Хаапай (острови)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ха'апаї (острови))
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Острови Хаапай
тонг. Haʻapai
Острови Хаапай
Острови Хаапай
Острови Хаапай
19°45′00″ пд. ш. 174°22′00″ зх. д. / 19.75000° пд. ш. 174.36667° зх. д. / -19.75000; -174.36667Координати: 19°45′00″ пд. ш. 174°22′00″ зх. д. / 19.75000° пд. ш. 174.36667° зх. д. / -19.75000; -174.36667
АрхіпелагОстрови Тонги
АкваторіяТихий океан
Кількість островів68
Найбільший острівТофуа
Загальна площа126 км²
Найвища точка1030 м
Назва вершинио. Као[1]
Населення (2011 рік)6616 осіб
Густота населення52,508 осіб/км²
КраїнаТонга
РегіонХаапай
Острови Хаапай (Тонга)
Острови Хаапай
Острови Хаапай
CMNS: Острови Хаапай у Вікісховищі

Острови Хаапай[2][3] (тонг. Haʻapai, англ. Haʻapai) — група островів у центральній частині Королівства Тонга в південно-західній частині Тихого океану, які входить до однойменного округу. Розташована на північ від групи островів Тонгатапу та на південь від островів Вавау.

Географія[ред. | ред. код]

Розташуванн островів Хаапай
Центр міста Пангаї

Архіпелаг Хаапай знаходиться за 204 кілометрів на північ від острова Тонгатапу та за 130 кілометрів на південь від островів Вавау.

Група включає в себе 68 островів, з яких 17 заселені. Два головних населених пункти архіпелагу розташовані на острові Ліфука: Пангаї (де знаходиться аеропорт) та Га'ano. Площа заселених островів становить близько 109,98 км², а загальна площа всіх островів — 126 км². Більшість островів є низовинними атолами. Винятком є тільки ​​вулканічні острови Тофуа (на ньому знаходиться діючий вулкан) та Као (на ньому розташований згаслий вулкан, висотою 1030 м)[1]. Це найвищий вулкан і вершина Королівства Тонга.

Найбільші острови групи — Тофуа, Ліфука та Фоа. Інші великі острови — Нукунамо, Ха'ано і Уїха. На захід від основної групи островів розташовані острови Тофуа і Као, на північний захід — острів Коту, на південь — острів Номука з групою островів Оту-Му'ому'а.

Населення[ред. | ред. код]

Зміна чисельності населення архіпелагу Хаапай за переписом з 1996 по 2011 роки:[4]

Роки 1996 2006 2011
Чисельність населення, осіб 8138 7570 6616

Історія[ред. | ред. код]

Згідно з археологічними розкопками, які проводилися в селі Хіхіфо на острові Ліфука, острови були заселені близько 1500 років до нашої ери представниками полінезійської культури лапіта. На Ліфука також були знайдені поховання людей, невелика фортеця, збудована, ймовірно, в XV столітті, а також кар'єр, де добували камінь.

Європейським першовідкривачем островів Хаапай став голландський мандрівник Абель Тасман, який відкрив в 1643 році острів Номука, де поповнив свої запаси прісної води. У 1774 і 1777 роках на деяких островах зупинявся англійський мандрівник Джеймс Кук. При цьому на одному з них мореплавець мало не став жертвою місцевих канібалів. Після цієї події, в 1777 році Кук назвав цю групу островів «Островами Дружби». 28 квітня 1789 року на острові Тофуа з частиною команди висадився англійський капітан Вільям Блай, після заколоту команди на його кораблі «Баунті». Однак їх атакували тубільці, і один з членів команди був убитий. Після цього Блай покинув Тофуа.

У вересні 2008 року швейцарець Ксав'єр Россет ентузіаст і мандрівник, прожив в одиночку на острові Тофуа 300 днів, взявши з собою на острів лише аптечку, супутниковий телефон, армійський ніж, мачете, одну пластину сонячних батарей і відеокамеру[5]. Своє проживання він зняв на відео, після чого був змонтований фільм[6].

Хаапай став першою групою островів в архіпелазі Тонга, жителі якого прийняли християнство.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Kao. Global Volcanism Program. Смітсонівський інститут. Процитовано 04-01-2017. (англ.)
  2. Атлас світу, 2005.
  3. Тонга // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. Geohive: Tonga (англ.)
  5. Monika Hippold: 300 Tage einsam im Pazifik — «Ich vermisse alles». Журнал: «Шпіґель». 7 жовтня 2010, процитовано 04-01-2017 (нім.)
  6.   300 днів на острові  на YouTube

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]