Фішбейн Мойсей Абрамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мойсей Абрамович Фішбейн
Мойсей Фішбейн
Народився 1 грудня 1946(1946-12-01)
Чернівці
Помер 26 травня 2020(2020-05-26) (73 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Ізраїль Ізраїль[1]
Національність єврей
Діяльність поет і перекладач
Сфера роботи поезія[2] і перекладацтво[d][2]
Alma mater Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Роки активності 19702020
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Премії Премія імені Василя Стуса
Сайт: mosesfishbein.blogspot.com

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Мойсей Абрамович Фі́шбейн (нар. 1 грудня 1946, Чернівці — пом. 26 травня 2020, Київ[3][4]) — український поет і перекладач єврейського походження, лауреат премії імені Василя Стуса (2000)[5], член Українського ПЕН та Національної спілки письменників України. Лицар ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня[6].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1 грудня 1946 року в Чернівцях. У 1976 році закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту. Перша публікація з'явилася в грудні 1970 в літературному часописі «Вітчизна». Вірші до редакції передав український поет Микола Бажан, який помітив і підтримав поета, а також написав передмову до його першої збірки «Ямбове коло» (вид-во «Молодь», 1974).

Провідником до світу модерної української поезії для Фішбейна став інший українсько-єврейський літератор — Леонід Первомайський — на той момент вже немолодий і розсварений з багатьма колегами по літературному цеху.[7]

Працював у Головній редакції Української Радянської Енциклопедії та літературним секретарем Миколи Бажана[8].

У 1979 році внаслідок відмови від співпраці з КДБ був змушений емігрувати в Ізраїль[6].

У 1980—1981 роках працював кореспондентом українського літературного і загальнополітичного часопису «Сучасність», що видавався українською діаспорою в США та Німеччині.

З 1982 року жив у Німеччині, де в 1982—1995 роках працював в український та російській редакціях радіостанції «Свобода» кореспондентом, коментатором, редактором.

У 1984 році у Нью-Йорку вийшла книга поета «Збірка без назви». Книга складалася з трьох розділів: 28 власних віршів, добірка віршів для дітей та об'ємний розділ перекладів із французької (Шарль Бодлер), німецької (Генріх Гейне, Райнер Марія Рільке, Георг Тракль, Гуґо фон Гофмансталь, Пауль Целан, Ганс Карл Артманн та інші), івриту (Єгуда Га-Леві, Хаїм Бялик), Манфред Вінклер, їдиш (Меєр Харац), російської (Максиміліан Волошин, Олександр Твардовський) та інших мов.

1989 року здійснив свою акцію: першу поїздку чорнобильських дітей за кордон — в Ізраїль (січень 1990).

У 2003 році повернувся в Україну.

Був членом Українського Центру Міжнародного ПЕН-Клубу та Національної Спілки письменників України.

У 2019 році він захворів, і Український Центр ПЕН-Клубу збирав кошти на його лікування — для операції за кордоном та подальшої реабілітації[9].

Помер увечері 26 травня 2020 року у віці 73 років у Києві після важкої хвороби[4]. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 42а).

Погляди

[ред. | ред. код]

Мойсей Фішбейн сказав таке[10]:

Якби я жив у той час і був навіть не молодою людиною, я б усе одно пішов до Української повстанської армії. УПА була єдиною армією, яка воювала за незалежність України. До якої армії ще я, український поет, міг піти!

Коли Ян Табачник зауважив щодо нібито прояву антисемітизму у Миколи Томенка, Мойсей Фішбейн сказав[10]:

Маестро... Ви погрожуєте почепити жовту шестикутну зірку, щоб заявити світові про антисемітизм нової української влади? Що ж маю почепити я, щоб заявити світові про україножерство в Україні? Що маю почепити я, щоб заявити світові про те, що українців в Україні перетворено на національну меншину, а мою рідну українську мову в Україні упосліджено? Що маю почепити я, лауреат премії імені Василя Стуса, щоб заявити світові, що один із Стусових гонителів, головний Кучмин адміністратор досі не покаявся? Що маю почепити я, щоб заявити світові про антиукраїнський погром, який багато років чинило Ваше оточення?

На літературному вечері у Львові, 20 березня 2007 року, Мойсей Фішбейн сказав[11]:

«Український поет не повинен ставитися позитивно, чи негативно до українського народу, більше того – я український націоналіст, яким повинен бути кожен поет»

Твори

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Мойсей Фішбейн у програмі «Вечір з М.Княжицьким»
Мойсей Фішбейн. Вірші
Мойсей Фішбейн. «Дитинство. Провінція. Ретро». Читає автор
Мойсей Фішбейн. «Оця свіча погасла, і оця...». Читає автор
Мойсей Фішбейн. «В богозабутій і богоспасенній...». Читає автор
Мойсей Фішбейн. «Яр». Читає автор
Мойсей Фішбейн. «Досі смакує скоринка черства...». Читає автор
Мойсей Фішбейн. «Із мови бджіл на мову джерела...». Читає автор
Мойсей Фішбейн. «Пташиний подих губиться в тумані...». Читає автор
  • «Ямбове коло». Поезії, переклади. Переднє слово Миколи Бажана. «Молодь», Київ, 1974. 44 с.
  • «Збірка без назви». Поезії, переклади. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Переднє слово Юрія Шевельова. «Сучасність», Нью-Йорк, 1984. 111 с.
  • «Дивний сад». Поезії для дітей. Художник О. Мамаєва. «Веселка», Київ, 1991. 16 с. ISBN 5-301-01565-6
  • «Апокриф». Поезії, переклади, проза. «Дніпро», Київ, 1996. — 254 с. ISBN 966-507-004-5
  • «Розпорошені тіні». Поезії. Відповідальний редактор П. Мацкевич. «Кальварія», Львів, 2001. 32 с. ISBN 966-7092-83-6
  • «Аферизми». «Факт», Київ, 2003. 127 с. ISBN 966-8408-18-7
  • «Ранній рай». Поезії, переклади, проза, есеї, «аферизми». Переднє слово Івана Дзюби. Оформлення Олени Добровольської. «Факт», Київ, 2006. 516 с. ISBN 966-359-108-0[12].
  • «Пророк». Поезії та переклади. «Либідь», Київ, 2017. 302 с. ISBN 978-966-06-0727-9[13].
Переклади
  • Мойсей Фішбейн перекладав з німецької, французької, івриту, їдиш, італійської, іспанської, каталонської, румунської, угорської, грузинської, російської та інших мов[14].
Публіцистика

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Лауреат премії імені Василя Стуса (2000)[5] та премії журналу «Сучасність».

Нагороджений:

Мойсею Фішбейну присвячена повість Марії Матіос «Апокаліпсис» (2006).

Родина

[ред. | ред. код]

Першу дружину звали Людмила[18]. У них народилася доньки Марія (1976, Чернівці) та Авіва (1985, Ізраїль)[19]. Друга дружина — Олена[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Мойсей Фішбейн зустрінеться із Львовом по 15 роках розлуки. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
  2. а б Czech National Authority Database
  3. Український поет Мойсей Фішбейн помер у Києві на 74-му році життя. umoloda.kyiv.ua, 26.05.2020
  4. а б в Помер український письменник Мойсей Фішбейн. Українська правда. 26 травня 2020. Архів оригіналу за 26 травня 2020. Процитовано 26 травня 2020.
  5. а б Премія імені Василя Стуса. PEN Ukraine (укр.). 6 жовтня 2022. Процитовано 8 липня 2023.
  6. а б Маестро божистої мови Український поет Мойсей Фішбейн — про політичний дальтонізм, геніїв слова і героїв України. Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
  7. Поет переплетених світів: чому для Мойсея Фішбейна українська мова була святою?. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 1 червня 2020.
  8. Авторська майстерня. Мойсей Фішбейн. Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
  9. Помер поет Мойсей Фішбейн. Новинарня. 26 травня 2020. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 26 травня 2020.
  10. а б Юрій Винничук / Про інтелектуалів. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 березня 2011.
  11. Гал-інфо. Бліц-інтерв'ю. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
  12. Мойсей Фішбейн. Ранній рай. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
  13. Мойсей Фішбейн. Пророк [Архівовано 8 березня 2019 у Wayback Machine.] «Порадник читача»
  14. Мойсей Фішбейн. Ранній рай. Архів оригіналу за 15 липня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
  15. Указ Президента України. Про нагородження М. Фішбейна орденом князя Ярослава Мудрого. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 19 серпня 2014.
  16. Орден «За інтелектуальну відвагу» — Мойсеєві Фішбейну. Архів оригіналу за 20 серпня 2014. Процитовано 19 серпня 2014.
  17. Відзнаку Омеляна Ковча отримали Мойсей Фішбейн і УКУ. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
  18. Людмилі Фішбейн. poetyka.uazone.net. Процитовано 8 липня 2023.
  19. БАТЬКІВЩИНА МОВИ МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА – Культурна Референтура ОУН (укр.). 11 червня 2020. Процитовано 8 липня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.