Фінляндія (поема)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Finlandia première édition.gif

Шаблон:Музикальний твір «Фінляндія» (фін. Finlandia) — симфонічна поема фінського композитора Яна Сібеліуса. Перший варіант написаний у 1899 році(як остання частина цикл симфонічних картин до свят на честь фінського друку), аранжирована для фортепіано і отримала сучасну назву у 1900 році. Заключна частина поеми, «Гімн Фінляндії», відомий як самостійний витвір і виконувався із різними текстами протягом XX століття.

Музика[ред. | ред. код]

Поема починається зловісним мотивом у виконанні мідних духових інструментів, які нагадують про те, що в ранній редакції вона була зразу після симфонічної картини"Велика ненависть". Сила звуку швидко виростає від forte до fortissimo. Мілним відповідають дерев'яні духові які ведуть високу, «святу» мелодію, струні, які додають у музику «людський» голос. Починаючись у повільному темпі, музика потім прискорюється до Allegro moderato. Потім за фанфарними голосами дерев'яні духові починають спокійний, урочистий гімн, який підхоплюють струні. Мідні духові, повернувшись, ведуть мелодію до прекрасного фіналу, в якому до кінця прослухається тема гімну.

Історія створення[ред. | ред. код]

Кінець XIX століття у Фінляндії характеризувався підйомом національної самосвідомості і спробами уряду Росії цьому заважити шляхом цензурування. У лютому 1899 року імператор Микола II опублікував маніфест, який обмежив автономію Великого князівства Фінляндського, що в свою чергу викликало протест у Фінляндії, в тому числі і у кругах діячів мистецтва. Серед діячів, обурених політикою метрополії, був і композитор Ян Сібеліус, який, як вказує сайт Sibelius.fi, вважав своєю задачею покази цей протест в музиці[1] (ця точка зору не є загальноприйнятою; так, сучасний біограф Сібеліуса Вейо Муртомякі підкреслює, що сам Сібеліус відносився до своїх творів в першу чергу саме як д музики, а не як д політичних декларацій[2]).

Протягом року Сібеліус написав п'єси «Пісня афінян» і «Танення льоду на річці Улео» (на слова поета С. Топеліуса, в яких відчувається лейтмотив «Я родився вільним і вільним помру»), а в жовтні створив цикл симфонічних картин, створених до свят в честь фінського друку. В цикл входили увертюра і шість картин, ілюструючих історію і міфологію фінського народу:

Кошти від виконання твору повинні були потрапити у фінський газетний пенсійний фонд, але водночас це задумувалось як виступ свободи слова проти цензури російського генерал-губернатора Бобрикова.

Остання картина, «Пробудження Фінляндії», була потім в тому ж році і на початку 1900 року перероблена в самостійну симфонічну поему. Було вирішено, що твір буде виконуватися в ході європейського турне дирижера Роберта Каянуса, і за порадою друга Сібеліуса, Акселя Карпелана, воно отримало назву «Батьківщина». В листопаді 1900 року Сібеліус закінчив роботу над фортепіаним аранжуванням твору, який, також за порадою Карпелана, дав назву «Фінляндія». У лютому 1901 року Каянус вже дерегував симфонічною поемою під її новою назвою,якою ми користуємося по сьогоднішній день. Згодом була опублікована нова редакція твору, а в 1911 році у вигляді оркестрової сюїти вийшли перероблені «Істриичні картини», в які була знову включена «Фінляндія». Сібеліус продовжував роботу над цією сюїтою до лютого 1921 року.

Проте «Фінляндія» здобула широке визнання сама по собі. Її адаптували для воєнного оркестру в 1909 році, для хору з оркестром у Англії в 1925 році і навіть для ансамблю марімб в 1940 році. На напевну музику заключної частини поеми, відому як «Гімн Фінляндії», були написані безліч пісень, зміст яких не мав нічого спільного з «Батьківщиною» Сібеліуса. Придумавались тексти і до самої Фінляндії, і в 1937 році 70-річний Сібеліус отримав по пошті текст, написаний тенором Вяйне Сола. На основі тексту Сола Сибеліус написав хорову версію «Гімну Фінляндії». Найбільшу популярність, однак, отримав текст Вейкко Коскенніемі, виконаний в 1940 році.

Хоча цей твір і не став офіційним гімном Фінляндії, він широко відомий у країні та поза її межами. Цікаво що на музику «Фінляндії» був покладений справжній гімн сепаратистської держави Біафра, існуючого в кінці 1960-х років на території Нігерії[3].

Сам Сібеліус, хоча і оцінив «Фінляндію» як «вдалу композицію», не виокремлював його серед інших своїх творів. Вже в 1911 році він дивувався:

Всі інші (крім критиків) захоплюються цією композицією, не такою доброю порівнюючи з іншими моїми працями[1].
Оригінальний текст(англ.)
Everybody else [except the critics] cheers at this composition, which is insignificant compared with my other works

Особистий секретар Сібеліуса, Сантері Левас, констатував, що якщо в черговому листі Сібеліусу з проханням про автограф згадувалася лише «Фінляндія» і «Сумний вальс», то автор листа в їх очах не сприймався серйозним любителем музики.

Подальше використання[ред. | ред. код]

Фільм режисера Ренні Харліна використана поема «Фінляндія» у фільмі " Die Hard 2: Die Harder .

  • Finlandia використовується для мотиву любові в «Keepers Keepers, Lovers Weepers!» "Russ Meyer.
  • Фінська рок група Nightwish використовувала «Finlandia» як інтрову для своїх живих концертів, шоу, що є частиною їх Imaginaerum World Tour.
  • Joan Baez виступає на концертах граючи «Finlandia» з 2007 року, а також грав ​​"Finlandia Hymn" на її концертному альбомі 2005 «Bowery Songs»; живе виконання пісні Баеза також з'явилася у альбомі Mitä vapaus on , збірка протестних пісень різних художників, випущених Amnesty.
  • 8 грудня 2015 р., 150 років від дня народження Сібеліуса, Академія Сібеліуса [[Університет мистецтв у Гельсінкі]) зібрала понад 1000 чоловік на [[площа Сенатув Гельсінкі [ на площі Сенату в Гельсінкі], щоб виконати «Фінляндію» '.
  • а б Фінляндія на сайті Sibelius.fi (англ.)
  • Вейо Муртомяки. {{{Заголовок}}}.
  • David Orr. (October 16, 1995). Ibo warrior who made his peace Remember Biafra? The Ibo do. The Independent (en). Архів оригіналу за 2012-08-27. Процитовано 2011-09-08.