Фінське танго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Танець
{{{назва}}}

Фінське танго - жанр танцювальної вокальної музики і відповідний соціальний парний танець, який розвинувся на фінській грунті з європейських версій аргентинського танго в 1940-і роки і зберігає популярність до теперішнього часу. Фінське танго - один з національних символів Фінляндії, частина її нематеріальної культурної спадщини [1] . Це один з найпопулярніших естрадних жанрів, композиції танго виконуються як на концертах, так і наживо на танцювальних майданчиках в літню пору, часто звучать по національному радіо і телебаченню.

Історія[ред. | ред. код]

Фінське танго як музичний стиль з'явилося в Фінляндії в середині 1940-х років. Найбільшу популярність фінське танго набуло в 1950-1960-ті, після появи на світ музичної композиції Унто Мононена «Казкова країна» ( фін. Satumaa яка стала відома у виконанні Рейо Тайпале.

Популярні виконавці[ред. | ред. код]

Найбільш відомі виконавці фінського танго - Олаві Вірта, Рейо Тайпале, Ейно Грьон, Еско Рахконен, Вейкко Туомі, Тайсто Таммі, Райнер Фріман та інші. Також до цього стилю зверталися Тапіо Раутаваара, Хенрі Тіль, Георг ОТС, жіночі вокальні ансамблі Metro-tytöt і Harmony Sisters .

Музичні особливості[ред. | ред. код]

У музичному відношенні фінське танго - це європеїзований варіант аргентинського танго з чітким ритмом, ясною мелодією і вокальною партією, для нього не характерні синкопи, контрапункти, проте нерідко під час приспіву ритм змінюється і наближається до ритму румби або бегіна . Традиційно фінське танго виконується ансамблем, що складається з акордеону, ритм-групи (бас-гітари і барабанів), гітари. Фінське танго майже не буває чисто інструментальним і допускає використання широкого кола інструментів (духових, синтезаторів, електрогітар). Сучасне фінське танго має характерний естрадне звучання.

Фінське танго як танець[ред. | ред. код]

Фінське танго є видовищний динамічний парний танець, що значно відрізняється від аргентинського і бального танго. Зазвичай танцюється в близькому контакті, у партнерів стикаються ноги, таз і верхня частина тіла. Синхронні руху всього корпусу і ніг надають фінському танго особливий характер. Базова танцювальна структура нагадує повільний фокстрот: кроки вперед завжди виконуються з п'яти на носок, послідовність кроків - повільний-повільний-швидкий-швидкий. Вона може перемежовуватися трикроковими послідовностями (швидкий-швидкий-повільний або повільний-швидкий-швидкий) в момент зміни музики на бегін або хабанеру, що нерідко зустрічається в музичних композиціях фінського танго. Для цього танцю характерні довгі кроки, динамічні повороти і обертання, зависання з хвилеподібними рухами верхньої частини корпусу, нависання провідного партнера над веденим під час пауз. Фігури з закиданням ніг, стрибками і повітряними елементами відсутні, в цілому ноги танцюючих знаходяться в тісному контакті з підлогою. Рух корпусу горизонтально, але невелике вертикальна зміна лінії танцю можлива, підйоми і присідання під час виконання фігур допустимі. Опорна нога партнерів півузігнута, положення тіла трохи занижено.

Старе танго[ред. | ред. код]

Старе фінське танго ( фін. Wanha tango - варіант танго, що виник в провінційній і сільській Фінляндії в першій половині XX століття. Мода на танго в 1910-ті роки породила в Фінляндії загальнонаціональний інтерес до цього танцю, але навчання в танцшколах під керівництвом викладачів було можливо тільки в великих містах - Гельсінкі, Тампере, Турку . Вся інша Фінляндія освоювала новий танець стихійно, просто спостерігаючи за танцюючими городянами зі столиць і танцями на кіноекранах, що призвело до появи оригінального танцювального ідіома. Важливу роль у становленні нового танцю, танцювального костюму зіграли циганські громади Фінляндії. Під час Зимової війни і «війни-продовження» танцювальні вечори були під негласною забороною, а в повоєнний час виник новий стиль танцю, який назвали «фінським танго», а старе провінційне танго стало забуватися. Ключову роль у відновленні танцю зіграв викладач танців Юхані Тахванайнен (Juhani Tahvanainen), який на початку 2000-х років виявив у своїх учнів, літніх пар з фінських шведів, особливі кроки і фігури, які ті визначали як ті, що належать танго. Кропітка робота з пошуку слідів старої танцювальної культури у її літніх носіїв, збір усних відомостей і спогадів свідків та учасників танцювальних вечорів 1920-1930-х, а також перегляд довоєнного фінського художнього і документального кінематографу, дозволили Ю. Тахванайнену реконструювати танець, якому він дав ім'я «старе танго» [2] . Сьогодні старе танго широко відомо в усій Фінляндії і частково в Швеції, Німеччині та Швейцарії, цей танець виконується на танцмайданчиках, викладається в танцшколах і на танцювальних курсах, з 2010 року в Тампере проводиться загальнонаціональний конкурс по старому танго.

Ярмарок танго[ред. | ред. код]

Ярмарок танго ( фін. Tangomarkkinat - найстаріший щорічний фестиваль виконавців танго, який з 1985 року проводиться в липні під відкритим небом в місті Сейняйокі . В рамках фестивалю визначаються переможці в категоріях «Кращий співак або співачка» (король або королева танго року), «Краща композиція танго», «Краща танцювальна пара».

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]