ХАІ-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ХАІ-1
ХАІ-1
Тип пасажирський літак
Розробник СРСР СРСР
УРСР Харків ХАІ
Головний конструктор Німан Йосип Григорович
Перший політ 8 жовтня 1932
Початок експлуатації 1934
Основні експлуатанти Аерофлот
Роки виробництва 19341937
Одиниць вироблено 43


ХАІ-1 — радянський пасажирський літак 30-х років XX століття.

  • Перший серійний літак розробки ХАІ під керівництвом Й. Г. Німана.
  • Перший серійний багатомісний (6 пасажирів) пасажирський літак в Європі, що подолав швидкість в 300 км/год.
  • Перший серійний радянський пасажирський літак з шасі, що забираються.
  • Перший серійний літак Заводу № 43 (тепер Авіант).

Побудовано 43 примірники, які експлуатувалися в ЦПФ (Аерофлоті) з 1933 до кінця 40-х років XX століття, зокрема на лінії Москва-Сімферополь, Москва-Ташкент та ін.

Конструктивні рішення і схема послужили основою для Р-10 (ХАІ-5).

Схема, конструкція і технічні характеристики[ред.ред. код]

Схема — низькоплан з шасі, що прибираються у фюзеляж.

Конструкція — суцільнодерев'яна з обклеюванням полотном на аеролаку всіх без винятку поверхонь.

Фюзеляжмонокок, виклеєний із шпона (0,5 мм) в п'ять і більше шарів.

Центроплан — одне ціле з фюзеляжем.

Дволонжеронне крило і оперення обшиті фанерою (1,5 і 2 мм).

Шасі — у формі вилок з підкосами і балонними колесами низького тиску, амортизації не було.

Вага порожнього літака −1630 кг, злітна — 2600 кг

Підйом коліс здійснювався тросовим приводом в напрямку осі літака.

Двигун — М-22 в 480 к.с. На двигуні — кільце Тауненда. Максимальна швидкість до 324 км/год, крейсерська швидкість — 260 км/год. Дальність − 1130 км

Історія створення[ред.ред. код]

Йосип Григорович Німан в 1930 році очолив кафедру конструкції літаків ХАІ, активно пропагуючи створення нових літальних апаратів з високими аеродинамічними характеристиками. За підтримки директора інституту П. П. Красильникова він організував при Науково-дослідному секторі (НІК) проектування швидкісних машин. У своїх конструкціях він широко застосував дерево, що вважалося тоді малоперспективним.

Розробка ХАІ-1 стала практичним застосуванням запропонованого Німаном бригадно-колективного принципа роботи із залученням студентів ХАІ та інженерів НІК'а. Кожна бригада слухачів одного з курсів отримувала чітко сформульоване завдання на реально розроблюваний об'єкт. В процесі роботи всі вузлові питання обговорювалися на колективних технічних нарадах. При цьому кожний член бригади мав своє персональне завдання. Результатом колективної роботи під керівництвом 29-річного конструктора стало те, що 8 жовтня 1932 року льотчик Б. М. Кудрін підняв ХАІ-1 в повітря. Машина показала хорошу стійкість і керованість. У подальших випробувальних польотах виявився основний недолік ХАІ-1 — незадовільна робота механізму ручного прибирання і випуску шасі. Льотчик повинен був витрачати багато часу на обертання штурвальчика, уважно стежити за правильністю укладання канатів у канавках шківа.

17 лютого 1933 р. ХАІ-1 перегнали в Москву на державні випробування в НДІ ВПС. Переліт був виконаний в рекордний для пасажирських машин тих років час — за 2 години 54 хвилини.

Протягом березня-червня 1933 р. льотчики В. Ф. Петров та П. І. Стефановський провели весь комплекс державних випробувань машини ХАІ-1. У своєму звіті вони записали:

« Необхідне негайне серійне виробництво літака. Рекомендувати Головному управлінню ЦПФ літак ХАІ-1 як основний тип  »

У 1933 році газета «Известия» під заголовком «Перше місце в Європі» опублікувала рапорт літакобудівників ХАІ Сталіну. У ньому говорилося, що:

« ...літак ХАІ-1 з шасі, що прибирається в польоті, при випробуваннях дав швидкість 290 км/год. Цим самим радянська авіація посіла перше місце в Європі і друге у світі.  »

Серійне виробництво[ред.ред. код]

26 березня 1933 року, за вказівкою П. І. Баранова, серійний випуск літаків ХАІ-1 доручили Харківському авіазаводу, але через зайнятість його роботами по К-7 випуск його було перенесено на авіаційний завод № 21 імені А. С. Єнукідзе в Горькому. На ньому освоювали суцільнометалевий І-14 і, випустивши установчу серію, виробництво було вирішено перенести до Києва на завод №43, який займався ремонтом планерів.

На головному літаку першої серії було змінено підйомник шасі, що дозволило зменшити зусилля при обертанні рукоятки, а головне — підвищити надійність випуску і прибирання коліс. Самі колеса замінили більш легкими гальмівними з двома бічними амортизаційними стійками. Збільшивши площу керма, конструктори поліпшили конструкцію і полегшили керування літаком.

У пасажирській кабіні додали ще два вікна, їх стало п'ять з кожного боку салону. М'яка фетрова оббивка знизила в ньому рівень шуму. Була поліпшена вентиляція кабіни, дещо збільшено обсяг вантажного відсіку.

Вагу головного зразка в цілому вдалося знизити на 125 кг порівняно з дослідним.

На заводських випробуваннях льотчик Т. З. Жуков літав на цій машині зі швидкістю 319 км/год. У листопаді 1934р. льотчик-випробувач В. Р. Марєєв виконав політ на головний серійній машині Київського заводу.

Всього було випущено 43 машини.

Літно-технічні характеристики[ред.ред. код]

ЛТХ Значення
Модифікація ХАІ-1
Розмах крила, м 14.80
Довжина літака, м 10.20
Площа крила, м2 33.20
Вага порожнього літака, кг. 1460
Максимальна злітна вага, кг. 2600
Тип двигуна 1 x ПД М-22
Потужність, к. с. 1 х 480
Максимальна швидкість, км/год. біля землі 324
Максимальна швидкість, км/год. на висоті 258
Крейсерська швидкість, км/год 252
Практична дальність, км. 1130
Практична стеля, м. 7200
Екіпаж, чол. 1
Корисне навантаження: 6 пасажирів [1] або 876 кг вантажу

Експлуатація[ред.ред. код]

У квітні 1935 р. льотчик Аерофлоту А. Григор'єв рейсом Москва—Київ почав експлуатаційні випробування літака. Він був визнаний найкращим в Аерофлоті за швидкістю, вантажопідйомністю й економічністю.

Регулярні польоти на ХАІ-1 відкрилися на початку 1936 р. на лінії Москва—Сімферополь. В процесі експлуатації виявилася слабкість стійок шасі. Серійне виробництво було тимчасово припинено. Після доопрацювання з-за збільшеної маси число пасажирів скоротили до 5.

  • 3 вересня 1937 р. на маршруті ТамбовРостовБакуТбілісі—Ростов—Москва екіпаж С. Табаровського перший етап шляху в 2375 км виконав за 9 льотних годин із середньою швидкістю 264 км/год
  • 7 жовтня 1937 ХАІ-1 став працювати на трасі Москва-Ташкент. Пілотував літак Р. І. Капрелян і пройшов 3000 км за 11 год. з однією зупинкою в Актюбінську. На наступний день виліт в Москву

ХАІ-1 використовувалися для пасажирських і поштово-вантажних перевезень на лініях Москва—Харків, Москва—Мінводи, Ростов—Краснодар і інших до кінця 1940 року.

Модифікації[ред.ред. код]

  • ХАІ-1ВВ (ХАІ-3) — двомісний навчальний бомбардувальник на 200 кг бомб озброєний 2-ма кулеметами — 1 нерухомий вперед другий на шкворневій установці — назад. Було 2 примірники перероблених з пасажирських

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Вячеслав Савин. Деревянная авиация профессора Немана
  • Крылья Родины. Вячеслав Савин. Скоростной пассажирский ХАИ-1
  • ХГАПП. Харьковский авиационный завод: История, современность, перспективы
  • Шавров В. Б. История конструкций самолетов в СССР до 1938 г.
  • Симаков Б. Л. Самолеты страны Советов. 1917–1970

Примітки[ред.ред. код]

  1. Після модифікації і зросту власної маси літака кількість пасажирів обмежили 5 чоловіками