0 (H)
Туреччина Галатасарай 1–0 (A) Матч 2 Англія Тоттенгем Готспур 7–2 (A)
Бельгія Брюгге 5–0 (A) Матч 3 Греція Олімпіакос (Пірей) 3–2 (A)
Бельгія Брюгге 1–0 (H) Матч 4 Греція Олімпіакос (Пірей) 2–0 (H)
Іспанія Реал Мадрид 2–2 (A) Матч 5 Сербія Црвена Звезда 6–0 (A)
Туреччина Галатасарай 5–0 (H) Матч 6 Англія Тоттенгем Готспур 3–1 (H)
Група А: 1-е місце
Команда І
В
Н
П
ЗМ
ПМ
РМ
О
Франція Парі Сен-Жермен 6 5 1 0 17 2 +15 16
Іспанія Реал Мадрид 6 3 2 1 14 8 +6 11
Бельгія Брюгге 6 0 3 3 4 12 −8 3
Туреччина Галатасарай 6 0 2 4 1 14 −13 2
Підсумкова таблиця Група B: 1-е місце
Команда І
В
Н
П
ЗМ
ПМ
РМ
О
Німеччина Баварія 6 6 0 0 24 5 +19 18
Англія Тоттенгем Готспур 6 3 1 2 18 14 +4 10
Греція Олімпіакос (Пірей) 6 1 1 4 8 14 −6 4
Сербія Црвена Звезда 6 1 0 5 3 20 −17 3
Суперник Рез. 1–й матч 2–й матч Плей-оф Суперник Рез. 1–й матч 2–й матч
Німеччина Боруссія (Дортмунд) 3–2 1–2 (A) 2–0 (H) 1/8 фіналу Англія Челсі 7–1 3–0 (A) 4–1 (H)
Італія Аталанта 2–1 (N) 1/4 фіналу Іспанія Барселона 8–2 (N)
Німеччина РБ Лейпциг 3–0 (N) 1/2 фіналу Франція Ліон 3–0 (N)

Матч[ред. | ред. код]

23 серпня 2020
22:00
(20:00 WEST)
Парі Сен-Жермен Франція 0:1 Німеччина Баварія
Протокол
Коман Гол 59'
Да Луж, Лісабон
Глядачів: 0[3]
Арбітр: Даніеле Орсато (Італія)
Парі Сен-Жермен[4]
Баварія Мюнхен[4]
ВР 1 Коста-Рика Кейлор Навас
ЗХ 4 Німеччина Тіло Керер
ЗХ 2 Бразилія Тіагу Сілва (NYCS-bull-trans-K.svg) ЖК 83'
ЗХ 3 Франція Преснель Кімпембе
ЗХ 14 Іспанія Хуан Бернат Замінений на 80-ій хвилині 80'
ПЗ 21 Іспанія Андер Еррера Замінений на 72-ій хвилині 72'
ПЗ 5 Бразилія Маркіньйос
ПЗ 8 Аргентина Леандро Паредес ЖК 52' Замінений на 65-ій хвилині 65'
НП 11 Аргентина Анхель Ді Марія Замінений на 80-ій хвилині 80'
НП 7 Франція Кіліан Мбаппе
НП 10 Бразилія Неймар ЖК 81'
Заміни:
ВР 16 Іспанія Серхіо Ріко
ВР 30 Польща Марцин Булка
ЗХ 20 Франція Левен Кюрзава ЖК 86' Вийшов на заміну на 80-ій хвилині 80'
ЗХ 22 Франція Абду Діалло
ЗХ 25 Нідерланди Мітхел Баккер
ЗХ 31 Франція Колен Дагба
ПЗ 6 Італія Марко Верратті Вийшов на заміну на 65-ій хвилині 65'
ПЗ 19 Іспанія Пабло Сарабія
ПЗ 23 Німеччина Юліан Дракслер Вийшов на заміну на 72-ій хвилині 72'
ПЗ 27 Сенегал Ідрісса Гує
НП 17 Камерун Ерік Максім Шупо-Мотінг Вийшов на заміну на 80-ій хвилині 80'
НП 18 Аргентина Мауро Ікарді
Тренер:
Німеччина Томас Тухель
Paris Saint-Germain vs Bayern Munich 2020-08-23.svg
ВР 1 Німеччина Мануель Ноєр (NYCS-bull-trans-K.svg)
ЗХ 32 Німеччина Йозуа Кімміх
ЗХ 17 Німеччина Жером Боатенг Замінений на 25-ій хвилині 25'
ЗХ 27 Австрія Давід Алаба
ЗХ 19 Канада Альфонсо Дейвіс ЖК 28'
ПЗ 6 Іспанія Тьяго Замінений на 86-ій хвилині 86'
ПЗ 18 Німеччина Леон Горецка
ПЗ 22 Німеччина Серж Гнабрі ЖК 52' Замінений на 68-ій хвилині 68'
ПЗ 25 Німеччина Томас Мюллер ЖК 90+4'
НП 29 Франція Кінгслі Коман Замінений на 68-ій хвилині 68'
НП 9 Польща Роберт Левандовський
Заміни:
ВР 26 Німеччина Свен Ульрайх
ВР 39 Німеччина Рон-Торбен Гоффманн
ЗХ 2 Іспанія Альваро Одріосола
ЗХ 4 Німеччина Ніклас Зюле ЖК 56' Вийшов на заміну на 25-ій хвилині 25'
ЗХ 5 Франція Бенжамен Павар
ЗХ 21 Франція Лукас Ернандес
ПЗ 8 Іспанія Хаві Мартінес
ПЗ 10 Бразилія Філіппе Коутінью Вийшов на заміну на 68-ій хвилині 68'
ПЗ 11 Франція Мікаель Кюїзанс
ПЗ 14 Хорватія Іван Перишич Вийшов на заміну на 68-ій хвилині 68'
ПЗ 24 Франція Корентен Толіссо Вийшов на заміну на 86-ій хвилині 86'
НП 35 Нідерланди Джошуа Зіркзе
Тренер:
Німеччина Ганс-Дітер Флік
Гравець матчу: Кінгслі Коман (Баварія)


Помічники арбітра:[2]
Лоренцо Манганеллі (Італія)
Алессандро Діаллатіні (Італія)
Четвертий арбітр:[2]
Овідіу Гацеган (Румунія)
Відеоасистент арбітра:[2]
Массіміліано Ірраті (Італія)
Відеоасистенти:[2]
Марко Гуїда (Італія)
Відеоасистент арбітра (офсайди):[2]
Роберто Діас Перес дель Паломар (Іспанія)
Відеоасистент арбітра:[2]
Алехандро Ернандес Ернандес (Іспанія)

Регламент

  • 90 хвилин.
  • 30 хвилин додаткового часу за необхідності.
  • Серія пенальті за необхідності.
  • По дванадцять запасних гравців.
  • Максимум п'ть замін гравців від кожної команди посеред матчу та шість у разі додаткового часу.

Статистика[ред. | ред. код]

Перший тайм[27]
Статистика Парі Сен-Жермен Баварія
Голи 0 0
Удари по воротах 6 5
Удари в площину воріт 2 1
Сейви 1 2
Володіння м'ячем 38% 62%
Кутові 2 2
Порушення 8 9
Офсайди 1 0
Жовті картки 0 1
Червоні картки 0 0
Другий тайм[27]
Статистика Парі Сен-Жермен Баварія
Голи 0 1
Удари по воротах 3 7
Удари в площину воріт 1 1
Сейви 0 1
Володіння м'ячем 40% 60%
Кутові 2 2
Порушення 8 13
Офсайди 1 1
Жовті картки 4 3
Червоні картки 0 0
Разом[27]
Статистика Парі Сен-Жермен Баварія
Голи 0 1
Удари по воротах 9 12
Удари в площину воріт 3 2
Сейви 1 3
Володіння м'ячем 39% 61%
Кутові 4 4
Порушення 16 22
Офсайди 2 1
Жовті картки 4 4
Червоні картки 0 0

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Paris 0–1 Bayern: Coman strikes gold. UEFA.com (Union of European Football Associations). 23 August 2020. Процитовано 23 August 2020. 
  2. а б в г д е ж Referee team appointed for UEFA Champions League final in Lisbon. UEFA. 19 August 2020. Процитовано 19 August 2020. 
  3. а б Venues for Round of 16 matches confirmed. UEFA.com (Union of European Football Associations). 9 July 2020. Процитовано 10 July 2020. 
  4. а б в Tactical Line-ups – Final – Sunday 23 August 2020 (PDF). UEFA.com. Union of European Football Associations. 23 August 2020. Процитовано 23 August 2020. 
  5. UEFA Executive Committee agenda for Kyiv meeting. UEFA.com. 8 травня 2018. 
  6. UEFA competitions to resume in August. UEFA.com (Union of European Football Associations). 17 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020. 
  7. UEFA competitions to resume in August. UEFA.com (Union of European Football Associations). 17 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020. 
  8. 1991/92: Bremen shine in Stadium of Light. УЄФА. 17 серпня 2001. Процитовано 07.11.2008. (англ.)
  9. Greece win Euro 2004. BBC. 4 липня 2004. Процитовано 27.11.2008. (англ.)
  10. EURO 2008 spotlight: How brilliant was Turkey's Hamit Altıntop?. UEFA.com (Union of European Football Associations). 1 May 2020. Процитовано 20 June 2020. «...Turkish Football Federation's Executive Committee members planning the UEFA Champions League 2020 final in Istanbul. Hamit is a UEFA ambassador for the city.» 
  11. Stokkermans, Karel (2 April 2020). European Champions' Cup. RSSSF. Архів оригіналу за 8 February 2011. Процитовано 18 August 2020. 
  12. Stokkermans, Karel (26 January 2000). European Cup Winners' Cup. RSSSF. Процитовано 18 August 2020. 
  13. Stokkermans, Karel (5 September 2019). European Super Cup. RSSSF. Процитовано 18 August 2020. 
  14. Paris St-Germain 1–0 Saint-Etienne: PSG win French Cup despite Kylian Mbappe injury. BBC Sport. 24 July 2020. Процитовано 18 August 2020. 
  15. Paris St-Germain beat Lyon in French League Cup final for another treble. BBC Sport. 31 July 2020. Процитовано 18 August 2020. 
  16. PSG beat Rennes to win Trophee des Champions in China. BBC Sport. 3 August 2019. Процитовано 18 August 2020. 
  17. UEFA Champions League – 2019/20 season: Match press kits, Final. UEFA. 20 August 2020. Процитовано 20 August 2020. 
  18. Stokkermans, Karel (2 April 2020). UEFA Cup. RSSSF. Процитовано 19 August 2020. 
  19. Johnston, Neil (16 June 2020). Bayern Munich win eighth successive Bundesliga title after beating Werder Bremen. BBC Sport. Процитовано 16 June 2020. 
  20. Begley, Emlyn (4 July 2020). Bayer Leverkusen 2–4 Bayern Munich: Robert Lewandowski double helps win German Cup. BBC Sport. Процитовано 19 August 2020. 
  21. Ross, James M. (16 July 2015). Champions' Cup 1992–93. RSSSF. Процитовано 19 August 2020. 
  22. Most goals in a Champions League season. UFEA. 19 August 2020. Процитовано 20 August 2020. 
  23. а б European Champion Clubs' Cup – History: Finals (PDF). UEFA. 2012. Процитовано 19 August 2020. 
  24. Champions League final head-to-head: Paris vs Bayern. UEFA. 18 August 2020. Процитовано 19 August 2020. 
  25. Karpati, Tamas; Kramarsic, Igor (30 July 2020). Italy – List of Champions. RSSSF. Процитовано 20 August 2020. 
  26. Tejedor Carnicero, José Vicente (23 July 2020). Spain – List of Champions. RSSSF. Процитовано 20 August 2020. 
  27. а б в Team statistics (PDF). UEFA.com. Union of European Football Associations. 23 серпня 2020. Процитовано 23 серпня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]