Фірлюк білогорлий
| Фірлюк білогорлий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Білогорлий фірлюк
Спів білогорлого фірлюка
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Mirafra passerina Gyldenstolpe, 1926 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Mirafra fringillaris | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Фірлюк білогорлий[2] (Mirafra passerina) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae)[3]. Мешкає в Південній Африці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 14-15 см, з яких 5,3-5,9 см припадає на хвіст. Довжина дзьоба становить 1,2-1,3 см. Птах важить 21-27 г[4].
Верхня частина тіла бежева або рудувато-коричнева. Над очима білі "брови". Горло біле, груди рудувато-коричневі, поцятковані темно-коричневими плямками. Решта нижньої частини тіла біла. Крила темно-коричневі з помітним рудуватим краєм. Хвіст темно-коричневий, за виняткомбічних рульових пер, які білі. Колір лап варіюється від сірого до червонуватого. Очі карі. Попрівняно з південним фірлюком (Mirafra cheniana), білогорлий фірлюк має довший хвіст.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Білогорлі фірлюки мешкають на півдні Анголи і Замбії, на півночі Намібії і Південно-Африканської Республіки, на півночі, півдні і заході Зімбабве та на всій території Ботсвани. Іноді трапляється на південному заході Мозамбіку. Це кочовий птах, що живе в саванах з ділянками голої, кам'янистої землі і з малою кількістю дерев. Також білогролий фірлюк трапляється на луках.
Поведінка[ред. | ред. код]
Основою раціону птаха є насіння і комахи. Сезон розмноження в Зімбабве припадає на жовтень-січень. На північному сході ПАР білогорлі фірлюки гніздяться з січня по квітень, а в Намібії з грудня по березень. Часто сигналом до початку сезону розмноження є початок сезону дощів[5].
Як і більшість жайворонкових, білогорлий фірлюк гніздиться на землі. Гніздо має чашоподібну форму, ховається серед трваи. Фірлюки додактово накривають гніздо своєрідним накриттям з трави. В кладці 2-4 яйця. Яйця матово-білі, поцятковані коричневими і сірими плямками.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Mirafra passerina. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 12 серпня 2021.
- ↑ Pätzold: Die Lerchen der Welt. S. 46.
- ↑ Pätzold: Die Lerchen der Welt. S. 47.
Джерела[ред. | ред. код]
- Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
Посилання[ред. | ред. код]
- "Territory establishment and the mating system of the nomadic Monotonous Lark Mirafra passerina" [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] by Derek Engelbrecht and Joe Grosel
- Monotonous lark - Species text in The Atlas of Southern African Birds [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.].
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |