Фірлюк еритрейський
| Фірлюк еритрейський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(cropped).jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Mirafra gilletti Sharpe, 1895 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Фірлюк еритрейський[2] (Mirafra gilletti) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає в Східній Африці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 14—16 см, з яких від 7,7 до 9 см припадає на хвіст. Довжина дзьоба становить 16—18 мм. Середня вага становить 20—25 г. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Голова рудувата, тім'я поцятковане бурими плямками. Над очима білі «брови». скроні і щоки поцятковані білими смужками. Потилиця і шия пухнасті, буруваті, окремі пера охристі або білі. Спина коричнева з рудуватим відтінком, надхвістя і верхні покривні пера хвоста сіро-коричневі, краї хвоста світлі.
Горло біле, груди охристі, поцятковані темними смужками. Решта нижньої частини тіла білувата, нижні покривні пера хвоста темніші. крила темно-коричневі, стернові пера темно-коричневі. Дзьоб зверху коричневий, знизу дещо світліший.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[3]
- M. g. gilletti Sharpe, 1895 — східна Ефіопія, північний захід Сомалі;
- M. g. degodiensis Érard, 1976 — південно-східна Ефіопія;
- M. g. arorihensis Érard, 1976 — центр і південь Сомалі, північний схід Кенії.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Еритрейські фірлюки мешкають в Ефіопії, Кенії та Сомалі (однак відсутні в Еритреї). Це осілий вид птахів на всьому ареалі. Вони живуть у відкритих саванах і в степах, на висоті до 1500 м над рівнем моря. Віддають перевагу місцям з твердим, кам'янистим ґрунтом.
Поведінка[ред. | ред. код]
Еритрейські фірлюки харчуються комахами і насінням. У кладці 3 яйця.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Mirafra gilletti. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 12 серпня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
- Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |