Фінляндська Демократична Республіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Плани щодо передачі земель за договором про дружбу між СРСР і ФДР 1939 року.
   Території, що передаються до складу ФДР.
   Території, що передаються до складу СРСР.

Фінська Демократична Республіка (ФДР; фін. Suomen kansanvaltainen Tasavalta) — маріонеткова держава, створена 1 грудня 1939 на зайнятій Радянським Союзом під час радянсько-фінської війни (1939-1940) території Карельського перешийку.

Спочатку радянське керівництво планувало поширити ФДР на територію всієї Фінляндії та проголосило уряд Терійокі єдиним легітимним для укладення миру. Проте після зупинки наступу Червоної Армії, радянська дипломатія була змушена укладати мир з «буржуазним» урядом Фінляндії. В укладеному мирному договорі про ФДР вже не згадувалося.

Історія[ред. | ред. код]

Передумови[ред. | ред. код]

Аж до початку Другої світової війни Фінляндія дотримувалася нейтралітету. Відносини з СРСР поступово погіршувалися, особливо після укладення пакту Молотова-Ріббентропа 24 серпня 1939 року про включення Фінляндії, країн Балтії і східних районів Польщі в радянську сферу впливу. Переговори з СРСР, на яких СРСР пропонував обмін прилеглих до Ленінграду територій, що належали Фінляндії на свої вдвічі більші за площею вилучені від Ленінграду, успіху не мали. Фінляндія виступила з проханням до шведського уряду про зміцнення Аландських островів. Радянсько-фінські переговори, що проходили в Москві 1939 року, не привели до якогось результату.

Створення[ред. | ред. код]

Московське радіо сповістило про заснування республіки 1 грудня 1939 в Терійокі (нині Зеленогорськ, Росія). Фінські війська в той же самий день тільки покинули місто, тому деякі дослідники висловлюють сумніви в тому, що Терійокі є реальним місцем заснування ФДР. Нова республіка була офіційно визнана трьома країнами світу (СРСР, Монголія, Тува).

Уряд республіки складався з громадян СРСР, керівників Комуністичної партії Фінляндії та відомий під ім'ям Терійокский уряд (фін. Terijoen hallitus), так як Терійокі був першим фінським містом, зайнятим Червоною Армією. Главою уряду і міністром закордонних справ був фінський комуніст Отто Куусінен.

2 грудня 1939 між СРСР і ФДР був укладений Договір про взаємодопомогу і дружбу. Основні положення цього договору відповідали вимогам, які раніше СРСР пред'являв фінським представникам (передача територій на Карельському перешийку, продаж ряду островів у Фінській затоці, здача в оренду Ханко). В обмін передбачалася передача Фінляндії значних територій в Радянській Карелії і грошова компенсація. Стаття 8 договору обіцяла ратифікацію «в якомога коротший термін в столиці Фінляндії - місті Гельсінкі».

У наступні дні відбувалися зустрічі Молотова з офіційними представниками Швеції та США, на яких оголошувалося про визнання Народного уряду Фінляндії. Було оголошено, що попередній уряд Фінляндії втік і, отже, країною більше не керує. СРСР заявив в Лізі Націй, що відтепер буде вести переговори тільки з новим урядом.

Як можна судити за документами ФДР на 1939 р, що зберігаються у фонді Верховної Ради Карельської АРСР в Національному архіві Карелії, на державному друці Фінляндської Демократичної Республіки в центрі зображувалися стилізовані перехрещені літери "SKT", з буквами по колу "Suomen Kansanvaltainen Tasavalta - Suomen kansanhallitus".

Договір про взаємодопомогу і дружбу між СРСР і ФДР[ред. | ред. код]

2 грудня 1939 року Молотов і Куусінен підписали Договір про взаємодопомогу і дружбу між СРСР і ФДР. Договір містив такі умови:

  • пересунення кордону СРСР на Карельському перешийку в північному напрямку від Ленінграда (3 970 км²), у обмін на райони Радянської Карелії з переважним карельським населенням (70 000 км²)
  • передача Радянському Союзі в оренду строком на 30 років півострів Ханко і морську територію навколо нього для створення там військово-морської бази, а також продаж серії островів (Суурсаарі (Гогланд), Сейскарі, Лавансаарі, Тютерсаарі (малий і великий), Койвисто (Б'єрке), тощо)
  • взаємна допомога, в тому числі й військова
  • неукладення союзів чи вхід до коаліцій проти одне одного
  • підвищити товарообіг
  • Радянський Союз надає ФДР на пільгових умовах озброєння і військові матеріали

Склад уряду[ред. | ред. код]

Міністр Термін повноважень
Голова, міністр закордонних справ
Отто Куусінен

2 грудня 1939 — 12 березня 1940
Голова, міністр фінансів
Моріц Розенберг

2 грудня 1939 — 12 березня 1940
Міністр оборони
Акселі Анттіла

2 грудня 1939 — 12 березня 1940
Міністр внутрішніх справ
Тууре Лехен

2 грудня 1939 — 12 березня 1940
Міністр сільського господарства
Армас Яйкія

2 грудня 1939 — 12 березня 1940
Міністр освіти
Інкері Лехтінен

2 грудня 1939 — 12 березня 1940
Міністр у справах Карелії
Пааво Прокконен

2 грудня 1939 — 12 березня 1940

Фінська народна армія[ред. | ред. код]

З 11 листопада 1939 почалося формування першого корпусу «Фінської народної армії» (спочатку 106-та гірськострілецька дивізія), який комплектувався фінами і карелами (радянськими громадянами), що служили у військах Ленінградського військового округу. При просуванні Червоної Армії з'ясувалося, що практично все населення евакуювалося вглиб Фінляндії, і розраховувати на поповнення не доводилося.

До Управління корпусу армії входили командир Аксель Мойсейович Анттіла, військовий комісар брігкоміссар Пилип Іванович Єгоров, начальник штабу — комбриг Федір Миколайович Романов.

До 26 листопада в корпусі налічувалося 13405 чоловік, а в лютому 1940 — 25 тис. військовослужбовців, які носили свою національну форму (шилася з сукна кольору хакі і була схожа на фінську форму зразка 1927; твердження, що це була трофейна форма польської армії помилкові — з неї використовували тільки частину шинелей).

Фінська народна армія повинна була замінити в Фінляндії частини Червоної Армії і стати військовою опорою уряду ФДР. В Управлінні пропаганди та агітації ЦК ВКП був підготовлений проект інструкції «З чого почати політичну та організаційну роботу комуністів в районах, звільнених від влади білих» (слово «комуністів» було закреслено Ждановим), в якій вказувалися практичні заходи по створенню народного фронту на окупованій фінській території. У грудні 1939 р ця інструкція застосовувалася в роботі з населенням фінської Карелії, але відхід радянських військ привів до згортання цих заходів.

Незважаючи на те, що Фінська народна армія не повинна була брати участь у бойових діях, з кінця грудня 1939 підрозділи ФНА стали широко використовуватися для вирішення бойових завдань. Протягом усього січня 1940 розвідники 5-го і 6-го полків третього СД ФНА виконували спеціальні диверсійні завдання на ділянці 8-ї армії: знищували склади боєприпасів в тилу фінських військ, підривали залізничні мости, мінували дороги. Підрозділи ФНА брали участь у боях за Лункулансаарі і взятті Виборга.

Радянсько-фінська «зимова» війна (1939-1940)[ред. | ред. код]

26 листопада на кордоні стався майнільський інцидент. У події кожна зі сторін звинувачувала іншу. Пропозиція Фінського уряду розібратися в інциденті була відхилена. 28 листопада 1939 радянський прем'єр і міністр закордонних справ Молотов заявляє про припинення дії раніше укладеного договору про ненапад, 30 листопада 1939 радянські війська вторглися до Фінляндії. На вимогу міжнародної громадськості Радянський Союз за явну агресію проти малої країни був виключений з Ліги Націй. Неочікувано для радянського командування, Фінляндія чинила доволі сильний опір. Наступ на Карельському перешийку було зупинено, спроби розсікти країну і вийти до узбережжя Ботнічної затоки закінчилися невдачею. З часом війна набула позиційного характеру. Але в лютому 1940 року Радянський Союз, зібравши 45 дивізій, які налічували близько мільйона людей при 3500 літаках, +3200 танків почав потужний наступ проти країни, що не мала на озброєнні танків, з 287 літаками і військами чисельністю 200 000 людей. Лінія Маннергейма була прорвана; фіни були змушені планомірно відступати. Надія фінів на допомогу Англії і Франції виявилася марною, і 12 березня 1940 року в Москві був підписаний мирний договір. Фінляндія поступилася СРСР півостровом Рибальським на півночі, частиною Карелії з Виборгом, північним Приладож'єм, а півострів Ханко був переданий СРСР в оренду строком на 30 років.

Мирний договір[ред. | ред. код]

12 березня 1940 Фінляндія та СРСР уклали мирний договір, в якому Фінляндська Демократична Республіка не згадується. Після цього нарком закордонних справ Радянського Союзу Молотов оголосив (29 березня 1940 року на сесії Верховної Ради СРСР ]) про те, що «фінський народний уряд» саморозпустився. Передані СРСР за договором території увійшли до складу Мурманської області (частина РРФСР) і Карело-Фінської РСР.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://oldgazette.ru/lib/propagit/23/04.html
  2. http://www.aroundspb.ru/finnish/docs/fdr_dec.php
  3. http://statehistory.ru/1262/Formirovanie-i-boevye-deystviya-Finskoy-narodnoy-armii--FNA--v-zimney-voyne-1939-1940-godov/
  4. http://www.razlib.ru/voennaja_istorija/iyun_1941_zaprogrammirovannoe_porazhenie/p5.php
  5. Ковальов Д. В. "Фінляндська Народна Республіка" як більшовицька авантюра. - Полілог: збірник наукових праць. - Вип. 3. Одеса, 2016. - С. 11-22.