ХТЗ (район Харкова)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ХТЗ
Харків
ХТЗ

Пам'ятник Серго Орджонікідзе біля входу до ХТЗ
Загальна інформація
49°56′37″ пн. ш. 36°22′26″ сх. д. / 49.94361° пн. ш. 36.37389° сх. д. / 49.94361; 36.37389Координати: 49°56′37″ пн. ш. 36°22′26″ сх. д. / 49.94361° пн. ш. 36.37389° сх. д. / 49.94361; 36.37389
Країна Україна Україна
Район Індустріальний
Адмінодиниця Індустріальний район
Телефонний код +380 57
Головні вулиці Московський проспект, Олександрівський проспект, вул. Северина Потоцького
Підприємства ХТЗ
Парк Олександрівський сквер, парк ім. В.В. Маяковського, сквер ХТЗ, сквер ім. Кандаурова, парк «Зелений гай»
Транспорт
Метрополітен Імені О.С. Масельського, Тракторний завод, Індустріальна
Залізнична інфраструктура Лосєве
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap 7340969 ·R (Індустріальний район)
Карта
ХТЗ. Карта розташування: Україна
ХТЗ
ХТЗ
ХТЗ (Україна)
ХТЗ у Вікісховищі?

Райо́н ХТЗ (раніше також «Соцмістечко Новий Харків») — житловий масив, розташований в Індустріальному районі міста Харкова, розміщений на східній частині Харкова. Він включає в себе інфраструктуру, що забезпечує побут і дозвілля людей, і як спочатку планувалося, персоналу Харківського тракторного заводу ХТЗ.

Соцмістечко проектувався з нуля і був покликаний втілити собою місто майбутнього, ідеальну модель існування пролетаріату, де всі побутові завдання аж до приготування їжі повинні були вирішуватися централізовано. Від самого заводу ХТЗ цей житловий масив відокремлений широкої зеленою смугою.

На даний момент цей район міста Харкова вважається «зеленим» районом міста, так як дуже багато дворів будинків буквально потопають в зелені. Тут є два парки і кілька скверів: парк імені В. В. Маяковського, парк «Зелений гай», Олександрівський сквер, сквер Тракторозаводський.

Цікаве[ред. | ред. код]

Палац одружень[ред. | ред. код]

Палац одружень, колишній клуб-їдальня для робітників ХТЗ, розташований по вул. Миру, 3. Архітектори — А. Е. Аль і А. І. Тарусу. Будинок побудований в стилі конструктивізму. Після реконструкції, виконаної за проектом архітектора І. А. Данильченко та художника Ю. І. Самохвалова, будівля зберегла колишню зовнішність. Інтер'єри набули урочистий вигляд (худ. В. А. Купцевіч, Є. М. Хобачев, С. Є. Луньов, В. С. Нестеров). Автором вітражів є художник І. П. Міцкевічюте.

Будинок культури ХТЗ[ред. | ред. код]

Палац культури ХТЗ (арх. Ф. М. Коваленко, Е. Н. Бельман за участю арх. І. П. Самохвалова, 1966–1968) побудований за переробленим типовим проектом, який пізніше отримав широке застосування в інших містах Україні. Триповерхова споруда має велике двоярусне головне фойє, місткий театральний зал з розвиненою сценічною частиною, кінозал і різноманітний набір приміщень для клубної роботи. Зі смаком оформлені інтер'єри Палацу.[1]

Лікарня № 25[ред. | ред. код]

Будівля Індустріального районного суду[ред. | ред. код]

Житловий будинок по вул. Миру, 20[ред. | ред. код]

Палац одружень, колишній клуб-їдальня робітників заводу

Наприкінці липня 2013 року на одній з бічних стін будинку в рамках проекту «Гордість Харкова» було зображено графіті, в якому поєднано модель атома з портретом Льва Ландау[2].

Житловий будинок по вул. Біблика, 19[ред. | ред. код]

Житловий будинок. Побудований в 1954 р. Архітектор Маторін А. Д. У середній його частині спочатку розміщувався Дитячий клуб ХТЗ (у 1992 році перейменований в Дитячий палац культури ХТЗ).

Палац піонерів ХТЗ[ред. | ред. код]

Будівлю спочатку було запроектовано з трьох блоків: чотириповерхового корпусу з обсерваторією, театрального та спортивного корпусів (останні два так і не були побудовані). Лаконічний прямокутний обсяг головного корпусу з великими віконними прорізами, розділений на всю висоту будівлі вузькими смугами, замикає перспективу проспекту Фрунзе. Вхід до будинку підкреслює далеко виступаючий вперед похилий залізобетонний козирок. Над Палацом, оживляючи його лаконічний вигляд, підноситься зміщена від центральної осі башточка обсерваторії з куполом еліптичної форми.

Дивитись ще[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]