Фініфть

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роботи з фініфті

Фіні́фтьемаль, якою покривають візерунки на металевих виробах і порцеляні. Це тонкий шар легкоплавкого скла, закріплений на поверхні керамічних і металевих виробів.

Згодом фініфтю стали називати металеві вироби, оздоблені такою емаллю, а майстрів, що виготовляли такі вироби, — фініфтярами. Фініфтю також називають техніку виготовлення таких виробів.

Фініфть використовували в Київській державі княжих часів, а також на Гетьманщині у 17–18 століттях. Застосовується і в сучасній ювелірній справі.

Серед українських фініфтярів:

Література[ред. | ред. код]

  • Підписні і датовані фініфті українських майстрів на пам’ятках мистецтва 17–18 ст. / Шульц І.В. // Лаврський альманах. Києво-Печерська лавра в контексті історії та культури: Зб. наук. праць. – Вип. 3. – К., 2001. – С. 145-154.
  • Український радянський енциклопедичний словник. У 3-х т. Т. 3. — 2-ге вид. — Київ, 1987. — С. 522.