Фін Трох
| Фін Трох | |
|---|---|
 Фін Трох на 44-му МКФ у Карлових Варах, 2009 | |
| Дата народження | 1978 |
| Місце народження | Londerzeeld, Галле-Вілвордеd, Брабант[d], Бельгія[1] |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Бельгія |
| Професія | кінорежисерка, сценаристка, театральна режисерка, videographer, кінопродюсерка |
| Роки активності | 1998—наш час |
| Член у | Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd |
| IMDb | ID 0873260 |
 Фін Трох у Вікісховищі | |
Фін Трох (фр. Fien Troch; ? 1978, Лондерзел, Бельгія) — бельгійська кінорежисерка, сценаристка та продюсерка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в 1978 році в Лондерзелі, що у Фламандському Брабанті в Бельгії. Її батько є бельгійським кіномонтажером Лудо Трохом[fr]. Після закінчення у 2000 році художньої академії Sint-Lukas в Брюсселі вона здобула низку номінацій та нагород в обраній нею кар'єрі кінематографістки.
Після кількох короткометражок Трох у 2005 році зняла перший повнометражний фільм «Чуже щастя», психологічну драму про те, як фатальна автокатастрофа вплинула на життя невеликого села у Фландрії.[2] Фільм був номінований на Гран-прі Гентського міжнародного кінофестивалю та на Премію Жозефа Плато (2002) у категоріях «Найкращий бельгійський режисер» та «Найкращий бельгійський сценарій». Крім того, у 2005 році на кінофестивалі в Салоніках він отримав «Золотого Александра» та нагороду за найкращий сценарій. На 62-му Міжнародному Туринському кінофестивалі фільм здобув приз за найкращу жіночу роль.[3]
Другий повнометражний фільм Трох «Нез'ясовне» 2008 року зображує наслідки зникнення молодої дівчини.[4] Стрічка була відзначена Премією Андре Каванса Бельгійської Асоціації кінокритиків як найкращий бельгійський фільми року. Фільми Трох 2012 року «Малюк» був номінований на бельгійську національну кінопремію «Магрітт».
Фільм Фін Трох 2016 року «Дім» отримав нагороду за найкращу режисуру в секції «Горизонти» на 73-му Міжнародному кінофестивалі у Венеції.[5] У 2018 році він був висунутий в чотирьох номінаціях на здобуття премії «Магрітт».[6][7]
У 2017 році Фін Трох входила до складу журі секції «Горизинти» 74-го Венеційського міжнародного кінофестивалю, очолюваного Джанні Амеліо.[8]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Фін Трох одружена з письменником і монтажером Ніко Лененом.[9] Має двох дітей.[10]
Громадська позиція[ред. | ред. код]
У 2018 підтримала звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[11].
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | Продюсер | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1998 | к/м | Випалена земля | Verbrande aarde |  |
|
|
| 1999 | к/м | Wooww | |
|
| |
| 2001 | к/м | Марія | Maria | |
|
|
| 2002 | к/м | Cool Sam & Sweet Suzie | |
|||
| 2004 | 10 jaar leuven kort | |
||||
| 2005 | Чуже щастя | Een ander zijn geluk | |
|
||
| 2008 | Нез'ясовне | Unspoken | |
|
||
| 2012 | Малюк | Kid | |
|
||
| 2016 | Дім | Home | |
|
Визнання[ред. | ред. код]
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Гентський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2005 | Гран-прі | Чуже щастя | Номінація |
| 2012 | Спеціальна згадка | Малюк | Номінація |
| 2016 | Нагорода Canvas Audience | Дім | Перемога |
| Приз аудиторії за найкращий фільм | Перемога | ||
| Приз молодіжного журі — Особлива згадка | Перемога | ||
| Міжнародний кінофестиваль у Салоніках | |||
| 2005 | Золотий Александр | Чуже щастя | Перемога |
| Приз за найкращий сценарій | Перемога | ||
| Премія Жозефа Плато | |||
| 2006 | Найкращий бельгійський режисер | Чуже щастя | Номінація |
| Найкращий бельгійський сценарій | Номінація | ||
| Кінофестиваль в Остенде | |||
| 2013 | Приз «Енсор» за найкращий фільм | Малюк | Номінація |
| 2017 | Найкращий фільм | Дім | Перемога |
| Найкращий режисер | Перемога | ||
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| Премія «Магрітт» | |||
| 2014 | Найкращий фламандський фільм спільного виробництва | Малюк | Перемога |
| Найкращий оригінальний або адаптований сценарій | Номінація | ||
| 2018 | Найкращий фламандський фільм | Дім | В очікуванні |
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2016 | Венеційські горизонти — Найкращий фільм | Дім | Номінація |
| Венеційські горизонти — Найкращий режисер | Перемога | ||
| Європейський кінофестиваль в Лез-Аркс | |||
| 2016 | Гран-прі журі | Дім | Перемога |
| Стамбульський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2017 | Золотий тюльпан | Дім | Номінація |
| Мюнхенський кінофестиваль | |||
| 2017 | Нагорода ARRI/OSRAM — Спеціальна згадка | дім | Перемога |
| Премія Європейської кіноакадемії | |||
| 2017 | Нагорода «European University Film Award» | Дім | Номінація |
| Премія Андре Каванса | |||
| 2018 | Найкращий фільм року | Дім | Перемога |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ [1][недоступне посилання з червня 2019] Flanders image.com, retrieved 2010-09-10
- ↑ [2] [Архівовано 16 липня 2011 у Wayback Machine.] News details, Vlaams Audiovisueel Fonds, retrieved 2010-09-10
- ↑ [3] [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] Official Unspoken website
- ↑ Venice Film Festival: Golden Lion To ‘The Woman Who Left’; Tom Ford’s ‘Nocturnal Animals’, Emma Stone Take Major Prizes – Full List. Deadline. 11 вересня 2016. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 13 січня 2018.
- ↑ Nominations 2018: trois films mènent la danse!. lesmagritteducinema.com (фр.) . 11 січня 2011. Архів оригіналу за 8 серпня 2018. Процитовано 13.01.2018.
- ↑ Les Magritte du cinéma. Архів оригіналу за 15 січня 2018. Процитовано 13 січня 2018.
- ↑ Presenting the international juries of the 74th Venice Film Festival. cineuropa.org. Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 28.07.2017.
- ↑ Director Fien Troch Takes Home Silver Lion In Venice. Culture Trip. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 13 січня 2018.
- ↑ Cineaste Fien Troch: “Home wringt en zo hoort het”. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 13 січня 2018.
- ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.
- ↑ Фін Трох на сайті IMDb (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
|
