Фіолетовий колір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Фіолетовий)
Jump to navigation Jump to search
Фіолетовий
Améthystre sceptre2.jpg Chasublepurple.jpg CarolineRemy-Renoir.jpg
Purpleflower Violet.JPG
Abbey de Senanque.JPG
— Кольорові координати —
Довжина хвилі 380–450 нм
HEX #8B00FF
RGB¹ (r, g, b) (139, 0, 255)
CMYK² (c, m, y, k) (45, 100, 0, 0)
HSV (h, s, v) (273°, 100%, 100%)
¹: Нормалізовано до [0–255]
²: Нормалізовано до [0–100]

Фіоле́товий — колір з максимальною частотою, яку здатне сприймати людське око. (діапазон довжин хвиль 380–440 нанометрів).

Монітор не може відтворити фіолетовий колір, оскільки він перебуває поза межами системи RGB. Фіолетовий колір можна побачити, наприклад, в дифракційному спектрі або відображеним від компакт-диску). Те, що ми бачимо на екрані — пурпуровий (суміш синього з червоним).

Еталони кольорів і відтінків фіолетового[ред.ред. код]

  • Лавандовий — typically pale (Hex: #BDBBD7) (RGB: 189, 187, 215)
  • Ліловий — typically pale (Hex: #C8A2C8) (RGB: 200, 162, 200)
  • Бузковий (Hex: #8357E8) (RGB: 131, 87, 232)

Фіолетовий і пурпуровий[ред.ред. код]

У традиційному колі кольорів, яке використовується художниками, фіолетовий і пурпуровий кольори обидва росташовуються між червоним і синім. Пурпуровий займає місце ближче до червоного, між малиновим і фіолетовим.[1] Фіолетовий ближче до синього, і як правило менш інтенсивний і яскравий ніж пурпуровий.

З точки зору оптики, фіолетовий є справжнім кольором: він заходиться в кінці видимого спектру, і був одним із семи спектральних кольорів вперше описаних Ісааком Ньютоном в 1672.

В системі адитивних кольорів, що використовують для утворення кольорів на екрані комп'ютерів або кольорових телевізорів, фіолетовий передають пурпуровий, поєднуючи блакитний колір високої інтенсивності із менш інтенсивним червоним на чорному екрані. Палітра пурпурових кольорів утворюється поєднанням синього і червоного світла різної інтенсивності.

В Культурі – символізм і асоціації[ред.ред. код]

В західній культурі[ред.ред. код]

В Європі і Америці, фіолетовий не є популярним кольором; в європейському опитуванні, лише три проценти чоловіків і жінок віднесли його до своїх улюблених кольорів, поставивши його у рейтингу після синього, зеленого, червоного, чорного і жовтого (в такому порядку), і близько до помаранчевого. Десять процентів опитуваних вважали його найменш улюбленим кольором; лише коричневий, рожевий і сірий були ще менш популярними.[2]

Через свій статус як колір Римських імператорів, а також колір в який вдягалися монархи і принцеси, фіолетовий і пурпурний часто асоціюють із розкішшю. Деякі предмети розкоші, такі як годинники і дорогоцінні прикраси, часто кладуть в коробки обтягнуті фіолетовим оксамитом, оскільки фіолетовий є додатковим кольором до жовтого, і на його фоні золото виглядатиме найкращим чином.

Хоча фіолетовий колір символізує смирення в традиціях католицької церкви, він має абсолютно протилежне сприйняття в загальному суспільстві. Соціальне опитування європейців в 2000 показало, що цей колір найчастіше асоціюють з марнославством.[3] Як колір, який не так часто існує в природі, і таких що по своїй природі привертає увагу, його сприймають як колір індивідуальність і екстравагантності.

У азіатській культурі[ред.ред. код]

В одязі[ред.ред. код]

  • В Японії, фіолетовий колір був популярним кольором, введеним в японське вбрання в період Хейан (794–1185). Барвник робили із кореня квітучої рослини краснокореня (Воловик лікарський), що японською називається муразакі. Приблизно в той самий час японські художники почали використовувати пігмент, виготовлений з тієї ж рослини.[4]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Shorter Oxford English Dictionary, 5th Edition, 2003.
  2. Eva Heller, Psychologie de la couleur: effets et symboliques. p. 4.
  3. Eva Heller, Psychologie de la couleur: effets et symboliques, p. 167.
  4. Anne Varichon, Couleurs: pigments et teintures dans les mains des peuples, p. 139