Фінікіянки (Евріпід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фінікіянки
дав.-гр. Φοίνισσαι
Orestes Elektra Hermes Louvre K544.jpg
Жанр Давньогрецька трагедія
Автор Евріпід
Мова давньогрецька мова
Видання Die Phönizierinnend, The Phœnician Maidensd і The Phoenician Womend

«Фінікіянки» (дав.-гр. Φοίνισσαι, Phoinissai) — трагедія давньогрецького драматурга Еврипіда, створена близько 411 р. до н. е.

Дійові особи трагедії[ред. | ред. код]

Сюжет трагедії[ред. | ред. код]

Трагедія написана на матеріалі міфів з фіванського циклу, що раніше використовувався Есхілом («Семеро проти Фів») і Софоклом («Цар Едіп», «Едіп у Колоні», «Антігона»). Дія відбувається під час походу Сімох проти Фів. Головні персонажі — хор фінікійських жінок, що їхали в Дельфи, але були затриманы у Фівах війною.

Особливості твору[ред. | ред. код]

Евріпід використовує в "Фінікиянках" нетрадиційну версію міфу. Іокаста тут покінчила з собою не після того, як відкрилася правда про її другий шлюб, а над тілами своїх синів, які вбили один одного. Едіп після самоосліплення не відправився у вигнання, а утримувався в ув'язненні.

Трагедія містить нове потрактування образів Полініка й Етеокла. Перший виявляється не зрадником, а борцем за праве діло; а Етеокл зображений не героєм і захисником батьківщини, а властолюбцем, готовим на все, щоб утримати престол.

"Фінікіянкі" — одна з найдовших грецьких трагедій. Вона відрізняється ускладненою дією, введенням епізодів, не пов'язаних безпосередньо з драматичним конфліктом, різноманітністю музичних і сценічних ефектів.

Вплив[ред. | ред. код]

Цицерон пише, що Цезар любив повторювати два рядки з "Фінікиянок", виправдовуючи ними своє прагнення до влади: "Якщо закон переступити, то лише заради царства, а в іншому його ти мусиш поважати".

Інтерпретація міфу[ред. | ред. код]

Вибір назви п'єси пояснюється тим, що хор її складають полонені громадянки фінікійського Тіру, які відправлені в Дельфи, але по дорозі затримуються в Фівах.

Зміст трагедії засновиний на міфі про фіванського царя Едіпа. Евріпід вільно поводиться із сюжетом міфу: Едіп і його мати та дружина Іокаста ще живі під час походу Сімох проти Фів, коли їхні сини Етеокл і Полінік вбивають один одного. Іокаста, яка разом з дочкою Антігоною марно намагалася запобігти двобою двох синів, вбиває себе над їх мертвими тілами.

Примітка[ред. | ред. код]

  1.  Еврипид. Трагедии. М., 1980. Т.2. С. 628.
  2.  Цицерон. Об обязанностях, 3, 21, 82.
  3.  Светоний. Юлий, 30, 5.
  4. http://rushist.com/index.php/greece-rome/455-euripides#c10